8. Функція міри вартості, її суть, сфера використання. Масштаб цін. Ідеальний характер міри вартості.

Функція міри вартості – функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

Функція міри вартості – логічно вихідна і є центральною у системі грошових відносин.

Вона постачає товарній масі необхідний матеріал для виразу її вартості. Вартість породжує функцію міри вартості і виявляє себе у ціні товару на основі даної функції.

Поза цією функцією вартість існує лише потенційно. Існує нерозривна єдність понять “вартість товару” та “міра вартості”.

Міра вартості – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг.

На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Ціна залежить від вартості товару і від величини вартості самої грошової одиниці.

Ціни на товари змінюються прямо пропорційно до вартості власне товарів і обернено пропорційно до вартості грошей.

Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін.

Масштаб цін – суто технічна функція. Це – рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

З масштабом цін пов’язані девальвація і ревальвація грошових одиниць.

Девальвація – це офіційне зниження, а ревальвація – збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

Сучасні кредитні гроші по-особливому виконують функцію міри вартості. Сучасні кредитні гроші – це гроші для “рахунку”, які виражають вартість сукупної товарної маси, що знаходиться в обігу в певний конкретний момент часу на ринку.

Між сукупною товарною масою і окремими товарами встановлюється цінове співвідношення. Саме це співвідношення і визначає рівень цін.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Виробник заздалегідь, до появи з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати його. Але й при зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товарів, наявність грошей в б.-я. Формі не обов’язково. Продаж, взагалі, може відбуватися в борг, під майбутні гроші, але ціна визначається в момент операції купівлі/продажу. Тим більше не потрібна наявність реальних грошей у разі встановлення товарних цін державними органами. Проте, ці органи повинні мати чітке уявлення про мінову вартість грошей, яка фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару.

9. Функція засобу обігу, її суть, сфера використання. Реальність і кількісна визначеність грошей у цій функції.

Засіб обігу – це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Процес товарного обігу виражається формулою: Т-Г-Т₁, тобто продаж здійснюється заради купівлі. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника між продавцем і покупцем. Переваг товарного обігу. Опосередкованого грішми, полягає у тому, що він не вимагає: взаємної відповідності потреб двох власників, які обмінюються товарами; збіг за часом актів продажу та купівлі; збіг акту купівлі/продажу в просторі.

Основою функціонування грошей, як засобу обігу, є рух товарів.

Роль грошей тут тимчасова. Виконавши свою функцію, гроші переходять від одного суб’єкта до іншого.

Для виконання цієї функції потрібні реальні та сталі гроші. Кількість грошей, що повинна бути в обігу (М) визначається сумою цих товарів та послуг, що підлягають реалізації протягом певного періоду (як правило, одного року).

Цей висновок можна представити за допомогою формули: М=Pі*q_i, де Р – ціна і-го товару,q – кількість і-го товару.

Кількість грошей мала б дорівнювати цій величині за умови, що кожна грошова одиниця використовувалася лише один раз. Однак, кожна грошова одиниця використовується в процесі обігу не лише один раз.

Кількість грошей в обігу, необхідних для обігу змінюється прямо пропорційно сумі змін товарів та послуг, що реалізуються і обернено пропорційно швидкості обороту грошей.

Важливою ознакою грошей, як засобу обігу, є те, що вони являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і в замін одержує гроші. При цьому зовсім не має значення, в якій формі вони виступають. Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять із сфери обігу.

Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб’єкта до іншого.

Ця важливість засобу обігу визначає характер зв’язку обігу грошей і товарів. Так, в обігу завжди перебуває певна маса грошей, які протистоять товарній масі, що підлягає реалізації. Якщо їх співвідношення розглядати на якийсь момент, то маса грошей повинна приблизно дорівнювати сумі товарних цін. Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво.