59. Характеристика банківського кредиту. Принципи банківського кредитування в умовах ринкових відносин, механізм реалізації і принципів.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит–провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банківським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об’єкти є грошовий капітал, який відокремлений від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником. так і кредитором. Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообороту і обороту капіталу, а його нагромадженню. Тому з позиції відтворення суспільного капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу–це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей–це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва.

Сфера використання банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить з межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома пов’язаними між собою діловими стосунками суб’єктів господарювання, а й між більшим числом таких суб’єктів.

За укрупненими об’єктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи: кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і ін.); кредит в оборотний капітал (на придбання предметів праці–сировини, матеріалів, палива, тари і ін.); на споживчі потреби (на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво та придбання житла, будівництво дачних будівель і ін.)

Принцип кредитування – це визначальні правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Основні принципи банківського кредитування:

1. цільовий характер кредитування передбачає вкладення запозичених коштів у конкретні господарські процеси;

2. поверненість кредиту передбачає надання позики у тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;

3. строковість кредиту вимагає повернення позики в строки, передбачені кредитною угодою;

4. платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;

5. забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що є заставою позики, і заборгованість за позикою.

60. Класифікація банківського кредиту в залежності від різних ознак.

Існує кілька різних класифікацій банківських кредитів.

1. за призначенням – на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів), споживчий кредит(фізичним особам);

2. за строками користування – короткострокові(до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки);

3. за забезпеченням - забезпечені заставою(майном, майновими правилами, цінними паперами), гарантовані(банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені(бланкові);

4. за ступенем ризику – стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні;

5. за методами надання – у разовому випадку. відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою);

6. за строками погашення– водночас, на виплату, достроково (за вимогою кредитора або за заявкою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду(місяця, кварталу).