99. Етапи розвитку кб в Україні.

Створення національної дворівневої банківської системи Незалежної України почалося після прийняття у 1991 р. Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Цим законом визначено, що перший рівень банківської системи представляє Національний Банк (НБУ), а другий — комерційні банки різних форм власності. За НБУ закріплено статус центрального банку держави.

З часу оголошення незалежності України реєстрація новостворених комерційних банків почала здійснюватись Національним Банком.

За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстровано 60 комерційних банків і на кінець його року їх загальна кількість становила 133. Найбільша кількість комерційних банків була зареєстрована у 1993 р. (84), а з 1995 кількість щорічно зареєстрованих банків зменшилась у середньому до 6.

На початок 2000 року кількість банків кількість банків за реєстром становила 203, хоча ліцензію на здійснення банківських операцій мають трохи більше за 80%.

Переважна кількість КБ — акціонерні товариство (85,2%), з яких 72% — відкриті і 28% — закриті. Товариство з обмеженою відповідальністю становлять лише 14%.

З 1994 р. В Україні почали з’являтися комерційні банки за участю іноземного капіталу. Їх кількість на початок 2000 р. досягла 30. За розмірок активів Українські комерційні банки поділяються на найбільші (активи понад 1 млрд. Грн..), великі (100 млн. Грн..), середні (10 млн. Грн..), малі (<10 млн. Грн..).

100. Структура кб відповідно показників: форми власності, обсягу проведення ними операцій, величини їх капіталу.

В залежності від форми власності КБ поділяються на державні (Ексімбанк, Ощадбанк) та приватні, кооперативні, змішані.

За організаційно-правовою формою діяльності банки поділяються на пайові та акціонерні товариства. За розміром статутного капіталу на малі, середні, крупні. В залежності від виконання операцій банки бувають універсальні та спеціалізовані. В залежності від території діяльності банки бувають міжнародні, республіканські та регіональні. Міжнародні банки створюються з участю іноземного капіталу та можуть мати філіали в інших країнах. За приналежністю до країни: національні, іноземні, спільні.

101. Базові операції кб, Їх суть та економічний зміст.

Аналіз багатовікової світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс із 3 посередницьких операцій:

- Приймати грошові вклади від клієнтів;

- Надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

- Здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі — як центрального, так і комерційного. Перелічені операції є базовими, вони створюють первинну (родову) сферу банківської діяльності. Це місце їх визначається самою природою грошового ринку. Уявімо собі таку гіпотетичну ситуацію, коли на грошовому ринку діє тільки один фінансовий посередник. Щоб ринок міг функціонувати нормально, цей посередник повинен прийняти на вклади всі вільні грошові кошти від продавців, передати їх покупцям і здійснити розрахунку за їхніми зобов’язаннями один з одним та третіми особами. Тільки в цьому разі попит та пропозиція на грошовому ринку будуть реалізовані і такий посередник виконає повністю свою посередницьку місію. При невиконанні будь-якої з цих операцій зв’язок між попитом та пропозицією на грошовому ринку буде розірваним, або він повинен буде здійснюватися у формі прямих контактів між продавцями і покупцями грошей.

Отже, комплекс із трьох базових операцій — депозитних, кредитних, розрахункових створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, з банківським інститутом, банком в економічному розумінні.