3. Портфельний підхід до визначення суті грошей.

Портфельний підхід до визначення суті грошей є методом аналізу використання грошей. Сенс портфельного підходу до визначення структури особистого багатства полягає в оцінці його окремих елементів з позиції ступеня їх ліквідності.

Портфельний підхід до суті грошей: індивід володіє багатством і приймає рішення про те, в яких активах зберігати його. Мета індивіда – отримання максимального доходу від багатства. Доход в свою чергу буде залежати від ступеня ліквідності активу, в якому зберігається багатство.

Людина в умовах ринкової економіки має можливість зберігати своє багатство у таких формах: а) гроші; б) цінні папери; в) капітал у матеріально-технічній формі.

Ліквідність б.-я. Виду майна (активу)безпосередньо пов’язана з витратами його обміну на інші види майна. Майно, витрати обміну якого = 0, є абсолютно ліквідними.

4. Зв’язок грошей з іншими економічними категоріями.

Гроші - складна економічна категорія. Їх особливість - у системному багатофункціональному характері.

Гроші – це "товар товарів ", бо кожний товар у процесі реалізації "висвічує" свою вартість у грошах;

Гроші – це специфічний товар, що виконує роль загального еквіваленту;

Гроші – це "головна і діюча особа " в ринковій економіці;

"мова ринку".

5. Форми грошей та їх еволюція. Причина та механізм демонетизації золота.

Появі грошей передувала епоха натурального або бартерного обміну. Передумови становлення грошових відносин було наступне:

1. поглиблення суспільного поділу праці;

2. багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини.

Згодом грошовий обмін починає переважати над бартером.

Для теоретичного осмислення історичного процесу виникнення грошей (товарних, паперових, кредитних та електронних) дамо класичний за змістом аналіз розвитку форм вартості (простої, розгорнутої, загальної і грошової).

До першої форми власності належала проста, яка пов’язана з безпосереднім (бартерним) обміном товарів інших споживчих вартостей, а саме один товар обмінювався на інший, третій на четвертий і т.д. (Т1-Т2, Т3-Т4, Т3-Т4).

До наступної форми вартості – розгорнутої, коли товар міг одночасно обмінюватися на кілька товарів, тобто обмін був регулярний. Ця форма властива більш високому ступеню розвитку розподілу праці.

При загальній формі вартості один товар, що систематично обмінюється на інші, стає загальним еквівалентом. До нього прирівнюється решта товарів.

І, нарешті, грошова форма вартості, це коли товар в загальній формі володіє ознаками, що притаманні грошовій одиниці.

Існують різні епох прояву грошей:

1. епоха товарних грошей;

2. епоха паперових грошей, яка вміщує кредитні та електронні гроші.

Причиною появи товарних грошей було:

3. локальність ринків;

4. функціональна відокремленість призводила до множинності товарів, що претендували на роль грошей.

Формою грошей в цей час був продукт спеціалізації певного ринку (худоба, тютюн, риба, різні види металів тощо), а також металеві монети.

Поява повноцінних монет передбачала реальний ваговий вміст, що відповідав їх номінальній вартості. При емісії вилучалися з обігу ті монети, вага яких не відповідала номіналу.

З другої половини ХІХ століття становище змінюється:

1. номінальна вартість монет починає віддалятися від їх реальної (вагової) вартості;

2. в обігу з’являються розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищує їх вагову вартість;

3. емісія таких грошей стає прибутковою справою.

Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, отримав назву сеньйораж.

Роль загального еквіваленту закріпилась за благородними металами – золотом та сріблом. Це відбулося завдяки їх фізичним властивостям.

Демонетизація срібла – втрата ним грошових функцій, завершилася наприкінці ХІХ століття, коли в ролі грошового товару монопольно затвердилось золото. З 30-х рр. ХХ ст. кредитні гроші перестали обмінюватися на золоті та срібні гроші. Відбувається процес демонетизації золота.

Причинами демонетизації золота були:

1. монополізація вир-ва, яка призвела до того, що: на зміну товарному вир-вуприходить усуспільнене вир-во; стихійне ціноутворення звільняє місце монополістичному ціноутворенню; золото витісняється кредитними грішми із обігу в скарб.

2. двояка природа грошей як суспільного загального еквівалента. Єдність і протиріччя золота в тому, що воно поєднує унікальну властивість загального еквіваленту вартості з рисами цінного сировинного товару.

3. золоті гроші стали стримувати експансію монополій.

Епоха паперових грошей – епоха грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це епоха і банківських грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні системи і знаки.

Розглянемо види грошей:

1. готівка – металеві (золоті монети, срібні монети, білонна монета); паперові (банкноти, казначейські монети).

2. безготівкові гроші – це гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням взаємних вимог.

Спершу металеві гроші виступали у формі злитків срібла та золота.

Монета (лат. - топеіа) – грошовий знак, випущений державою та виготовлений з металу (золото, срібло, нікель тощо). Монета вважається повноцінною, якщо лігатура (домішок до металу) не перевищує 10%. Нині карбують лише неповноцінну монету, названою білонною чи розмінною монетою або популярною – більйоном.

Паперові гроші – спершу виступали знаками дійсних золотих або срібних грошей, випущених державою в обіг. Отже, паперові гроші – це знаки, які заміщають в обігу повноцінні гроші. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Відносна вартість грошей пов’язана з характеристикою їх економічної корисності.

Емітенти паперових грошей – державне казначейство або ЦБ.

Кредитні гроші – (вексель, банкнота, чек) – це узагальнена (збірна) назва різних видів грошей, що виникають як заміщення майнових боргових зобов’язань приватних осіб та держави. Кредитні гроші виникли внаслідок розвитку кредитних відносин.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язаня векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі бувають прості і переказні

Простий вексель – виписується боржником: на ім’я кредитора із зобов’язанням виплати йому в зазначений термін вказану суму.

Переказний вексель – виписується кредитором як наказ боржнику виплатити у зазначений термін йому чи вказаній ним третій особі певну суму грошей.

Банкнота – банківський білет, грошовий знак, що випускається в обіг центральним емісійним банком. Забезпечений усіма активами банку та масою товарів, що належать державі.

Чек – письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату певній особу вказаної в ньому суми грошей.

Електронні гроші – умовна назва фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг. Приводяться в рух не за допомогою паперових носіїв (банківських білетів, чеків, векселів), а завдяки запровадженні в сфері розрахункових операцій, комп’ютерів у сучасних систем зв’язку.

До електронних грошей відносять кредитні картки, дебетові картки, картки для банкоматів.

Кредитні картки – виникли на основі електронних грошей. Сприяють скороченню платежів готівкою, обслуговують роздрібну торгівлю та сферу послуг, служать засобом розрахунків, є інструментом кредиту.

Дебетові картки – платіжні інструменти, які випускаються фінансовими установами, і надають клієнту можливість проводити трансакції за власним банківським розрахунком, користуватися іншими послугами.

Картки для банкоматів. Банкомати встановлюються у фінансових установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах, гаражах й офісах. Банкомати багатофункціональні – видача готівки і депозитів, перекази за рахунками, авансування готівки, прямий доступ до рахунків за кредитними картками, оплата рахунків, запити про фінансове становище і про стан балансу.