37. Економічна структура грошового ринку.

Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

1. за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;

2. за інституційними ознаками грошових потоків;

3. за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

За видами інструментів, що застосовуються для переміщення від продавців до покупців виділяють: ринок позичкових зобов’язань, ринок ЦП, валютний ринок. Хоча ці ринки функціонують самостійно між ними існує тісний зв’язок. Грошові кошти легко переміщуються з одного ринку на інший, одні і ті ж самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно на кожному з них. Наприклад, банк може розмістити кошти від продажу ЦП на придбання валютних цінностей або під позичкові зобов’язання. За інституційними ознаками грошових потоків: фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських кредитних установ. На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського кредитного капіталу, який приводиться в рух за допомогою фондових цінностей. Його значення – фінансування інвестицій в економіку, фінансує розширення основного та оборотного капіталу. Ринок банківських кредитів – надання клієнтам позичок та створення нових платіжних засобів. Ринок небанківських кредитних установ – здійснення акумуляції заощаджень та розміщення їх у доходні активи. До небанківських кредитних установ відносять договірні фінансово-кредитні установи та інвестиційні фінансово-кредитні установи. За економічним призначенням купівлі грошей виділяють ринок грошей та ринок капіталів. На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк, використовуються в обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу. Цей ринок дуже чутливий до змін в економіці та фінансовій сфері, попит та пропозиція тут надто мінливі, а % часто змінюється під їх впливом. На ринку капіталів грошові кошти купуються на більший термін, використовуються для збільшення маси основного та оборотного капіталів. Тут проводяться операції з фондовими інструментами. Особливість – попит і пропозиція є менш рухливими, рівень % більш стабільний. Між усіма названими елементами грошового ринку існує внутрішній взаємозв’язок, що підтверджує його внутрішню єдність.

38. Попит на гроші, мотиви та чинники, що визначають зміну попиту на гроші.

Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Йдеться про визнання тієї частки багатства, яку індивідууми мають намір зберігати у грошовій формі. Це означає, що попит на гроші слід розглядати як попит на запас грошей у певний, фіксований у часі, момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу.

Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари. Гроші бажані не задля самих себе, а для того, щоб купувати за них необхідні товари. Грішми володіють через їх представницьку вартість. Але їх зберігання є обмеженим, оскільки нагромадження багатства у формі грошей, а не в інших формах, характеризується вартістю втрачених можливостей: ми відмовляємося від процентного доходу, дивідендів, тримаючи гроші “на руках”. А тому попит на гроші опирається на потребу здійснювати трансакційні операції, мотив споживання і на бажання володіти активами у майбутньому, тобто утримувати гроші як засіб нагромадження вартості.

Цілі попиту на гроші: 1. Створення запасу купівельних та платіжних засобів. 2.Накопичення грошей, як капіталу. 3. Комбіновані. Мотиви: трансакційний мотив – постійна потреба в запасі грошей для їх негайного використання; мотиви завбачливості – для задоволення непередбачуваних потреб; спекулятивний мотив попиту на гроші – бажання мати запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові документи.

Чинники що впливають на попит на гроші (з’ясування мотивів, що заохочують суб’єктів нагромаджувати гроші, дає можливість визначити чинники, які впливають на ці мотиви, а значить на динаміку попиту на гроші): 1. Зміна обсягів виробництва – цей вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей – чим більший обсяг виробництва ВНП, а отже і НД, тим більше може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій; 2. Зміна рівня цін; 3. Зміна обсягів виробництва; 4. Швидкість обігу грошей,- з’являється при макроекономічному підході – чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки; 5. Зміна норми процента – у міру зростання очікуваного доходу на альтернативні грошам активи тривалість зберігання буде скорочуватися і попит на гроші знижуватися, а в міру зниження норми процента – зростати; 6. Накопичення багатства, полягає в тому, що економічні суб’єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші; 7. Інфляція – скорочує попит на гроші; 8. Очікування погіршення кон’юнктури ринків – скорочує попит на гроші.