Тема 4. Грошовий ринок.

35. Суть грошового ринку: визначення, суб’єкти, об’єкти, механізм функціонування.

Ринок у найпростішому розумінні – це система економічних відносин с приводу купівлі/продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обороту.

У функціональному розумінні сучасний ринок – поняття більш глибоке, комплексне і представляє систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому (фінансовому) ринку.

Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку позичальників та інвесторів.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб’єктів. Суб’єктами цього ринку є фіз. та юр. Особи, які здійснюють операції купівлі/продажу грошей. Усі ці операції можна перерозподілити на 3 групи: з продажу грошей, з купівлі та посередницькі. В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структуру державного управління, в операціях з купівлі грошей – ті самі економічні суб’єкти. У посередницьких операціях ключовими суб’єктами є так звані фінансові посередники – банки, інвестиційні, фінансові, страхові компанії, пенсійні фонди та кредитні товариства. Усі вони спочатку акумулюють у себе грошові кошти, купуючи їх у продавців, а потім від свого імені розміщують їх, пропонуючи покупцям. Особливе місце у суб’єктів грошового ринку займає ЦБ. Будучи банками банків вони можуть обслуговувати міжбанківські відносини на грошовому ринку, наприклад, здійснювати операції рефінансування, регулювати міжбанківські операції, валютні операції.

Об’єктом купівлі/продажу на ринку – є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою проценту. Отже, ціною “товару”, що продається і купується на ринку – є позиковий процент.

Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками. За видами інструментів грошовий ринок складається з 2-х взаємопов’язаних і доповнюючи один одного, але окремо функціонуючих ринків:

1. ринок позикових капіталів;

2. ринок цінних паперів.

Перший охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фіз. та юр. Осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. Отже, об’єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами. Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними документами), що можуть продаватися, купуватися і погашатися.

Отже, грошовий ринок – це те середовище, в якому реалізуютьяс відносини власності, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються та розподіляються ресурси.

36. Інвестиційна модель грошового ринку. Канали прямого та опосередкованого фінансування.

ІМ грошового ринку (ГР) відображає взаємозв’язки між суб’єктами ГР, що реалізуються через потоки грошей та інструментів між 3-ма групами економічних суб’єктів: тими, що заощаджують гроші і тими, що запозичують гроші та посередниками.

Кредиторами тут виступають сімейні господарства, фірми, урядові структури, іноземні фіз. Та юр. Особи. Позичальниками м.б. ті ж види економічних суб’єктів, але на перше місце за частотою та обсягами слід поставити фірми, а потім урядову структуру, сімейні господарства. У секторі прямого фінансування зв’язки між покупцями та продівцями грошей здійснюються безпосередньо. У цьому секторі виділяють 2 канали руху – канал капітального (гроші залучають назавжди) фінансування та канал запозичень (гроші залучаються тимчасово). Цьому сектору притиманна висока конкуренція, низкі ціни, але менша надійність, тут діяти вигідніше. У секторі опосередкованого фінансування зв’язки між покупцями та продавцями реалізуються через фінансових посередників, вони створюють власні зобов’язання та вимоги, які м.б. самостійними інструментами ринку. Діяльність цілеспрямована, швидша, надійніша та зручніша. Фінансовими посередниками тут є – банки, страхові, інвестиційні, фінансові, трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства.

У загальному вигляді інституційну модель грошового ринку можна подати як схему потоків грошей та інструментів між трьома групами економічних суб’єктів: тими, що заощаджують гроші; тими, що запозичують гроші; фінансовими посередниками.