51. Інфляція (і) у системі державного регулювання грошової сфери.

Антиінфл-на політика більшості країн з розв-ю ек-ю проводитися за кількома напрямами: дефляційної політики (ДП) (урегулювання попиту), політики доходів чи за одним і другим водночас

ДП включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізми. Для того щоб зменшити над-ня зайвих грошей в обіг скорочується витрати держ. бюджету, передусім на субсидії під-вам, соц. потреби, потреби військ. промислового комплексу. Важливим інструментом ДП – є кредитна рестрикція та пряме лімітування випуску готівки в обіг

Політика доходів передбачає держ. контроль за зарплатою і цінами. Цей контроль може зводитися до фікс-ії з/п і цін на певному рівні (заморожування), або встановленням темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці. 1-м негативним наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморож-ня з/п ставить в скрутне становище труд-х викликає незадов-ня уряд-я політикою посилює соц. напруження

Досвід держ рег. інфляції з урахуванням кейнсіанських і монетаристських рекомен-й має велике значення для ек. теорії і практики:

1. І може легко з контрольованої перетворитися в неконтрольовану, досягти галопуючих темпів і призвести до тяжк-х економ. і соц. наслідків. Тому більш надійною виявилися чітко виражена антиінфляційна політика

2. Антиінф. пол-ка дає тим більше єфект, чим менше вона вдається до прямого втручання у вир-во, чим краще умови створ-ся в країні для розвитку підрпиє-ва і дії ринкового механізму. Тому вона не може обмежуватися дефляц-ми заходами, а повинна буди комплексною, включати заходи спрямовані на всебічне сприяння розв-ку вир-ва на ринк-х засадавх.

3. АнтиІ. по-ка теж може викликати пене напруження в ек-ці, незадов-ня нею певних сил, які сподів-ся на фін під-ку з боку держави і не отримали її.

Тому проведення такої політики вимагає від її творців значної мужності і політичної волі, певних жертв с боку сусп-ва, проте вони повністю окупляться завдяки забезпеченню ек-ки стаб-ми грошима.

52. Грошові реформи (гр): поняття, цілі та види.

ГР- це повна чи часткова перебудова ГС яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соц. еу .умов, чи одне і друге водночас.

За глибиною реформ-х заходів виділяють: 1. структурні (повні) ГР –проводилася при переході від біметалізму ждо золотого монометалізму. При цьому потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні зміни в економіці, держ. фін-х, в банк. і вал. системах тощо.2. Реформи часткового типу – торкаються тільки самої орг-ї грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. При цьому змін.-ся масштаб цін, вид і номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо.

За характером обміну старих грошей на нові виділ.: неконфіскаційні реформи, коли за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей доходів і цін для всіх ек. суб’єктів однаково. Така була реформа 96 року в Україні.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють: одномоментні грошові реформи (введення нових грошей в обіг здійсн-ся за короткий строк - 7-15 днів) і реформи паралельного типу(випуск в обіг нових грошових знаків здійснюється поступово, вони тривалий час функ-ть із старими грошима паралельно).