1.Проаналізуйте витрати виробництва. Проблема мінімізації витрат.

Витрати виробництва(ВВ) – це те, у що обходиться створення продукту п-ва. Вартість спожитих факторів в-ва в процесі перетворення їх на товари.

Витрати Виробництва – частина вартості товару, яка має бути авансована на продовження в-ва.

Витрати поділяються на:

*зовнішні (явні) – це витрати, пов'язані з придбанням ресурсів (сировина, матеріали, робоча сила) та дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використовувати альтернативний ресурс;

*внутрішні (неявні) – це витрати, пов'язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самої фірми або підприємця (грошовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності). Динаміка рівня витрат та кількості створеного продукту пов`язана з категорією граничні витрати (Самуельсон, Макконел).

*Постійні – це витрати, обсяг яких не залежить від обсягів виробництва (амортизація, опалення, реклама, страхування, рентні платежі);

*Змінні – це витрати, обсяг яких змінюється відповідно до змін обсягів в-ва (капітал, праця).

*Сукупні (загальні) витрати – це сума постійних та змінних витрат. Для того, щоб порівняти Витрати на виробництво продукту з його ціною, треба підрахувати Витрати на виробництво одиниці продукту, або середні витрати, які поділяються на середні постійні (зі ↑в-ва Витрати↓. ) та середні змінні.

Св.(В) ВВ в грош.формі на 1 продукції = собівартість продукції (Св).

Св = сукупні Витрати/кількість створеної продукції. Для того, щоб визначити шляхи ↓Св продукту, необхідно знати структуру Витрат: сировина, основні матеріали, пальне, з/п, допоміжні мат, електроенергія, амортизація ОФ, соц.страх. та інші затрати.

Класифікація В за статтями калькуляції: В на підготовку й освоєння в-ва, на утримання й експлуатацію устаткування, на управління цехом та іншими підрозділами підприємства, Витрати від браку та інші.

У Св також виділяють виробничі та позавиробничі Витрати. Виробничі – це усі Витрати, пов'язані з процесом в-ва (на сировину, матеріали, з/п…);

Поза виробничі – це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, а також відрахування на науково-дослідні роботи, підготовку кадрів, маркетингові дослідження ін.

Чинники, як впливають на ↓Св:-будівництво за рахунок Д: шляхів, мостів, що веде до ↓ транспортних В; -пов'язані з природними умовами.

Чинники ↓Св, що залежать від підприємства - це постійні та змінні Витрати:

1. економія сировини та матеріалів завдяки впровадженню ефективних технологій, комплексне використання ресурсів, у т.ч. відходів вторинних ресурсів;

2. ↓Амортизаційних відрахувань за рахунок інтенсивного використання техніки, ↓В на управління.

2 Вопрос.

У платіжному балансі відбиваються зміни міжнародних резервів протягом певного періоду. Зміни мають місце, якщо провідні грошово-кредитні інститути продають або купують іноземні ліквідні активи чи певні ліквідні зобов'язання

Статистика платіжного балансу повинна мати певну узгоджену структуру, якомога більше пристосовану для реалізації цілей макроекономічної політики (в тому числі і формування напрямів її розвитку). За своїм призначенням та методологією складання платіжний баланс має збалансовувати обсяги зовнішньоторговельної діяльності країни за видами з обсягами розрахунків.

Платіжний баланс складається з:

поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів, послуг, прибутків і поточних трансфертів;

рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розміщення нематеріальних, не фінансових активів, а також фінансових активів і пасивів.

У загальному вигляді структуру платіжного балансу можна представити таким чином:

1. Поточний рахунок:

товари;

послуги;

доходи;

поточні трансферти.

2. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:

Рахунок операцій із капіталом —капітальні трансферти

Рахунок фінансових операцій: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції, резервні активи: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, інші зарубіжні активи.

Поточний рахунок. На цьому рахунку відображається рух реальних цінностей через державний кордон. Від'ємне сальдо на поточному рахунку є ознакою того, що імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансування та є споживачем іноземного капіталу.

Питання, в якій формі надходить цей капітал — у формі зростання міждержавної заборгованості, обсягів іноземного кредитування чи притоку іноземних інвестицій, вирішується на основі аналізу стану рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій. Сальдо на рахунку показує чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних відносин даної країни з іншими державами. Сальдо поточного рахунку та сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій, власне, і складають сальдо платіжного балансу.

Платіжний баланс є статистичним звітом, в якому в систе­матизованому вигляді подається інформація про зовнішньоеко­номічні операції резидентів країни за певний період.

Платі. баланс розраховується в нац. або ін. валюті й складається із стандартних рахунків і статей, в яких відображуються результати зовнішньоекономічних операцій.

Всі економ. операції, які відображуються в плат. ба­лансі, поділяються на поточні та капітальні. Відповідно до цього платіжний баланс складається з двох рахунків — рахун­ка поточних операцій та рахунка операцій з капіталом і фінансо­вих операцій.

Згідно з бухгалтерським методом подвійного запису обсяги зовнішньоекономічних операцій по кредиту мають збігатися з обсягом цих операцій по дебету і тому сальдо платіжного балан­су має завжди дорівнювати нулю. Проте на практиці цього не спостерігається. Це пояснюється тим, що інформація про зустрі­чні потоки економічних цінностей за кожною операцією надхо­дить з різних джерел. Між інформацією, що надходить із зазначених джерел, як правило, виникають часові та вартісні розбіжності, внаслідок чого кредитові та дебетові прово­дки не збігаються. У платіжному балансі України різниця між цими проводками визначається як чисті помилки та упущення, які знаходять відображення в автономній статті «Помилки та упущення».

Рахунок поточ­них операцій складається з: І.баланс товарів та по­слуг  відображує співвідношення між експортом та імпор­том товарів і нефакторних послуг; ІІ.доходи  відображається міжнародний рух доходів від факторних послуг, до яких відносяться послуги, пов'язані з вико­ристанням факторів в-ва. До складу доходів від фактор­них послуг входять: зарплата, зароблена за кордоном; ди­віденди з прямих і портфельних інвестицій, вкладених за кор­доном; % від позичкового капіталу (наданих або отрима­них кредитів). ІІІ.поточні трансферти  некомпенсована передача іншій країні або отримання від інших країн мат. і фін. цінностей. Поточні трансферти на безоплатній основі збі­льшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта за рахунок країни-донора. До складу поточних трансфертів відносяться: пенсії, дарунки, грошові перекази, гу­манітарна та технічна допомога тощо.

Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій  відображує пото­ки капіталу, пов'язані з капітальними трансфертами, купівлею-продажем мат., нефін. і фін. активів та­ зобов'язаннями. Він має дві частини: 1)рахунок операцій з капіталом відбиває рух капітальних трансфертів і нефінансових активів. До капітальних відно­сяться трансферти, щоведуть до зміни в обсягах активів чи пасивів донора та реципієнта. В результаті операцій з капіталь­ними трансфертами капітал в країні-реципієнті збільшується, а в країні-донорі зменшується; 2)Фін. рахунок відображує операції з фін. акти­вами та зобов'язаннями, які виникають у резидентів відносно не­резидентів.

Зв'язок між рахунками проявляється в тому, що в рахунку поточних операцій відображується вартість реальних потоків, тобто рух товарів і послуг, а в рахунку капітальних операцій — переважно обсяги фін. потоків, тобто рух фін. активів і зо­бов'язань, що виникають у зв'язку з рухом товарів і послуг. Як­що між реальними і фін. потоками виникає дисбаланс, то він усувається за допомогою рахунка капітальних операцій.

Плат баланс є рівноважним, незбалансованими можуть бути лише окремі статті та рахунки. Але економісти і політики, оцінюючи плат. ба­ланс часто кажуть про його дефіцит або профіцит. Така оцінка платіжного балансу є правомірною, оскільки мова йде про неповний платіжний баланс, що охоплює поточний рахунок і ра­хунок капітальних операцій, з якого виключається стаття «Резер­вні активи». Неповний платіжний баланс, визначений на цих умовах, називається балансом автономних операцій, тобто опе­рацій, які здійснюються суб'єктами приватної економіки без уча­сті держави. На противагу цьому операції, що пов'язані з резерв­ними активами, здійснюються державою і називаються неавто­номними.

Ситуація хз!!!

БИЛЕТ № 5