2.Дослідить взаємозв’язок доходу, споживання і заощадження в кейнсіанській моделі макрорівноваги. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.

Доход, отриманий економікою в результаті виробництва ВВП використовується на споживання і заощадження.

Споживання – це витрати домогосподарств на придбання товарів і послуг для задоволення матеріальних і духовних потреб людей (придбання товарів поточного споживання, оплата послуг, придбання товарів тривалого користування.) Взаємозв'язок між споживанням і доходом виражає функція споживання: C=C(Y).

Споживання тим більше, чим більше розмір доходу. При нульовому доході здійснюється споживання за рахунок запасів чи позикових засобів.

Неспожита частина доходу використовується на заощадження.

Заощадження – це використовуваний дохід із вилученням споживання. Вони зростають із збільшенням доходу. Точка А показує рівень граничного доходу, при якому весь дохід споживається, а заощадження дорівнюють нулю. Якщо дохід нижче граничного рівня, крива функції заощаджень іде у від’ємну область. Це означає, відбувається скорочення заощаджень попередніх періодів для підтримки споживання.

Частка доходу, що використовується на споживання, відбивається показником середньої схильності до споживання (АРС):

Частка доходу, що використовується для здійснення заощаджень відбивається показником середньої схильності до заощадження (APS):

Оскільки дохід або споживається, або зберігається, можна стверджувати, що:

Для економічної теорії й економічної політики дуже важливе питання про те, що відбувається з заощадженнями при збільшенні доходу.

Частка приросту доходу, що направляється на приріст споживання, відбивається показником граничної схильності до споживання (МРС):

де, ΔС – зміна витрат на споживання;

ΔY – зміна доходу.

МРС може змінюватись від 0 до 100%,.

Частка приросту доходу, що направляється на приріст заощаджень, називається граничною схильністю до заощадження (МРS):

де, ΔS – зміни в заощадженнях;

ΔY – зміни в доходах.Значення МРS може знаходиться в діапазоні між 0 і 100%.

Весь приріст доходу направляється на приріст споживання і заощадження: MPC+MPS=100%

На споживання та заощадження вплавають чисельні фактори. Вцілому їх дія є протилежною  збільшуючи споживання, вони призводять до зменшення заощадження, та навпаки.

Величина накопиченого майна (багатства). До багатства можна віднести: 1) нерухомість і товари тривалого споживання; 2) гроші на рахунках і наявні; 3) фінансові активи: державні і приватні облігації, акції, нагромадження в страхових і пенсійних фондах і т.п.

Оцінка доходу в довгостроковому періоді зв'язана з чеканнями.

Рівень цін.

Податки і відрахування на соціальне страхування.

Заборгованість споживачів. Відволікання частини поточних доходів на погашення боргів попередніх періодів знижує і споживання, і заощадження в поточному періоді.

Парадокс заощаджень формулюється таким чином[Джерело?]: якщо під час рецесії всі почнуть заощаджувати, то сукупний попит зменшиться, що потягне за собою зменшення зарплат і, як наслідок, зменшення заощаджень. Тобто, можна стверджувати, що коли всі заощаджують, це призводить до зменшення сукупного попиту, та призводить до сповільнення економічного зростання.

Лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Кругман навів парадокс заощаджень як один із аргументів на користь запровадження політики збільшення державних витрат.[7] На його думку, в той час, коли домогосподарства вимушені зменшувати видатки, економіка, для пожвавлення, потребує заміни звичних споживачів урядом — саме уряд має затвердити різноманітні державні програми.