1. Дослідить теоретичні погляди та моделі ринків праці

Ринок роб.сили - це сусп-економічна форма руху труд.ресурсів, особливий, властивий розвинутим товарно-грошовим відносинам спосіб включення роб.сили в ек.с-му. Роб.сила як чинник в-ва купується та продається на ринку праці. Суб'єкти ринку р.с-наймані працівники та роботодавці. Робітники продають свою роб.силу за плату, а роботодавці, виявляючи попит на роб.силу, платять за неї. Ц роб.сили (з/п) зал.від співвідношення між зайнятістю і безробіттям. Пропозиція роб.сили визначається рядом чинників: рівнем з/п, культурою та релігією, податк.системою, впливом профспілок тощо.

Попит на роб.силу визначається потребами п-ців у робітниках відповідно до попиту на товари і послуги. Ринок праці має певну структуру, яка містить: біржу праці, державні та приватні установи з працевлаштування, установи, що займаються перепідготовкою робітників.

МОДЕЛІ :

В основі саморегулювання ринку праці лежать закони попиту і пропозиції на робочу силу. Взаємодія попиту і пропозиції визначає ціну товару "робоча сила", якою є заробітна плата. Взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці визначають за допомогою декількох моделей взаємодії продавців і покупців праці в залежності від ступеня конкуренції. Серед них: чисто конкурентний ринок праці, модель монопсонії (монополії одного покупця), моделі з врахуванням дії профспілок, модель двосторонньої монополії [87, с. 56].

Для чисто конкурентного ринку праці характерно:

— наявність великої кількості фірм, конкуруючих між собою під час наймання конкретної праці;

— велика кількість робітників однакової кваліфікації, які пропонують свій труд незалежно один від одного;

— ні фірми і ні робітники не контролюють і не диктують ставки заробітної плати.

Для чисто конкурентного ринку праці характерні особливості саморегулювання, розглянуті на рис. 2.1.

Для монопсонічного ринку праці характерні такі риси:

— робітники зайняті певним видом праці, зосереджені в основному на одній фірмі;

— даний вид праці не має альтернатив, і тому робітник, що має, певну спеціальність і кваліфікацію не може знайти інше місце роботи;

— заробітну плату диктує фірма, але ставка заробітної плати напряму залежить від кількості найманих працівників.

За умов монопсонічного ринку праці крива граничних витрат буде вищою, ніж крива 5, тому що граничні витрати монополіста на наймання будуть вищими, ніж середні ставки заробітної плати. Максимізація прибутку відбувається в точці перетину кривої попиту И із кривою граничних витрат MRC (точка А). Кількість робітників, найманих в умовах максимізації прибутку монополістом, буде L_p, а ставки заробітної плати — W_m. Тобто, монополіст скорочує зайнятість, щоб знижати ставки заробітної плати нижче конкурентних.

Процес установлення ставки заробітної плати і рівня зайнятості показано на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Модель монопсонічного ринку праці

Моделі ринку праці за участю на ньому профспілок. Профспілки покликані захищати інтереси робітників. Для цього вони впливають на збільшення попиту на працю і підвищення заробітної плати. Процеси, які відбуваються на цьому ринку праці наведені на мал. 2.3.

Рис. 2.3. Модель ринку праці за участю профспілок: збільшення попиту на працю і підвищення заробітної плати

Якщо попит на працю збільшиться з D до D₁, то ставки заробітної плати зростуть із W_p до W_n, а зайнятість збільшиться з L_p до L_n.

Попит на працю профспілки можуть збільшувати таким чином: введенням протекціоністських митних тарифів, збільшенням попиту на продукцію, яка виробляється за допомогою реклами "товарів із профспілковою етикеткою", вимогами до уряду збільшити фінансування виробництва підприємств, інтереси яких вони захищають та ін.

Профспілки можуть впливати на зростання заробітної плати завдяки обмеженню пропозиції праці через обов'язковий вихід на пенсію осіб пенсійного віку, скорочення робочого тижня та ін. (рис. 2.4).

Зменшення пропозиції праці з S до S₁ веде до зростання заробітної плати з W_p до W_n хоча зайнятість при цьому зменшується з L_p до L_n,

Рис. 2.4. Модель ринку праці за участю профспілок: обмеження пропозиції праці

Галузеві профспілки об'єднують всіх робітників певної галузі через підписання галузевих угод із встановленням мінімального рівня заробітної плати, страйки, позбавляючи при цьому фірми пропозиції праці, і таким чином впливаючи на роботодавців при встановленні ставок заробітної плати (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Модель ринку праці за участю профспілок: встановлення мінімального рівня заробітної плати галузі

Профспілки контролюють пропозицію праці, нав'язують ставки заробітної плати W_n, які вище за W_p.

Модель двосторонньої монополії характерна для монопсонічного ринку, на якому діють сильні галузеві профспілки. Фірма-монополіст прагне встановити ставку заробітної плати на мінімальному рівні, а галузеві профспілки домагаються встановлення заробітної плати на рівні W_n. У результаті заробітна плата буде наближатися до рівноважної W_p. При цьому у адміністрації фірми зникне прагнення до зменшення зайнятості, вона встановлена на рівні L_p. Таким чином ставка заробітної плати і зайнятості наближаються до умов конкурентного ринку праці. Процеси, які відбуваються на цьому ринку наведені на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Модель ринку праці двосторонньої монополії

Проведений аналіз класичних моделей ринку праці дозволяє зрозуміти механізм визначення ціни праці і зайнятості на ринку праці за різних умов конкуренції.