2.Дослідить причини циклічних коливань економіки, їх види та сучасні особливості. Теорія “довгих хвиль” м. Кондратьєва.

Циклічність як об'єкт. Закономірність економічного розвитку за своїм змістом багатоструктурна. Економічний цикл - це регулярні коливання рівня ділової активності, коли за піднесення активності настає її падіння, яке знову змінюється піднесенням Виділяють: малі цикли, цикли Кітчина (короткострокові коливанні ділової активності -3-4 роки); середні цикли К. Жуглара (інвестиційні цикли-7-11 років); великі цикли М.Д.Кондратьєва (40-60 років); вікові циклічні коливання Форрестера (200 років).

Кожен з них має 4 послідовні фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення.

Економічна криза - це більш або менш регулярно повторювані тимчасові падіння в-ва, що виникають унаслідок порушення економічної рівноваги. Вона характеризується: порушенням макроек. рівноваги, розбаланс. взаємодіюч. структур; перев-вом з наступним падінням обсягів в-ва, нагромадження товарних мас в оптовій торгівлі; падінням товарних Цін; підвищенням безробіття; падінням рівня реальної з/п; падінню платоспроможного попиту населення; підвищенням норми позичкового відсотку; високими темпами інфляції; завмиранням інвестиційних процесів; підвищенням соціальної напруженості у суспільстві тощо. Двоїста природа кризи виявляється в тому, що з одного боку, вона є наслідком внутрішніх суперечностей системи, а з іншого - формою їх розв'язання, виконуючи функцію оздоровлення (санації) економічної системи.

Депресія може бути досить довготривалою, вона характеризується після шоковою ситуацією.

Ознаки: в-во вже не падає, проте і не має росту; призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси; зберігається високий рівень безробіття; відсутні нові інвестиції, норма позичкового Капіталу висока; починають відновлюватися господарські зв'язки; стабільно і поступово зменшуються товарні запаси. Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій. Розпочинається фаза пожвавлення.

Пожвавлення х-ся такими рисами: початок оновлення основного Капіталу, модернізація в-ва; відновлення інвестиційного процесу; активізація сукупного попиту; підвищеннярівня в-ва, падіння безробіття: підвищення позичкового відсотку, товарної Ціни; відновлюється докризовий рівень в-ва та економіка входить у фазу піднесення.

Піднесення х-ся масовим оновленням і розширенням основного Капіталу, реконструкцією старих виробничих потужностей і новим будівництвом; нарощуванням обсягів національного в-ва: активним інвестиційним процесом, стрімким підвищенням сукупного попиту, ростом Ц; повною зайнятістю, ростом з/п. Все це призводить до ''перегріву" економіки, посилення диспропорційних явищ, підвищенню передумов майбутнього падіння, нового економічного циклу, наступного витка соціально-економічного розвитку суспільства.

У теорії М. Д. Кондратьєва довготривалі цикли зумовлені внутрішніми факторами економічного зростання. Вони безпосередньо пов'язуються з циклічністю в розвитку виробничих сил суспільства-засобами праці.

Матеріальна основа довгих хвиль-структурне оновлення технологічного способу в-ва. Технічні революції - пере­хід до нових технологічних принципів, які потім розповсюджуються еволюційно. Здійснюють стрибки і в розвитку продуктивної сили, і в підвищення ефективності та продуктивності праці.

Циклічне оновлення технологічних структур продуктивних сил суспільства періодично повторюються. Аналіз довгих циклів не може бути обмежений лише аналізом циклічних технічних коливань. Він обов'язково повинен включати в себе і аналіз відповідних цим процесам змін в організаційно-економічній структурі суспільства та розвитку форм власності.

У структурі довготривалих циклів виділяють дві галузі розвитку — висхідна і низхідна хвилі

Низхідна - період зміни базисних технологій і технологічних структур виробничочої с-ми суспільства (20—25 років) - відбуваються гострі економічні кризи малих та середніх циклів. Характерна риса - невідповідність існуючої системи економічних зв'язків новій технології.

Висхідна - період тривалого росту економічного та НТ розвитку суспільства (від 25 до 30 років) - не виключені й циклічні кризи, пов'язані з оновленням виробничих фондів. Розвиваються вони на рівні високої кон'юнктури - це період масового розповсюдження нових технологій, зародження і розвиток нових базових галузей економіки. Пдвищується напруга на ринку позичкового Капіталу, росте відсоткова ставка. Починається глибока криза -початок нової, низхідної, фази великого циклу. Великі цикли притаманні як країнам з розвинутою ринковою економікою, так і країнам командно-адміністративної системи.

3.В економіці країни А спостерігається наступна ситуація. Стратегічними цілями політики уряду є найповніше задоволення особистих потреь суспільства… Визначні мислителі минулого і сучасності - Дж. Гобсон, К.А. Гельвецій, Ф. Гегель, К. Маркс, М. Вебер та інші бачили в потребах вираження природи людини, відносили їх до ключових економічних категорій.

Потреби нашого суспільства є суспільними,не першочерговими – тобто похідними - потреби в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах, є потребами у матеріальних благах.

Вплив потреб на виробництво полягає в тому, що,

по-перше, задоволення потреб характеризує природну спрямованість виробництва в будь-якому суспільстві*;

по-друге, потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих;

по-третє, рівень розвитку потреб, їх багатство, різноманітність та місце тих чи інших потреб у структурі людських цінностей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому (його багатство, ступінь цивілізованості) і кожної окремої людини (розвинена людина має багаті, різноманітні потреби).

Гуманізація виробництва, властива постіндустріальному суспільству, зумовлює підсилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже вона передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і його результату.

Це означає, з одного боку, що процес праці повинен забезпечити задоволення потреб у творчій праці, інтелектуальній, відповідальній, змістовній діяльності. Задоволення таких потреб вимагає адекватної зміни змісту і характеру праці, а досягнення відповідності результату (продукту) праці потребам людини - визначення потреб ще до початку процесу праці та забезпечення виробництва лише тієї продукції, яка цим потребам відповідає.

Отже, можна зробити висновок про те, що виробничі потреби пов’язані із особистими. А тому задоволення особистих потреб неможливе за умов низького рівня або низької якості продукції виробництва. Таким чином. Неможливо відмовитись від виробничих потреб задля найповнішого задоволення особистих, адже лише задоволення виробничих потреб надасть змогу якнайповніше задоволення особистих. А оскільки найповніше задоволення особистих потреб суспільства є основним стрижнем кінцевої мети виробництва, то висловлене нами твердження є вірним. У зв’язку з цим потреби в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах.

Білет № 25

1. Проаналізуйте працю як фактор виробництва. Попит та пропозиція праці на ринку…Ринок праці, як і ринки інших факторів виробництва, являє собою складову частину ринкової економіки. На відміну від інших ринків, ринок праці характеризується високим ступенем невизначеності, особливості функціонування, тому що має справу із специфічним товаром.

Ринок праці – це система конкурентних зв’язків між учасниками ринку (підприємцями, робітниками і державою) з приводу наймання і використання робітника у суспільному виробництві.

Попит на працю – це платоспроможна потреба працедавців на трудові послуги працівників певних професій і кваліфікацій. Визначається розміром витрат виробника на придбання цього економічного ресурсу (ціною праці, потребами виробництва, технічним рівнем, станом технології). Виробник купує кожну одиницю праці, для якої виконується умова: MRP_L > MRC_L і до точки, в якій ці показники дорівнюють один одному, максимізуючи при цьому ефективність використання праці. Пропозиція праці визначається ціною, рівнем податків, потребами у забезпеченні непрацюючих членів сім’ї працівника, звичками, традиціями, культурою.

В умовах досконалої конкуренції ціна блага мінімальна, ціна праці – максимальна; в умовах «монополії» - «монопсонії» ціна блага максимальна, ціна праці – мінімальна. Це пояснюється особливостями структури кожного ринку.

Ринок праці в умовах досконалої конкуренції характеризується такими рисами: велика кількість фірм конкурує між собою за право найняти робітника на роботу; велика кількість робітників, які мають однакову кваліфікацію, незалежно один від одного пропонують свою працю на ринку; ні фірми, ні робітники не мають можливості впливати на ринкову ставку заробітної плати, яка встановлюється на відповідному ринку праці.

Попит та пропозиція ресурсу на конкурентному ринку праці для окремої фірми будуть мати такий вигляд (рис. 11.2):

Рис. 11.2. D і S ресурсу на конкурентному ринку праці для окремої фірми

Пропозиція ресурсу праці для окремої фірми (рис.11.2) буде мати вигляд горизонтальної прямої, оскільки кожен робітник приймає рівень ставки заробітної плати, який складається в галузі, і не може впливати на нього. При цьому крива пропозиції співпадає з кривою граничних витрат фірми на ресурс праці.

Для галузі рівноважна ставка заробітної плати і рівноважний рівень зайнятості населення визначаються в точці, де перетинаються криві попиту та пропозиції робочої сили. Попит на працю для окремої фірми буде визначатися кривою граничного продукту у грошовому вираженні, а тому, на підставі дії закону спадної граничної продуктивності ресурсу, матиме вигляд спадної кривої. До того часу, поки граничний продукт в грошовому вираженні перевищуватиме граничні витрати, фірма буде брати на роботу більше працівників. Вона максимізує свій виграш (заштрихована фігура на рис.11.2) тоді, коли MRP= MRC.

Недосконала конкуренція на ринку ресурсу праці полягає в тому, що одна єдина фірма формує попит на працю. В цьому випадку вона виступає як монопсонія, тобто єдиний покупець на ринку. Монопсонія має такі риси: на ринку це – єдина фірма, у якій може працювати більшість населення в даному регіоні, фірма «диктує» рівень заробітної плати. Скажімо, населення якогось містечка майже все працює на гірничодобувному комбінаті або на електростанції.

В деяких випадках формується олігопсонія, коли три або чотири фірми можуть наймати більшу частину праці, запропонованої на ринку. При цьому фірма, згідно з дією закону пропозиції, для отримання більшої кількості виробників, повинна платити їм і більшу заробітну плату. Розглянемо графік, зображений на рис. 11.3.

Крива S – це крива пропозиції робочої сили. Вона показує рівень заробітної плати , який повинен платити підприємець, щоб найняти більшу кількість робітників. На ринку монопсонії більш високу заробітну плату, яка встановлюється для нових робітників, треба платити і вже працюючим робітникам. Адже неможливо за однакову працю новачкові платити більше, ніж кадровому робітнику. Збільшення заробітної плати приводить до збільшення граничних витрат на ресурс праці, тому на ринку монопсонії крива MRC проходить завжди вище кривої пропозиції S. Щоб максимізувати прибуток, фірма знаходить точку рівності між MRP = MRC. На графіку це точка В. Опустивши перпендикуляр на криву пропозиції S знаходимо точку С, яка показує рівноважний рівень заробітної плати W_m, який монопсоніст буде платити робітникам, L_m – рівноважну кількість робочої сили, яка буде найнята фірмою. Таким чином, за інших рівних умов, фірма-монопсонія максимізує свій прибуток шляхом найму меншої Кількості робітників і встановлення меншого рівня заробітної плати, ніж на ринку досконалої конкуренції. В результаті суспільство отримує меншу кількість продукції, робітники отримують більш низьку заробітну плату, а зайнятість населення знижується.

Моделі конкурентного і монопсонічного ринків праці є найбільш розповсюдженими, однак останнім часом в економіці розвинених країн міцним фактором ціноутворення на ринках праці стала діяльність професіональних спілок. Частіше за все їх діяльність здійснюється за двома напрямками: збільшення попиту на працю (або протидія його зниженню) за допомогою:

• стимулювання попиту на продукт фірми шляхом фінансування рекламних кампаній тощо;

• лобіювання законів, що заперечують скорочення чисельності працюючих при зниженні обсягів виробництва продукції;

• забезпечення підприємців державними замовленнями на продукцію, що ними виробляється тощо.

вплив на пропозицію праці:

• шляхом обмеження притоку іноземних робітників у національну економіку;

• забороною дитячої праці і обмеженнями жіночої праці;

• скороченням тривалості робочого тижня і робочого дня тощо.

У результаті на ринку праці часто виникає ситуація протистояння монопсонії як єдиного покупця праці та профспілки як єдиного продавця. Така двобічна монополія частково імітує умови ринку досконалої конкуренції.