3. Ціноутворення в промисловості, як відомо, здійснюється за ціною виробництва продукту на тих підприємствах…

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектора роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої зростаючі потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання. А вони, як відомо, не всі однакової якості. Є землі кращі за родючістю, є середні й малородючі. Це створює певні виключні умови, які породжують монополію на землю як об'єкт господарювання.

Сутність цієї монополії проявляється в наступному. Якщо люд ство змушене одночасно обробляти всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й отримувати середній прибуток не лише на середніх і кращих землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде обробляти і вони випадуть з сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не буде задовольнятися.

Такі умови створюються через те, що суспільна вартість проду ктів землеробства визначається не середніми умовами виробництва, як це має місце в промисловості, а умовами виробництва на відносно гірших ділянках землі. При цьому відносно гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки і реалізації продукції сільського господарства.

За таких умов прибуток від реалізації продукції з середніх і кращих ділянок землі (як за родючістю, так і за місцем знахо дження) буде більшим від середнього. Цей надлишок над серед нім прибутком і складе земельну ренту, яка отримала назву диференціальної. Диференціальною вона називається тому, що виникає як різниця між суспільною (вищою) і індивідуальною (нижчою) вартістю продукції землеробства.

БИЛЕТ 21

1.Дослідіть пропозицію та закон пропозиції. Функція пропозиції. Аналіз зміни пропозиції загалом та величини (обсягу) пропозиції.

Усі продавці прагнуть одержати на ринку найвищу ціну, і чим вище буде ціна, тим активніше вони будуть намагатися продати більшу кількість товару, тобто збільшувати пропозицію.

Пропозиція – кількість товарів і послуг, що виробник може і здатний виробити і запропонувати на ринку за певною ціною з ряду можливих протягом певного періоду. Закон пропозиції відображає суттєвий причинно-наслідковий зв’язок між ціною і кількістю товарів і послуг: за інших однакових умов зростання цін на товари веде до збільшення кількості товарів, яку хочуть і можуть вивести на ринок виробники. Він показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати до продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж за низькою ціною. Його графічне зображення ілюструється кривою пропозиції.

Крива пропозиції показує ту кількість товарів і послуг, що готові продати виробники за певною ціною. Як і у випадку з попитом, за вертикаллю відкладається незалежна перемінна ціна, за горизонталлю – залежна – пропозиція, що позначається буквою S (supply). Ця крива має позитивний кут нахилу (рис. 5.3). Під впливом зміни ціни відбувається зміна величини (обсягу) пропозиції.

П

ри побудові кривої пропозиції економіст виходить з допущення, що ціна виступає найголовнішою детермінантою. Однак крива пропозиції, так само як і крива попиту, зв'язана з допущенням «за інших рівних умов», тобто з неціновими детермінантами: ціни на ресурси; технологія виробництва; податки і дотації; ціни на взаємопов’язані товари; очікування щодо зміни цін; число продавців на ринку. Під впливом нецінових детермінант відбувається зміна в пропозиції (рис. 5.4).

Р Р

Q Q

5.3. Крива пропозиції Рис. 5.4. Зсув кривої пропозиції

Функція пропозиції в узагальненому вигляді: Q_S = f (P, R, T, N, B, K). де Р – ціна, P, R, T, N, B, K – нецінові детермінанти. Дану функцію можна задати лінійно – Q^s = -a + bP.