3.Існує така думка «навіть дуже бідні на природні ресурси країни можуть мати високі темпи економічного зростання і забезпечувати належний рівень життя своїх громадян…..

Історія доводить, що бідні на природні ресурси країни для досягнення високих темпів економічного зростання мають орієнтуватися на використання інтелектуальних та фін ресурсів, спрямувати виробництво на створення кінцевого продукту, закуповуючи сировину закордоном. Трудові ресурси –найважливіший фактор ек. р-ку. Капітал, сировину, технологію можна купити в інших, проте застосування високопродуктивної техніки в місцевих умовах вимагає кваліфікованих працівників.Мультипликатор инвестиций – численный коэф, показывает во сколько раз возрастает нац. доход при данном росте инвестиций. Механизм-Инвестиции вызывают увелич.произ-ва и занятости.

2001 – економ.зрост., АЛЕ нестаб.закон, податковий тиск, низька платоспромож.населення – перешкоджання залучення інвестицій. 2009 – інцест.в оснв.капітал зменш.

Сьогодні – інцест. активність збільш(ЕВРО 2012)., рост с/г вир-ва та будівництво– ек.зростання. уповільнення світової економіки.

БИЛЕТ 13

1. Визначте місце мікроекономіки системі економічних наук. Предмет

і методологію мікроекономіки …

Будь-яка економічна система стикається з обмеженістю, рідкістю ресурсів та необмеженістю потреб економічних суб’єктів. Економічна наука відповідає на три основних питання – Що виробляти (як задовольнити суспільні потреби)? Як виробляти (яким чином використовувати обмежені ресурси)? Для кого виробляти (хто отримає вироблений продукт)?

Система економічних знань під загальною назвою “економіка” традиційно поділяється на два головних розділи - мікроекономіку і макроекономіку. Макроекономіка вивчає народне господарство в цілому. Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних одиниць – споживачів, працівників, інвесторів, землевласників, окремі компанії, які намагаються максимізувати корисність (або прибуток), використовуючи обмежені ресурси при безмежних потребах. Таким чином, мікроекономіка виходить на проблеми макроекономіки, в основі яких лежить аналіз поведінки окремих економічних одиниць. У центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна ринкова рівновага тощо.

Діяльність економічних суб’єктів розглядається як процес прийняття та реалізації економічних рішень щодо розпорядження обмеженими ресурсами з найбільшою користю. Хоча поняття “користь” як у кількісному, так і в якісному відношенні суб’єктивне, в мікроекономіці прийнято вважати, що економічні суб’єкти діють раціонально, тобто основним мотивом їх діяльності є максимізація матеріальної вигоди, що вимірюється для фірми – в показниках прибутку, для покупців – споживчого надлишку, для інвесторів – віддача від вкладень. Раціональними вважаються всі економічні дії, що приводять до зменшення витрат або до збільшення зиску.

Таким чином, основними суб’єктами мікроекономіки є: індивіди, домогосподарства, підприємства (фірми), ринки окремих товарів, галузі, держава.

Для пізнання соціально-економічних процесів мікроекономіка використовує філософські, загальнонаукові та спеціальні методи.

Важливого значення має метод наукової абстракції. За допомогою цього методу формуються наукові категорії, що виражають сутнісні сторони досліджуваних об'єктів, і будуються економічні моделі (модель недосконалої конкуренції, модель чистої монополії).

Мікроекономічний аналіз – це сукупність аналітичних засобів пізнання факторів, які впливають на розмір прибутку та інші показники ефективності суб’єкта господарювання. Він полягає у розчленуванні господарчої діяльності на складові частини з метою їх вивчення та забезпечення ефективності.

Моделювання є одним із основних методів економічного аналізу. Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат.

За способом побудови логічних конструкцій економічний аналіз буває позитивним та нормативним. Позитивний метод спирається на філософію позитивізму та являє собою процес формування знань про економіку, категорії та закони розвитку економічного середовища на основі опису та систематизації чинників, досвіду, ринкового спостереження тощо. Є два головних принципи позитивізму: верифікація (перевірка) гіпотези, теорії. фальсифікація (заперечення) гіпотези, теорії.

Нормативний метод, що спирається на філософію прагматизму, досліджує практичну діяльність людей, спрямовану на досягнення максимальної ефективності. Завдання науки полягає в тому, щоб знайти шляхи забезпечення максимально можливого ступеня ефективної діяльності людини.

В мікроекономіці також використовуються такі методи аналізу: граничний, функціональний та графічний.

Граничний аналіз (маржиналізм) – спосіб аналізу економічних показників, що припускає дослідження їх динаміки – приросту, скорочення, зміни.

Функціональний аналіз – дослідження залежності одних економічних величин від інших. Цей метод використовується спільно з іншими методами економічного аналізу.