2.Рівновага аd-as…

Реальна макро- рівновага — це рівновага, яка встанов­люється в економ. системі в умовах недосконалої конкуренції і за наявності зовнішніх факторів впливу на ринок.

Класична теорія стверджувала, що в ринковій економіці закладені достатні внутрішні можливості щодо саморозвитку, і що пропозиція створює власний попит, в результаті чого в економіці забезпечується стабільність і рівновага.

Неокласична теорія (А. Маршалл) (1842-1924)  попит і пропозиція формуються не самі по собі, а в процесі взаємодії. В відносно короткі відрізки часу (при незмінних розмірах в-ва) «тисне» попит. У тривалі періоди попит вирівнюється і визна­чальну роль відіграє пропозиція. В умовах вільної конкуренції ринок, в силу дії внутрішніх закономірностей, спрямовується на досягнення рівноваги.

Кейнсіанство (Дж.М. Кейнс)  основною причиною порушення економічної рівноваги  нестача сукупного попиту, що викликається неповною зайня­тістю, тому й поставив за мету створити модель повної зайнятості, яка є моделлю рівноваги.

Дж.М.Кейнс розглядав два варіанти своєї моделі — базовий і роз­ширений.

Базова макроекономічна модель розглядає умови досягнення рівно­ваги в закритій ринковій економіці без державного регулювання (AD=C+I).

Розширена макроекономічна модель виявляє умови рівноваги відкритої ринкової економіки з державним регулюванням. Відкритість чи закритість економіки пов'язана з існуванням зовнішнього ринку (AD=C+I+G+X).

Сукупний попит - це потреби, представлені на ринку в грошовій формі. Іншими словами, це той реальний обсяг нац. в-ва, що споживачі куплять при визначеному рівні цін.

Існує залежність між обсягом в-ва, цінами і попитом. Ця залежність описується законом AD  споживачі за інших рівних умов придбають тим більший обсяг нац. продукту, чим нижче загальний рівень цін, і навпаки. Закон AD:

Крива AD показує, яку кількість вироблених товарів і послуг буде куплено при тому чи іншому рівні цін. Залежність виявляється як рух від однієї точки до іншої уздовж кривої AD.

Представлена модель справедлива за незмінної кількості грошей і спирається на рівняння кількісної теорії грошей: M·V = P·Y де М - кількість грошей, V - швидкість обігу грошей, Р - рівень цін, Y - фізичний обсяг ВВП.

Якщо пропозиція грошей незмінна, то кількість вироблених товарів і послуг залежить тільки від рівня цін Р: Y = M _* V / P

Ця ж модель пояснює і нахил кривої AD униз: якщо М та V незмінні, то Y повинний скорочуватися в міру росту P.

1. Ріст цін за незмінної маси грошей збільшує попит на них. Це веде до збільшення % ставки. Результат: споживання й інвестиції з використанням кредиту обходяться дорожче, їх обсяг скорочується, отже, падає і AD (ефект % ставки).

2. Ріст цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фін. активів з фіксованою грошовою вартістю. Результ: покупки багатьох товарів стають нездійсненними чи відкладаються, що приводить до скорочення AD. (ефект багатства).

3. Ріст цін призводить до того, що стає невигідним купувати товари на внутрішньому ринку, тому що внутрішні ціни стають вище закордонних. Результ: AD всередині країни упаде. (ефект імпортних закупівель). Працює за незмінних валютних курсів.

На AD впливають і нецінові фактори:

Споживчі витрати  діють прямо пропорційно. На рішення споживачів збільшувати чи зменшувати закупівлю товарів та послуг впливають: добробут споживачів, заборгованість, динаміка податків, чекання споживачів.

Інвестиційні витрати, чи інвестиції. Закупівлі засобів в-ва є важливим чинником динаміки AD. Вони можуть зрости чи скоротитися при стабільному рівні цін, що спричинить розширення чи звуження сукупного попиту. Це відбувається під впливом наступних причин: зміна процентної ставки, очікувані прибутки від інвестицій, наявність надлишкових в-чих потужностей, розвиток технологій, податки з підприємств.

Зміни в держ. закупівлях. Між зміною державних закупівель товарів і послуг і AD існує пряма залежність (до тих пір, пока ріст держ. витрат не зажадає збільшення податків).

Чистий експорт. Ці зміни відбуваються при збільшенні чи скороченні закупівель на внутрішньому ринку іноземними споживачами при незмінному рівні цін під впливом збільшення цін на ринках інших країн, скорочення чи збільшення національного доходу в країнах, що є нашими торговими партнерами, валютних курсів.

Зрушення в AD можуть бути викликані також змінами грошової маси самої по собі.

Графік кривої AD відбиває можливі сполучення рівня цін і реального обсягу в-ва при незмінній пропозиції грошей. Якщо ж якщо пропозиція грошей росте через збільшення грошової маси, та/або внаслідок росту швидкості обороту грошей, це приведе (за інших рівних умов) до пропорційного розширення AD і зсуву кривої на графіку вправо. І навпаки.

Сукупна пропозиція (AS) – агрегована величина, що показує, яку кількість товарів та послуг економіка готова виробити та поставити на ринок при кожній величині загального рівня цін за інших рівних умов. З іншого боку, це визначення говорить про те, яким має бути рівень цін, щоб спонукати виробників поставити на ринок ту чи іншу кількість товарів.

У короткостроковому періоді між цінами і AS існує прямий зв’язок: чим вищі ціни, тим більший рівень пропозиції. В цьому полягає закон AS.

Функціональний характер залежності між сукупною пропозицією та загальним рівнем цін дає змогу проілюструвати цю залежність графічно:

На графіку відрізняються три відрізки. І – кейнсіанський відрізок. Економіка виробляє товари та послуги в обсязі, який нижчий за потенційний. Використовуються не всі наявні ресурси. Зростання обсягу в-ва не супроводжується необхідністю платити більшу ціну за дефіцитні ресурси. Тому фактично не супроводжується збільшенням видатків і не підштовхує загальний рівень цін до зростання.

Проміжний або висхідний відрізок показує. Повна зайнятість формується поступово; ресурси в різних галузях вичерпуються неодночасно. Розширення в-ва в деяких галузях потребує залучення ресурсів за вищою ціною. Зростання питомих витрат змушує підприємців підвищувати ціни на товари з метою збереження рівня прибутковості в-ва.

ІІІ  вертикальний або класичний. Економіка використовує всі наявні в даний момент ресурси і виробляє ВВП на потенційно можливому рівні. Як наслідок – загальний рівень в-ва не зростає, а загальний рівень цін підвищується.

Таким чином, зміни у величині пропозиції відбиваються на графіку рухом точки уздовж стаціонарної кривої AS.

Теорії або моделей, що пояснюють короткострокову криву сукупної пропозиції.

Теорія негнучкості зарплати. Рівень номінальної зарплати зазвичай змінюється досить повільно. Якщо рівень цін зростає – знижується реальна зарплата. Питомі витрати знижуються, п-ва наймають більше робітників та розширюють пропозицію.

Теорія неправильних уявлень працівників. Працівники можуть невірно оцінювати співвідношення між зростанням своєї номінальної зарплати і загального рівня цін. Якщо підвищення номінальної зарплати сприймається як її реальне зростання, пропозиція праці зростає. Фірми можуть наймати більше робітників і збільшувати обсяг в-ва.

Теорія недосконалої інформації. В-ки можуть мати невірні уявлення про реальну динаміку відносних цін. Якщо вони вважають, що номінальне зростання цін на їх продукцію є реальним зростанням її відносної ціни, вони розширять обсяг свого в-ва.

Теорія негнучкості цін. Фірми не відразу змінюють свої ціни у відповідь на підвищення попиту. Якщо загальний рівень цін знижується, обсяг виробництва фірм, чиї ціни стали зависокими, скоротиться.

Зміни у сукупній пропозиції виникають унаслідок дії нецінових чинників: 1) ціни на ресурси; 2) продуктивність ресурсів; 3) субсидії підприємствам і податки на підприємства.

Внаслідок дії нецінових чинників змінюється AS, що проявляється у зрушенні кривої вправо (зростання AS) або вліво (скорочення AS) за незмінного загального рівня цін .

Вертикальний відрізок кривої AS називається класичним бо він відповідає класичній ідеї про те, що в економіці є наявні механізми, що зрівноважують її на рівні потенційного обсягу в-ва за повної зайнятості, а реальні зміни не залежать від рівня цін, тобто номінальних змінних. В короткостроковому періоді реальний обсяг в-ва обмежений наявними ресурсами і не може зреагувати на зміну загального рівня цін. У довгостроковому періоді збільшення сукупної пропозиції відбувається під впливом чинників, які збільшують потенційний рівень в-ва: зміни обсягу наявних ресурсів, технолог. зміни, зрушення в технології. На графіку це відбивається зрушенням вертикальної кривої AS вправо.