1. Дослідить міжнародні економічні відносини та їх форми. Розвиток теорії порівняльних переваг

Міжнародні економічні відносини—це система відносин, що виникають між суб’єктами з різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання споживчих благ(товарів, послуг, ідей) в умовах обмеженості ресурсів і міжнародного поділу праці.

Об’єктом МЕВ є світове господарство. Це сукупність національних економік світу поєднаних між собою мобільними факторами виробництва.

Міжнародні економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки – на макрорівні, мікрорівні, наднаціональному рівні.

На кожному з рівнів діють різні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності: на мікрорівні – окремі громадяни, підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекономічні операції; на макрорівні – національні господарства, які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну діяльність; на наднаціональному рівні – міжнародні організації та наднаціональні інститути.

У світовому господарстві розвиваються такі найважливіші форми міжнародних відносин:

1. міжнародна торгівля.

2. міжнародна міграція капіталу;

3. міжнародна міграція робочої сили;

4. міжнародна передача технології;

5. міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

6. міжнародна економічна інтеграція.

7. Міжнародні рішення глобальних проблем.

Відповідно до теорії порівняльних переваг (Д. Рікардо). країни повинні спе­ціалізуватися на виробництві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть продукувати з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами. У цьому випадку торгів­ля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

2. Визначте роль інвестицій в сукупних витратах. Передумови та зміст моделі “вилучення - ін’єкції”.

Підхід "витікання-ін'єкції" грунтується на зіставленні витікань із потоку "видатки  доходи" та ін'єкцій у цей потік. Витікання — це будь-яке витрачання доходу не для купівлі в-них у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку "видатки — доходи" відбуваються че­рез заощадження, податки та імпорт. Ін'єкція— це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купів­лю продукції, в-ну всередині країни. Ін'єкціями є інвестиції, дер­ж. закупівлі товарів і послуг та експорт.

Підхід "витікан­ня — ін'єкції" є непрямим. Переваги: вказує на нерівність сукупних видатків та реального ВВП за всіх обсягів ви­робництва, крім рівноважного. Нагадаємо, що згідно із нашими припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін'єкцій (інвестиції) та один вид витікань (заощадження).

Домогосподарства заощаджують частину доходу. За­ощадження означають витікання (вилучення) з потоку "видат­ки — доходи", що зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі спожив­чими благами економіка виробляє капітальні блага, які купують ділові підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін'єкціями у потік "видатки — доходи". Отже, інвестиції нейтралізу­ють витікання з потоку "видатки — доходи" у вигляді заощаджень.

Заощадження та інвестиції можуть кількісно не збігатися. Якщо S > І, то сукупні видат­ки є меншими, ніж реальний ВВП. За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпа­ки. Тільки коли S = І, витікання з потоку "видатки — доходи" у вигляді заощаджень нейтралізуються ін'єкція­ми у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним.

Згідно з підходом "витікання — ін 'єкції" економічна рівновага дося­гається тоді, коли витікання з потоку "видатки—доходи "дорівнюють ін'єкціям у цей потік (S = І).

За рівнів ВВП, менших за рівноважний, домогосподарства за­ощаджують менше, ніж п-ва планують інвестувати (S < І). За цих обставин відносно низькі вилучення доходу че­рез заощадження нейтралізуються відносно великими ін'єкціями у вигляді інвестицій. Це стимулює збільшення обсягу в-ва.

За рівнів ВВП, вищих за рівноважний, домогосподарства заоща­джують більше, ніж п-ва планують інвестувати (S > І). В цих умовах обсяг в-ва зменшуватиметься.

За­ощадження (S) та інвестиції (І) мають бути рівними, щоб обсяг нац. в-ва був рівноважним. Це твердження стосується фактичних заощаджень та запланованих інвестицій. Що ж до фактичних заощаджень та фактичних інвестицій, то вони зав­жди рівні.

Фактичні інвестиції — це сума запланованих та непе­редбачених інвестицій у запаси вони за будь-якого рівня ВВП дорівнюють фактичним заощадженням. Незаплановані інвестиції у запаси функціонують як зрівнювальний компонент, що постійно збалансовує величини фактичних заощаджень та фактичних інвестицій за будь-якого рів­ня ВВП.

Заплановані і фактичні І та S рівні між со­бою лише у стані економ. рівноваги. Жодних змін у І у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу в-ва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S виявляється відповідно вищою або нижчою лінії І.

Розмежування запланованих і фактичних інвестицій має важ­ливе значення. Річ у тім, що економічна рівновага досягаєть­ся за рівності запланованих ін­вестицій та заощаджень. Процес установлення економічної рів­новаги у нац. еконо­міці відбувається таким чином.

1. Незбіг S та за­планованих І зумов­лює відмінність між планами в-ва та планами видат­ків у нац. економіці. 2. Відмінності між планами видатків і планами в-ва спричиняють непередбачені зміни в І у запаси. 3. Непередбачені зміни в І у запаси спонукають п-ва переглядати плани в-ва в напрямі їх зменшення, коли запаси зростають, та в напрямі збільшення, коли  скоро­чуються. 4. Тільки коли заплановані І та S рівні між собою, а зміни І у запаси відсутні, рівень ВВП буде рівно­важним, тобто встановиться економ рівновага.

3.Національна економіка досягла рівня повної зайнятості ресурсів і державні видки перевищують податкові надходження. Поясніть, аргументуючи свою відповідь, чи виникає дефіцит бюджету? Якщо так, то який він має характер? Поясніть роль та місце бюджетного дефіциту в реалізації макроекономічної політики в Україні. Яка економічна школа повязує стимулювальну політику …

Структурний дефіцит = Чисті податки  Держ. закупівлі, за умови, що в економіці спостерегається повна зайнятість та в-во ВВП на потенційно можливому рівні.

Наявність вмонтованих стабілізаторів означає, що надлишок чи дефіцит фактичного бюджету за конкретний рік не є вдалими показниками. Припустимо, що в році 1 нац. економіка перебуває на рівні повної зайнятості, продукуючи обсяг виробництва ВВП1, і фактичний дефіцит бюджету = відрізку АВ. Припустимо, що в наслідок певних обставин обсяг нац. виробництва в році 2 зменшився до рівня ВВП 2. При цьому уряд не застосував жодних фіскальних заходів. Оскільки податкові надходження зменшилися, то за незмінних державних видатків фактичний дефіцит бюджету зріс на ЕD. Це зумовлено пасивною економічною політикою. Якщо, уряд ухвалив би законодавство про підвищення податкових ставок і водночас скоротив держ. видатки, то структурний дефіцит зменшився б.

Білет № 36