2.Здійснить порівняльний аналіз різних типів ринкових структур…

Як відомо, розмір прибутку конкурентної фірми визначається тільки розміром її пропозиції на ринку. Тоді, щоб узнати, який обсяг випуску продукції (при ціні, яка склалася на ринку Р0), обере окрема фірма, треба дослідити графік ціни (граничного доходу MR) і родину кривих витрат фірми (рис.8.4). Точка перетину кривої граничних витрат фірми (MC) з лінією граничного доходу (MR) вкаже Q, який треба знайти.

Рис. 8.4. Отримання економічного прибутку конкурентною фірмою

Але максимум прибутку в цьому випадку не обов’язково означає наявність позитивного економічного прибутку. Якщо ринкова ціна продукту в короткостроковому періоді перевищує середні витрати на його виробництво (P₀ > ATC), фірма отримуватиме прибуток.

Розгляньте модель чистої монополії та її характеристика. Ознаки чистої монополії. Рівновага фірми монополіста в короткостроковому періоді

Найяскравішим прикладом недосконало конкурентного ринку і повною протилежністю чистої конкуренції виступає чиста монополія. В чистому вигляді вона зустрічається дуже рідко, і тому також вважається майже ідеальною ринковою моделлю.Монополія взагалі – це виключне право виробництва, промислу, торгівлі та інших видів діяльності, що належать одній особі, певній групі осіб або державі.

В економічній літературі дається наступна класифікація видів монополії.1. З урахуванням ступеня охоплення економіки розрізняють такі види монополістичних організацій:- в масштабі певної галузі – чиста монополія. В цьому випадку діє один продавець, доступ на ринок для можливих конкурентів закритий, продавець має повний контроль над кількістю продукту, призначеного для продажу, і його ціною;- в масштабі національного господарства – абсолютна монополія. Вона знаходиться в руках держави або її господарських органів (наприклад, державна монополія зовнішньої торгівлі тощо).Монопсонія (чиста і абсолютна) – в цьому випадку діє один покупець ресурсів, товарів.

2.В залежності від характеру і причин виникнення розрізняють такі види монополій: Природна монополія. Нею володіють власники і господарські організації, що мають у своєму розпорядженні рідкісні і вільно не відтворювані елементи виробництва (напр., рідкісні метали, особливі земельні ділянки тощо. Тут створюють товари з меншими витратами порівняно з витратами ресурсів, які б мали місце на великій кількості аналогічних фірм. Легальні монополії утворюються на законних підставах (їх називають «захищеними» від конкуренції). До бар’єрів, що їх створюють, можна віднести: патентну систему, авторське право, торгові знаки тощо. Штучні монополії. Під цією умовною назвою мається на увазі об’єднання підприємств, які створюються заради отримання монополістичних вигод.. Штучні монополії можуть утворювати такі форми: картель, синдикат, трест, концерн тощо.

3. Виходячи з існуючих бар’єрів входу-виходу виділяють такі види монополій: закрита, як створюється завдяки адміністративно правовим бар’єрам; природна, яка виникає завдяки економічним бар’єрам; відкрита, яка виникає при тимчасовій відсутності будь-яких бар’єрів.

4. Виходячи з застосування (або незастосування) цінової дискримінації: проста монополія, яка реалізує весь випуск за однією ціною і не займається ціновою дискримінацією; монополія, яка максимізує прибуток завдяки застосуванню цінової дискримінації.

Характерними рисами чистої монополії є: наявність єдиного виробника якоїсь продукції. Як правило, це галузь, яка складається з однієї фірми.; товар, який виробляє монополіст, не має близьких замінників або є ексклюзивним. Тому у споживача майже немає вибору: він може або придбати його у монополіста, або взагалі відмовитися від нього; чистий монополіст сам встановлює ціну на свій товар (диктує її). Монопольна ціна – особливий вид ринкової ціни, яка встановлюється на рівні вище або нижче суспільної вартості або рівноважної ціни з метою отримання монопольного прибутку. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим попитом, останній можна розглядати як заданий, отже встановлювати рівноважну ціну монополіст може, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, і, навпаки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін;вступ у галузь можливих конкурентів заблокований завдяки різноманітним бар’єрам; фірма-монополіст іноді впроваджує інституціональну рекламу з метою створення штучного бар’єру для майбутніх конкурентів, отже на чисто монопольному ринку є нецінова конкуренція.

Чиста монополія виникає там, де відсутні реальні альтернативи і немає близьких замінників, а продукт, що виробляється, - унікальний ( муніципальні комунальні служби). Ще монополії виникають там і тоді, де великі бар’єри для входження в галузь. Це може бути пов’язано з економією від масштабу (автомобільна, сталева промисловість тощо) або з природною монополією (компанії в сфері зв’язку, пошти, газо- та водопостачання тощо).

Прийняття рішення щодо виробництва продукції монополіст здійснює у два етапи:

• на першому етапі фірма - монополіст одночасно приймає рішення про обсяг випуску і про ціну продукції;

• на другому – обчислює результати діяльності в оптимальному режимі – наскільки вона буде прибутковою або збитковою.

Характерною рисою олігополії є малочисельність фірм у галузі. Як правило, в олігополістичній галузі можуть домінувати від трьох до двадцяти великих фірм; продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним (сталь, алюміній), так і диференційованим (автомобілі, цигарки); олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва; вступ нових фірм на ринок майже обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку монополії, але бар’єри входу-виходу ті самі. Найвагомішим з них вважається економія на масштабі виробництва; оскільки частка будь-якого виробника на загальному ринку відповідної продукції досить значна, кожен з них теоретично може проводити самостійну цінову політику;але, приймаючи економічні рішення, олігополістичні фірми вимушені враховувати можливу відповідну реакцію з боку конкурентів. Звідси головною рисою олігополії є загальна взаємозалежність фірм.

Таким чином, принциповою відмінністю олігополії від інших ринкових моделей є те, що незначна кількість фірм дає можливість кожній проводити свою власну цінову політику, але велика взаємозалежність не дозволяє їм скористуватись цією можливістю.