1. Розгляньте модель чистої монополії та її характеристика. Ознаки чистої монополії.
Найяскравішим прикладом недосконало конкурентного ринку і повною протилежністю чистої конкуренції виступає чиста монополія. В чистому вигляді вона зустрічається дуже рідко, і тому також вважається майже ідеальною ринковою моделлю.Монополія взагалі – це виключне право виробництва, промислу, торгівлі та інших видів діяльності, що належать одній особі, певній групі осіб або державі.
В економічній літературі дається наступна класифікація видів монополії.1. З урахуванням ступеня охоплення економіки розрізняють такі види монополістичних організацій:- в масштабі певної галузі – чиста монополія. В цьому випадку діє один продавець, доступ на ринок для можливих конкурентів закритий, продавець має повний контроль над кількістю продукту, призначеного для продажу, і його ціною;- в масштабі національного господарства – абсолютна монополія. Вона знаходиться в руках держави або її господарських органів (наприклад, державна монополія зовнішньої торгівлі тощо).Монопсонія (чиста і абсолютна) – в цьому випадку діє один покупець ресурсів, товарів.
2.В залежності від характеру і причин виникнення розрізняють такі види монополій: Природна монополія. Нею володіють власники і господарські організації, що мають у своєму розпорядженні рідкісні і вільно не відтворювані елементи виробництва (напр., рідкісні метали, особливі земельні ділянки тощо. Тут створюють товари з меншими витратами порівняно з витратами ресурсів, які б мали місце на великій кількості аналогічних фірм. Легальні монополії утворюються на законних підставах (їх називають «захищеними» від конкуренції). До бар’єрів, що їх створюють, можна віднести: патентну систему, авторське право, торгові знаки тощо. Штучні монополії. Під цією умовною назвою мається на увазі об’єднання підприємств, які створюються заради отримання монополістичних вигод.. Штучні монополії можуть утворювати такі форми: картель, синдикат, трест, концерн тощо.
3. Виходячи з існуючих бар’єрів входу-виходу виділяють такі види монополій: закрита, як створюється завдяки адміністративно правовим бар’єрам; природна, яка виникає завдяки економічним бар’єрам; відкрита, яка виникає при тимчасовій відсутності будь-яких бар’єрів.
4. Виходячи з застосування (або незастосування) цінової дискримінації: проста монополія, яка реалізує весь випуск за однією ціною і не займається ціновою дискримінацією; монополія, яка максимізує прибуток завдяки застосуванню цінової дискримінації.
Характерними рисами чистої монополії є: наявність єдиного виробника якоїсь продукції. Як правило, це галузь, яка складається з однієї фірми.; товар, який виробляє монополіст, не має близьких замінників або є ексклюзивним. Тому у споживача майже немає вибору: він може або придбати його у монополіста, або взагалі відмовитися від нього; чистий монополіст сам встановлює ціну на свій товар (диктує її). Монопольна ціна – особливий вид ринкової ціни, яка встановлюється на рівні вище або нижче суспільної вартості або рівноважної ціни з метою отримання монопольного прибутку. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим попитом, останній можна розглядати як заданий, отже встановлювати рівноважну ціну монополіст може, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, і, навпаки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін;вступ у галузь можливих конкурентів заблокований завдяки різноманітним бар’єрам; фірма-монополіст іноді впроваджує інституціональну рекламу з метою створення штучного бар’єру для майбутніх конкурентів, отже на чисто монопольному ринку є нецінова конкуренція.
Чиста монополія виникає там, де відсутні реальні альтернативи і немає близьких замінників, а продукт, що виробляється, - унікальний ( муніципальні комунальні служби). Ще монополії виникають там і тоді, де великі бар’єри для входження в галузь. Це може бути пов’язано з економією від масштабу (автомобільна, сталева промисловість тощо) або з природною монополією (компанії в сфері зв’язку, пошти, газо- та водопостачання тощо).
У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають у випадку, коли за оптимального обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж середні сукупні витрати, але вища за середні змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залишається єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним.
Як
і для конкурентної фірми, для монополії
існують також умова
беззбитковості,
коли
і
умова
закриття,
коли
.
У всіх випадках, коли ціна нижча за
середні змінні витрати для будь-якого
рівня випуску, найкращим стратегічним
рішенням для монополіста у короткостроковому
періоді буде припинення виробництва.
Однак ситуації збитковості і закриття
для монополії трапляються досить рідко.
Інколи, намагаючись отримати додатковий дохід, монополіст вдається до цінової дискримінації (диверсифікації цін), тобто продажу продукції за різними цінами різним покупцям. При цьому розбіжності в цінах не зумовлюються різницею у витратах виробництва і доставки товару, його якістю або іншими об’єктивними причинами. В основі такої цінової стратегії лежить намагання виробника захопити споживчий надлишок (площа ΔРоАВ), тобто продавати товар кожному споживачеві за тією ціною, яку він згоден сплатити (рис. 9.4).
Рис. 9.4. Цінова дискримінація.
Для здійснення цінової дискримінації необхідно виконання таких умов: споживач не має можливості перепродавати товар по вищій ціні (тому цінова дискримінація широко розповсюджена у сфері послуг); продавець повинен мати можливість розділяти споживачів на відповідні групи і пропонувати їм товар за різними цінами. Причому покупцям, яким притаманна низька еластичність попиту, звичайно пропонується висока ціна, і, навпаки, еластичний попит сприяє зниженню ціни. Досконала дискримінація (або цінова дискримінація першого ступеня) проявляється у тому, що на кожну одиницю виробленої однорідної продукції встановлюється відповідна ціна, яка дорівнює ціні попиту, а монополіст перерозподіляє в свій прибуток весь надлишок споживача. При проведенні цінової дискримінації другого ступеня, продукція, що виготовляється монополістом, групується в партії, на які встановлюються різні ціни. Сегментування ринку (або цінова дискримінація третього ступеня) припускає розділення самих споживачів на окремі групи або ринки,.
Економісти виділяють можливі моделі поведінки фірми-монополіста в довгостроковому періоді. Вони не завжди пов’язані з отриманням прибутку. Так, монополія може вивести свою продукцію на ринок за високою ціною, а потім, при загрозі виникнення конкурентів, «ковзатись вниз вздовж кривої попиту», тобто поступово знижувати ціну.
Або може виникнути ситуація довгострокової рівноваги, коли економічний прибуток монополії дорівнюватиме нулю. Оскільки незмінних продуктів взагалі не існує, в довгостроковому періоді фірмі загрожує розробка товарів-субститутів. Крім того, отримання короткострокових максимальних прибутків, як правило, приводить до зростання попиту на всі види замінників, а активність потенційних конкурентів викликає падіння попиту на продукцію монополіста. Отже, необхідність захисту власних інтересів спонукає його підвищувати виробничі витрати, пов’язані з інноваціями та рекламою. Все це призводить до втрати монополією прибутків у довгостроковому періоді. Вона опиняється в стані беззбитковості, коли фірма отримує дохід, достатній тільки для покриття витрат (LATC) (рис. 9.5).
Рис. 9.5. Монополія та беззбиткове виробництво