3. Припустимо люди надто схилі до своїх звичок….

Люди почнуть переходити на споживання вітчизняних товарів, при умові, якщо для них цей попит не будееластичний. Країна підвисить рівень споживання вітчизняного продукту та підтримає вітчизняного виробника, менше коштів будуть виходити за кордон.

Білет № 33

1. Розгляньте світове господарство, його риси та етапи становлення.

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єд­ність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Етапи розвитку світового господарства: I — кінець XIX — початок 20-х років XX ст.;

II — друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст.;.

III — кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продов­жується нині.

Світове господарство характеризується:

— зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

— створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

— формуванням міжнаціональних механізмів регу­лювання економічних взаємовідносин між країнами.

Економічні засади функціону­вання світового господарства

1. Міжнародний поділ праці

2. Інтернаціоналізація економіки

3. Міжнародна конкуренція

Форми МЕВ – міжнародна торгівля, між нар.рух капіталу, вал-фін відносини, наук-техн зв’язки, міграція робочої сили, міжнар туризм.

Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних економік певних країн на створення єдиного господарського механізму. Форми: - торговельна інтеграція (створення зон вільної торгівлі), валютно-фінансова (єдина валютна політика), єдиний економічний простір (усунення нетарифних барєрів у взаємній торгівлі).

2. Проаналізуйте витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періоді. Теорія трансакційних витрат р. Коуза

Аналізуючи формування витрат у короткостроковому періоді, потрібно розмежовувати їх на постійні і змінні. Постійні витрати (FC) не залежать від обсягів виробництва. Більш того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється, тому на графіку їх крива має вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно осі обсягу виробництва. Постійними витратами можуть бути видатки, пов’язані з виплатою орендної плати, відсотків за кредит, амортизацію тощо Змінні витрати (VC) – це вартість змінних ресурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу випуску продукції. Вони змінюються пропорційно до змін обсягу виробництва. До них належать: заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

Рис. 8.1 - Постійні витрати фірми

Рис. 8.2 - Змінні витрати фірми

Зображення кривої змінних витрат відбиває ситуацію, коли на початку організації виробництва вони зростають більш високими темпами, ніж продукція, що виготовляється. З часом, по мірі досягнення оптимальних розмірів виробництва, відбувається відносна економія змінних витрат, але подальше розширення виробництва знов приводить до їх зростання, тому що збільшення обсягу випуску продукції вимагає більшого темпу росту витрат у порівнянні з ростом виробництва.

Загальні (валові) витрати (TC) – сукупність постійних і змінних витрат фірми у зв’язку з виробництвом продукції у короткостроковому періоді. Загальні витрати є функцією від виробленої продукції (Q): ТС = f (Q). Вони можуть бути визначені як: ТС = FC + VC, де FC – постійні витрати; VC – змінні витрати. Графічно це означає сумування кривих постійних і змінних витрат.

Кожного товаровиробника цікавить, чому дорівнюють витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції, тобто середні витрати (АС). При визначенні прибутковості або збитковості саме АС порівнюються з ціною продукції. Причому показники середніх витрат розраховуються як для постійних, так і для змінних та загальних витрат.

Середні постійні витрати (AFC) – це постійні витрати, що припадають на одиницю продукції. Вони розраховуються за формулою: AFC = FC/Q

В процесі збільшення обсягу виробництва вони будуть зменшуватися.

Середні змінні витрати (AVC) – це змінні витрати, що припадають на одиницю продукції. Вони розраховуються за формулою: AVC = VC/Q

Середні загальні (сукупні) витрати (ATC) показують сукупні витрати на одиницю продукції. Вони визначаються формулою: ATC = TC/Q = (FC + VC)/Q = AFC + AVC

При зміні обсягу виробництва відбувається і зміна загального обсягу витрат. Приріст витрат при збільшенні виробництва продукції на одиницю характеризує показник граничних витрат (МС): МС =Δ ТС/ΔQ

Зміна граничних витрат виражається зміною змінних витрат у результаті випуску додаткової одиниці продукції (постійні витрати не змінюються при зміні обсягу випуску продукції). Отже математично граничні витрати можна записати так: МС =Δ VC/ΔQ

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва (рис.7.10, а). Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження (рис.7.10, б), оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною.

Рис. 7.10. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді: а — сукупні витрати; б — середні та граничні витрати

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх

сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.

Динаміка витрат зумовлює поведінку підприємства. За даної технології та організації виробництва підприємство оптимізує свою діяльність, виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім сукупним витратам. Якщо маркетингові дослідження підтверджують, що фірмі доцільно розширювати виробництво, то саме на третій або навіть на другій фазі слід вжити випереджальних заходів. На рішення підприємця про збільшення обсягу продукції, особливо в умовах невизначеного попиту, впливають саме граничні витрати, оскільки вони показують, як дорого фірмі обійдеться виробництво додаткової одиниці продукції.

Розміри граничних і середніх витрат мають важливе значення, тому що від них залежить вибір фірмою обсягу виробництва. Поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності граничним витратам. Тобто криві граничних і середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення середніх витрат.

Головною відзнакою витрат фірми у довгостроковому періоді від витрат у короткостроковому періоді є те, що всі витрати стають змінними. Це пояснюється значними можливостями фірм відносно: капіталовкладень; розширення виробничих площ;залучення додаткових позикових засобів; переходу до більш прогресивних методів виробництва тощо.

На великих підприємствах у довгостроковому періоді можливе застосування потокових і конвеєрних ліній, нових технологій (автоматизація виробництва). Галузь у цілому може змінювати свої масштаби (нові фірми можуть вступити в галузь, а вже існуючі – залишити її).

Крива середніх сукупних витрат у довгостроковому періоді (LATC) так само, як крива АТС у короткостроковому періоді, має V-образну форму. АТС у короткому періоді має V-образну форму в результаті дії закону спадної граничної продуктивності змінного фактора виробництва, а крива АТС у довгому періоді – завдяки ефекту від зростання масштабу виробництва. Крива LATC показує найменші витрати виробництва одиниці продукції, з якими може бути забезпечений будь-який обсяг виробництва за умови, що фірма мала достатньо часу для проведення всіх необхідних змін у своїх розмірах.

Ефективним масштабом виробництва вважаються такі розміри виробництва, коли при зростанні випуску продукції LATC знижуються. Неефективним масштабом виробництва вважаються такі розміри виробництва, коли фірма несе збитки від збільшення випуску продукції. Оптимальним масштабом виробництва вважається такий, при якому досягається мінімум витрат. При обсязі виробництва Q, який відповідає мінімуму LATC фірма оптимізує свою діяльність у довгостроковому періоді. Варіанти кривих середніх витрат підприємства у довгостроковому періоді наведено на рис.

ATC

ATC5

ATC4

ATC3

ATC2

ATC1

Q

LATC

Q1

0

Q2

Q3

Q4

Q5

Рис. 7.11. Криві середніх коротко- та довгострокових витрат

Ефективним масштабом виробництва вважаються такі розміри виробництва, коли при зростанні обсягу випуску (Q1, Q2, Q3) LATC знижуються.Неефективним масштабом виробництва вважаються такі розміри виробництва, коли фірма несе збитки від збільшення випуску (Q4, Q5).Оптимальним масштабом вважається той, при якому досягається мінімум витрат. При обсязі Q3 фірма оптимізує свою діяльність у довгостроковому періоді.Мінімальний ефективний розмір виробництва - це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Теорема Коуза:

коли приватні сторони мають можливість досягти згоди і не несуть надмірних додаткових витрат з розподілу ресурсів, то вони здатні укласти взаємовигідну угоду і досягти ефективного результату. Результативність угоди залежить від рівня трансакційних витрат - витрат на укладання угод, пов'язаних зі встановленням прав власності.

3.Припустимо, що люди надто схільні до своїх звичок. Вони купують імпортні товари у тому ж обсягу за усіх обставин. Якщо це твердження є правильним та стосується як вітчизняних, так і іноземних імпортерів, то чи відбудеться поліпшення торговельного балансу певної країни у випадку зниження курсу національної валюти на 10 % (з 1,2 у.о до 1,32 у.о за одиницю іноземної валюти)? Обгрунтуйте свою відповідь.

Очевидно, що поняття «більше» і «менше» відносно імпорту та експорту мають сенс тільки в порівнянні один з одним. Якщо експорт перевищує імпорт у грошовому вираженні, то говорять про позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу. Коли зовнішньоторговельне сальдо позитивне, попит на місцеву валюту перевищує її пропозицію, що сприяє зростанню курсу цієї валюти. Дотепер ми говорили про валютний ринок усередині однієї країни. Але все сказане вище можна поширити й на світовий валютний ринок. Попит на валюту країни, у якої сальдо торговельного балансу позитивне (експорт перевищує імпорт), перевищує пропозицію цієї валюти, і валюта зміцнюється. Попит на валюту країни з негативним торговельним балансом виявляється меншим, що сприяє ослабленню цієї валюти. Також і падіння експорту в грошовому вираженні веде до ослаблення валюти. Існують, однак, країни зі стабільною валютою й багаторічним негативним торговельним балансом, наприклад, США. Це не суперечить наведеному вище викладенню, але говорить про те, що на курс валюти таких країн сильніший вплив мають інші фактори. Очевидно, що експорт не може перевищувати імпорт завжди на ту саму величину. Торговельний баланс впливає на курс валюти в безперервному режимі. Іноді співвідношення експорту та імпорту в грошовому вираженні піддається сезонним коливанням. Причиною цього може бути як сезонний характер попиту на основні експортовані товари (наприклад, паливо), так і особливості вимог до фінансової звітності в країні.

При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту.

Тобто можна сказати ,що за таких умов можна виправити платыжний баланс у позитивну сторону, адже при зниженні курсу нац.. валюти експортні товари стають дешевші на світовому ринку, а імпортні – навпаки – дорожче.

Білет № 34