+-

+

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

+

-

+

-

-

+

-

+

+

+

-

-

-

-

+

-

+

-

+

-

+

+

-

-

+

-

+

-

-

-

+

-

+

+

+

+

+

-

-

+

+

-

-

-

+

+

+

+

-

+

+

-

+

+

-

-

-

-

-

+

+

-

+

-

-

+

+

+

+

-

-

+

+

+

+

-

-

-

-

+

-

-

+

+

+

-

+

-

+

-

+

+

+

+

+

-

+

+

-

+

-

+

-

-

+

+

-

+

-

+

+

-

+

+

+

+

-

+

+

+

+

-

+

-

+

+

+

+

+

+

-

-

+

+

-

-

+

+

-

+

-

+

+

-

-

-

-

-

+

-

-

+

+

-

+

-

+

+

1. Традиційна версія теорії споживчого вибору базується на кількісному вимірюванні корисності.

2. Гранична корисність – це максимальне задоволення, яке може отримати споживач від споживання блага.-

3. Загальна корисність – це корисність, яку споживач отримує від споживання додаткової одиниці блага.-

4. Збільшення споживання будь-якого блага призводить до зростання його загальної корисності.-

5. У ситуації споживчої рівноваги співвідношення граничних корисностей благ до їх цін однакові.+

6. Стан споживчої рівноваги полягає у тому, що сукупна корисність товару Х дорівнює сукупній корисності товару У.-

7. Якщо гранична корисність блага зменшується, то зменшується й сукупна корисність.-

8. Якщо гранична корисність зменшується, то і сукупна корисність неухильно зменшується.-

9. U = f (Q₁, Q₂,…,Q_n) – це функція граничної корисності.-

10. Корисність не може бути від’ємною.-

ТЕМА: ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА.

1. Всі точки на кривій байдужості означають однаковий рівень доходу споживача.

2. Чим далі крива байдужості знаходиться від початку координат, тим меншу корисність вона відображає.

3. При збільшенні доходу споживача бюджетна лінія зменшується праворуч.

4. Споживач максимізує корисність, якщо його бюджетна лінія перетинає криву байдужості.

5. Аналіз споживчого вибору за кривою байдужості виходить з припущення, що корисності благ можна кількісно виміряти.

6. Якщо гранична корисність зменшується, то і сукупна корисність неухильно зменшується.

7. Рівновага, за якої споживач обмежується одним товаром, називається внутрішньою рівновагою.

8. U = f (Q₁, Q₂,…,Q_n) – це функція граничної корисності.

9. Споживач діє згідно з аксіомою транзитивності, якщо він може завжди сказати, що надає перевагу одному з двох споживчих наборів.

10. Карта кривих байдужості єдина для усіх споживачів.

ТЕМА: АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА.

1. Ефект заміни при збільшенні ціни на товар призводить до зменшення величини попиту на цей товар і збільшенню величини попиту на його замінник.

2. Крива “ціна-споживання” базується на побудові кривої попиту.

3. Крива “ціна-споживання” не відображає впливу доходу на обсяг товарів, що споживаються.

4. Індивідуальна крива Енгеля на товар Х відображає залежність між рівнем споживання товару та його ціною за незмінного доходу та уподобань.

5. Крива “дохід-споживання” співпадає з кривою Енгеля.

6. Товар Гіффена – це товар, який займає в бюджеті споживача значне місце і має висхідну криву попиту .

7. Поняття якісності товару залежить від його корисних характеристик.

8. Лінія, що з’єднує послідовно всі точки рівноваги споживача при зміні ціни товару, що входить в споживчий набір, називається лінією “ціна-дохід”.

9. Характер змін кривої “дохід-споживання” буде залежати від уявлення споживача про цінність споживчого набору.

10. Сутність ефекту доходу полягає в тому, що в результаті зниження ціни, споживач стає відносно заможнішим.

ТЕМА: ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЯ , ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

1. Закон попиту стверджує, як правило, що коли ціна товару збільшується, попит на цей товар теж збільшується.

2. Попит пред’являють тільки виробники.

3. Збільшення попиту означає рух уздовж кривої попиту в напрямку, що показує зростання загальної кількості товару, що купується.

4. Падіння ціни на товар веде до росту цін на товар-субститут.

5. Крива індивідуального попиту розташована ближче до вісі цін, чим крива ринкового попиту

6. Закон пропозиції стверджує: якщо ціни ростуть, а інші умови незмінні, то це призводить до зниження пропозиції.

7. Зрушення кривої пропозиції вправо означає, що виробники пропонують більшу кількість продукту при кожному рівні цін.

8. У стані рівноваги криві попиту та пропозиції на товар збігаються.

9. Зниження пропозиції пиріжків з капустою може бути викликано ростом цін на капусту.

10. Збільшення обсягу попиту означає зміщення лінії попиту праворуч.

11. Зростання доходів споживачів викликає розширення попиту при даному рівні цін.

12. У звичайному розумінні два товари Х і Y є взаємодоповнюючими товарами, якщо зростання ціни на товар Y обумовить падіння попиту на товар Х.

13. Падіння ціни на товар зумовить зростання попиту на його товар-субститут.

14. Функціональна залежність обсягу пропозиції від ціни обернено пропорційна і графічно відображається у вигляді кривої з негативним нахилом.

15. Надлишок споживача є різниця між максимальною сумою, яку споживач може сплатити за дану кількість товару, та фактичними витратами на покупку.

16. Падіння ціни на товар веде до росту цін на товар-субститут.

17. Попит на предмети розкоші є більш еластичним, ніж на товари першої необхідності.

18. Обсяг продажу товарів першої необхідності значно зросте, якщо ціни на них знизяться.

19. Якщо зі зміною ціни на 1% обсяг попиту на товар змінюється на 5%, це означає, що попит на цей товар є нееластичним.

20. Для всіх точок лінійної кривої попиту коефіцієнт цінової еластичності є величиною сталою.

21. Чим більше замінників має товар, тим більш еластичним є попит на нього.

22. Якщо зі зниженням ціни товару обсяг його продажу не зміниться, це означає, що попит на цей товар є абсолютно еластичним.

23. Найкоротший ринковий період - це проміжок часу, протягом якого за будь-якої зміни ціни товару неможливі жодні зміни у попиті чи пропону­ванні.

24. Позитивне значення коефіцієнта перехресної еластичності попиту означає, що аналізовані товари є субститутами.

25. Еластичність пропозиції у довгостроковому періоді є значно вищою, ніж у короткостроковому.

ТЕМА: МІКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ ПІДПРИЄМСТВА.

1. Метою діяльності підприємства є отримання прибутку.

2. Факторами виробництва є праця, капітал та підприємницькі здібності.

3. Середній продукт продовжує рости доти, поки збільшується граничний продукт.

4. Зростаюча віддача від масштабу виникає тоді, коли обсяг виробництва зростає пропорційно росту витрат.

5. Середній продукт досягає максимального рівня до того, як сукупний продукт стає максимальним.

6. Сукупний продукт досягає максимального рівня, коли граничний продукт дорівнює нулю.

7. Середній продукт починає знижуватися, коли граничний продукт стає негативною величиною.

8. Коли сукупний продукт росте спадаючим темпом, граничний продукт є зростаючою позитивною величиною.

9. У точці максимуму сукупного продукту граничний продукт більш середнього.

10. Виробнича функція показує залежність між кількістю використовуваних ресурсів і максимально можливим випуском продукції.

ТЕМА: ВАРІАЦІЇ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА ТА ОПТИМУМ ТОВАРОВИРОБНИКА

1. Лінія експансії показує, як змінюється обсяг виробництва, якщо зміню­ється обсяг певного ресурсу.

2. Якщо співвідношення цін ресурсів дорівнює співвідношенню їх гранич­них продуктивностей, фірма виробляє за такої комбінації ресурсів, яка дозволяє мінімізувати витрати.

3. Закон зниження граничної норми технологічної заміни є формою прояву закону спадної віддачі.

4. Невеликі фірми завжди менш ефективні, ніж великі. Економія на масштабі є однією з причин існування природної монополії. Коли граничний продукт праці дорівнює 5, а граничний продукт капіта­лу дорівнює 10, гранична норма технологічної заміни капіталу працею становить ½.

5. За умов постійного ефекту масштабу довгострокові середні витрати не змінюються.

6. Якщо гранична норма технологічної заміни перевищує співвідношення P_L/P_K, то фірма з метою мінімізації витрат повинна зменшити кількість обох ресурсів.

7. Фірма мінімізує витрати, якщо вона витрачає однакову суму на кожен фактор виробництва.

8. U-подібна форма короткострокових кривих середніх витрат зумовлена законом спадної віддачі, а довгострокових кривих середніх витрат - змінним ефектом масштабу.

9. Фірма мінімізує сукупні витрати і одночасно максимізує обсяг випуску, якщо МР_К/Р_К = МР_L/Р_L.

10.Довгострокові середні сукупні витрати визначають мінімальний ефекти­вний розмір підприємства, структуру галузі та рівень розвитку конкуренції в ній.

ТЕМА 8. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА

1. Економічний прибуток представляє собою неявні витрати.

2. Чим більший обсяг виробництва фірми, тим менші її постійні витрати.

3. Граничні витрати дорівнюють середнім витратам при тім обсязі виробництва, при якому середні змінні витрати досягають мінімуму.

4. Якщо фірма нічого не виробляє, її постійні кирати дорівнюють нулю.

5. Якщо ціна змінного ресурсу виросла, то криві ATC, AVC і МС повинні зрушитися нагору, а положення кривої AFC залишиться незмінним.

6. Середні постійні витрати скорочуються зі зростанням об’єму випуску.

7. До постійних витрат фірми варто віднести заробітну плату робітників.

8. Сукупні витрати – це витрати, що дорівнюють сумі доходів, яку можна одержати при найбільш вигідному з усіх можливих використанні ресурсів.

9. Змінні витрати безпосередньо залежать від зміни ціни товару.

10. У довгостроковому періоді усі витрати є постійними.

11. Коли граничний продукт досягає максимуму, граничні витрати є мінімальними.

12. Постійні витрати не змінюються зі зростанням обсягу виробництва.

13. Зі збільшенням обсягів випуску відстань по вертикалі між кривими середніх сукупних та середніх змінних витрат зменшуються.

14. Конфігурація кривих TC і VC ілюструє дію законів зростаючої та спадної віддачі.

15. Середні постійні витрати набувають мінімального значення у точці перетину кривої AFC з кривою граничних

ТЕМА 9. РИНОК ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

1. Характерною особливістю ринку досконалої конкуренції є наявність великої кількості різноманітних товарів.

2. Крива попиту на продукцію досконало конкурентної фірми характеризується абсолютною ціновою еластичністю.

3. Для конкурентної фірми ціна продукту дорівнює одночасно середньому і граничному доходу.

4. На досконало конкурентному ринку окремий продавець не може вплинути на ринкову ціну, як би він не намагався змінити випуск продукції чи знизити ціну на власну продукцію.

5. Якщо галузь знаходиться в рівновазі у довгостроковому періоді, економічний прибуток фірми дорівнює нулю.

6. Крива попиту для конкурентної фірми має від’ємний нахил.

7. Метою фірми є максимізація економічного прибутку на одиницю продукції.

8. Крива пропозиції конкурентної фірми має вигляд горизонтальної лінії.

9. Сума збитків підприємства, яке закривається в короткотерміновому періоді в умовах досконалої конкуренції, дорівнює сукупним змінним втратам.

10. Для конкурентної фірми ціна продукту дорівнює граничному доходу.

11. У короткотерміновому періоді конкурентна фірма, яка максимізує прибуток або мінімізує збитки, не буде продовжувати виробництва, якщо ціна продукту нижча мінімальних середніх витрат.

12. Якщо на ринку виконуються умови досконалої конкуренції, то в точці короткотермінової рівноваги за будь-яких умов ціна товару буде дорівнювати середнім витратам.

13. Якщо крива сукупного доходу фірми лежить нижче кривої сукупних витрат, то за будь-якого об’єму виробництва прибуток фірми має від’ємне значення.

14. Якщо фірми галузі отримують лише нормальний прибуток і жодна не має стимулу залишити ринок, так само як нові фірми не мають стимулу до входження в галузь, має місце довгострокова конкурентна рівновага.

ТЕМА: МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК

.1 Якщо за будь-якого обсягу випуску середній виторг фірми перевищує її граничний виторг, то фірма є недосконалим конкурентом.

2. Якщо конкурентна фірма і монополія збільшать обсяг випуску на одну й ту саму величину, то за інших рівних умов їх сукупний виторг зміниться

однаково, і за наявності споживчого попиту може зростати нескінченно.

3. Монополія завжди обирає обсяг випуску в межах еластичного відрізку кривої попиту.

4. Оскільки монополія - єдиний виробник в галузі, для неї не існує ситуацій збитковості і закриття.

5. Монополіст, який здійснює політику цінової дискримінації, може збільшити свій прибуток за рахунок захоплення споживчого надлишку.

6. Єдиною умовою застосування цінової дискримінації є можливість виділити групи покупців з різною еластичністю попиту.

7. Спільним для ринків чистої монополії і досконалої конкуренції є те, що це ідеальні ринкові структури, які в реальній економіці практично не зустрічаються.

8. Монополіст буде збільшувати обсяг випуску і знижувати ціну, якщо МК>МС.

9. Ринкова влада монополіста означає його спроможність впливати на ринкову ціну.

10. Монополія не має кривої пропонування, оскільки може продавати один і той самий обсяг продукції за різними цінами або різні обсяги за однією ціною залежно від ринкового попиту.

ТЕМА: ОЛІГОПОЛІЯ

.1 Олігополістичні галузі характеризуються нечисленністю фірм, кожна з яких контролює значну частку ринку.

2. Рішення одного олігополіста відносно ціни або обсягу виробництва не може суттєво вплинути на прибутки інших фірм галузі.

3. Основною причиною поширення олігополій є ефект масштабу, що створює високі бар'єри до вступу в галузь нових конкурентів.

4. Рівновага Неша є набором обраних стратегій, за якого вибір кожного учасника є оптимальним за вибору певних стратегій іншими учасниками.

5. Домінуюча стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення одним учасником залежно від дій іншого.

7. Модель поведінки учасників таємних змов подібна до моделі поведінки монополії.

9. За рівноваги Курно фірми завжди поділяють ринок порівну.

10. Модель „ламаної кривої попиту" пояснює, чому олігополістичні ціни є негнучкими.

11. На олігополістичному ринку ціни є менш стійкими, ніж на конкурентному.

12. Олігополістична взаємозалежність фірм на ринку призводить до того, що одна з фірм стає домінуючою й ігнорує інтереси інших.

13. Утворення галузевого картелю дозволяє фірмам максимізувати сукупний прибуток подібно до монополії, проте якщо кожен олігополіст буде приймати рішення самостійно, обсяги випуску будуть вищими, а ціни — нижчими порівняно з монополією.

14. Картельні угоди нестійкі, оскільки домінуючою стратегією кожного учасника є порушення картельної угоди.

15. Конкуренція за умов олігополії є в більшій мірі ціновою, ніж неціновою.

16. Олігополія не є ефективною ринковою структурою, оскільки, як і монополія, породжує безповоротні суспільні втрати.

ТЕМА: РИНОК МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

.1 Монополістична конкуренція - це ринкова структура, в якій велике число невеликих фірм виробляють однорідну продукцію, яка не має близьких замінників.

2. Монополістична конкуренція поєднує значний розвиток конкуренції з незначною монопольною владою.

3. Монополістичний конкурент одночасно визначає обсяг випуску і ціну продукції.

4. Монополістичний конкурент визначає обсяг випуску за правилом Р=МС.

5. У роздрібній торгівлі ліками кожна аптека має невелику ринкову владу, але у довгостроковому періоді неспроможна отримувати економічний прибуток від своєї діяльності.

6. Більшість галузей монополістичної конкуренції не отримують високих прибутків, а вищі ціни на їх продукцію є одним з наслідків незадіяних надлишкових виробничих потужностей.

7. Галузі з монополістичною конкуренцією характеризуються великою кількістю фірм, кожна з яких виробляє відносно невеликий обсяг продукції.

8. Фірми за умов монополістичної конкуренції віддають перевагу неціновій конкуренції над ціновою.

9. Довгострокова рівновага монополістичного конкурента встановлюється на рівні Р=АС, отже, монополістична конкуренція забезпечує виробничу ефективність так само, як і досконала конкуренція.

10. У довгостроковому періоді на ринках з монополістичною конкуренцією встановлюються монопольні ціни (Р>МС), але фірми не отримують монопольних прибутків.

11. Диференціація продукції дозволяє монополістичним конкурентам набути обмеженого контролю над цінами на свою продукцію і є джерелом підвищення прибутковості фірм.

12. Якщо реклама кожної з фірм монополістичне конкурентної галузі нейтралізує вплив реклами конкурентів, попит на продукцію окремої фірми не зміниться, а середні сукупні витрати зростуть.

13. На відміну від конкурентної фірми, монополістичний конкурент може чинити вплив не тільки на пропонування, але й на попит на свою продукцію.

14. Реклама пристосовує продукт до смаків і попиту споживачів.

15. Диференціація продукції на монополістично конкурентних ринках укріплює ринкову владу фірми і водночас створює умови для її підриву.

ТЕМА: УТВОРЕННЯ ПОХІДНОГО ПОПИТУ

1. Попит фірми на фактори виробництва має специфічні особливості для кожного з ресурсів, тоді як пропонування має спільні риси для всіх видів ресурсів.

2. Ціна ресурсу не залежить від ціни готової продукції.

3. Щоб знайти оптимальний обсяг попиту на ресурс, який забезпечить максимізацію прибутку, фірма повинна співставляти вигоди і витрати від залучення додаткової одиниці ресурсу.

4. Для конкурентної фірми P=MR, тому цінність граничного продукту і гранична доходність ресурсу співпадають.

5. Використання ресурсу буде для фірми прибутковим, якщо гранична доходність ресурсу стане рівною граничним видаткам на нього.

6. Крива попиту фірми на ресурс є кривою граничної доходності ресурсу, кожна точка якої показує кількість ресурсу, яку купувала б фірма за кожної можливої ціни даного ресурсу.

7. Спадна гранична доходність ресурсу для конкурентної фірми виникає лише внаслідок спадної граничної продуктивності фактора, для недосконалого конкурента вона знижується не тільки внаслідок спадної граничної продуктивності фактора, але й через зниження ціни на готову продукцію.

8. Попит на ресурс недосконалого конкурента більш еластичний, ніж попит конкурентної фірми.

9. Зміна попиту на готову продукцію фірми не впливає на попит фірми на ресурс.

10. З підвищенням продуктивності ресурсу попит фірми на даний ресурс зросте.

ТЕМА: РИНОК ПРАЦІ

1. З підвищенням ставки заробітної плати обсяг пропонування праці кожного індивіда буде зростати.

2. Коли ставки заробітної плати зростають, альтернативна вартість дозвілля також зростає.

3. Ефект заміни дозвілля працею проявляється як скорочення часу дозвілля і зростання робочого часу за підвищення ставки заробітної плати.

4. У стані рівноваги для конкурентної фірми заробітна плата робітників дорівнює цінності граничного продукту праці.

5. Рівноважну ставку зарплати на конкурентному ринку праці визначає найнижча гранична доходність останнього з найнятих робітників.

6. Економічна рента вимірює вигоди фірми від найму робітників на конкурентному ринку праці.

7. В умовах рівноваги на досконало конкурентних ринках ресурсів і готової продукції граничні видатки на ресурс рівні цінності граничного продукту ресурсу, отже, досягається ефективність розподілу ресурсів.

8. Заробітна плата робітників, найнятих на конкурентному ринку фірмою -монополістом на ринку готової продукції, не відрізняється від заробітної плати найнятих конкурентною фірмою, але монополіст найме меншу кількість робітників.

9. Заробітна плата робітників, найнятих монопсоністом на ринку праці, перевищує їх граничну доходність.

10. Монопсонія на ринку праці означає, що робітники отримують ставку заробітної плати на рівні середніх, а не граничних видатків на ресурс.

11. Для монопсонії граничні видатки на працю нижчі, ніж ринкова ціна праці.

12. Крива граничних видатків фірми - монопосоніста відхиляється ліворуч вгору від кривої пропонування праці та середніх видатків, тому що для найму більшої кількості робітників монопсоніст повинен підвищити ставку зарплати для всіх найнятих.

13. Активні дії профспілок можуть призвести до збільшення попиту на працю.

14. Двостороння монополія - це ринкова ситуація, за якої фірма, що є єдиним наймачем даного виду праці в регіоні, купує її у єдиного продавця -профспілки.

15. Головною причиною диференціації ставок заробітної плати є різниця у рівнях кваліфікації та освіти працівників.

Тема:Предмет и метод микро

1. Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, який концентрується на економічній поведінці окремих економічних суб’єктів, які приймають рішення з приводу використання обмежених ресурсів.+

2. Людині, яка належним чином вивчила економічну теорію, гарантований успіх у бізнесі.-

3. Раціональний економічний вибір потребує врахування не альтернативних витрат, а сукупних витрат.-

4. У концепції раціональної економічної поведінки стверджується, що образ дій суб’єктів ринкового господарства визначається егоїзмом.+

5. Крива виробничих можливостей показує максимальну кількість благ, які можна виробити в даній економічній системі з даних ресурсів.+

6. Мікроекономіка вивчає поведінку фірми в умовах конкуренції, ціноутворюючі фактори та економічну політику держави.-

7. Основні проблеми мікроекономіки – розміщення споживчих благ і економічних ресурсів за умов досконалої та недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках і ринкова координація.+

8. Чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща.-

9. В мікроекономіці широко застосовується математичний інструментарій.+

10. Основні суб’єкти мікросистеми – домогосподарства, підприємства (фірми), держава.+