1. Розкрийте сутність та функції підприємництва. Теорія підприємництва й. Шумпеттора.

Підприємництво - самостійна ініціативна діяльність громадян і юридичних осіб, спрямована на одержання прибутку, здійснювана на свій ризик і під майнову відповідальність, є невід`ємною рисою ринкової економіки.

Економічна суть підприємництва: воно має на меті одержання прибутку, після реалізації товару за допомогою постійного відтворюваного процесу виробництва. Фактори виробництва: робоча сила, виробничі фонди.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності: самостійність; новаторство; ініціатива; творчість; ризикованість; економічна та соціальна відповідальність; масштабність мислення; діловитість.

Об’єкт підприємництва — сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

функції підприємництва.

• ресурсна (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

• організаційна (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських прав);

• творча (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Й. Шумпетер, австро-американський економіст, першим зауважив, що підприємець — не обов'язково власник капі­талу. Руйнування уявлення про обов'язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлене розвитком кредитних відносин, де жоден комерційний банк не є влас­ником усього капіталу: одна частина його представлена власним капіталом, інша — залученим. Корпоративна форма підприємництва наочно відображає відокремлення функції підприємництва від функції власності. Остання функція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління.

Підприємницька діяльність, на думку Шумпетера полягає у здійсненні „нових комбінацій”, основними видами яких є: 1) виготовлення нового, невідомого споживачам блага; 2) відкриття нових способів виробництва (технологій) і комерційного використання існуючих благ; 3) освоєння нових ринків збуту; 4) освоєння нових сировинних джерел; 5) зміна структури галузі. Підприємцем Й. Шумпетер називає тільки того, хто займається активною підприємницькою діяльністю, і тільки впродовж того часу, у який він нею займається. Позиція Й. Шумпетера відрізняється від попередників тим, що підприємництво не пов’язане з ризиком, оскільки підприємець не є власником факторів виробництва, а купує економічні ресурси за рахунок кредиту, який йому надають капіталісти, які й ризикують власним капіталом. Економічну функцію підприємця Й. Шумпетер пов’язує з особливостями його особистості. Серед них назвемо такі: придбання благ підприємцем задовольняє не стільки потребу в прибутку, скільки потребу у владі, впливі на інших людей; підприємцем рухає жадання перемоги, прагнення до успіху як такого; підприємець отримує від своєї діяльності задоволення і радість, оскільки вона є, здебільшого, творчою працею.

Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні.

Але не можна сказати, що концепція суспільного призначення фірми й інноваційна діяльність характеризують підприємство, яке нині набирає силу в Україні та інших країнах колишнього Союзу. Це пояснюється багатьма причинами. Деякі з них лежать на поверхні. Ринкове середовище поширюється переважно на сферу торгівлі і посередницьку діяльність, ледве проникаючи у виробництво. Таке становище зумовлене, насамперед, фінансовою нестабільністю, незбалансованою податковою політикою (надто м’який вислів для кваліфікації бездарної податкової системи, що душить підприємництво), криміналізацією економіки. Корупція, рекет, економічні злочини — не найкраще середовище для розвитку цивілізованого підприємництва.

У цілому підприємництво в нашій країні як чинник виробництва формувалось у 90-ті рр. XXст. Воно утвердилось в усіх сферах економічної діяльності. Проте з погляду цивілізаційних норм та уміння вести бізнес вітчизняне підприємництво ще не досягло рівня цивілізованих країн. Показниками цього є тіньова економіка, приховування суб’єктами підприємницької діяльності більшої чи меншої частини доходів з метою уникнення податків, корупція, хабарництво, рекет тощо.

В економічній теорії вважається що основними напрямками подальшого розвитку підприємництва в Україні є:

1. формування науково обґрунтованої законодавчої бази, сприятливої для формування ефективного і цивілізованого підприємництва;

2. удосконалення фінансово кредитної сфери, у тому числі податкового законодавства;

3. активізація боротьби центральних і місцевих виконавчих органів з тіньовим бізнесом; усі сфери бізнесової діяльності (доходи, обсяги оплати праці, прибутки, розмір податків тощо) повинні відповідати вимогам чинних законів;

4. інформаційне і кадрове забезпечення бізнесу;

5. стимулювання цивілізованої зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів великого, середнього і дрібного підприємництва.

З цього випливає, що ключова роль у розвитку цивілізованого вітчизняного підприємництва належить українській державі, її центральним законодавчому і виконавчому органам.