3.Проаналізуйте наступну ситуацію:Підприємництво в економічній теорії трактується як четвертий фактор виробництва поряд з працею, капіталом та землею.Чи згодні ви з таким підходом?
Перш ніж відповідати на це питання, слід розібратися з тим, що собою представляють фактори виробництва.
Ф.В. – це ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (вже існуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.
Проте, у вченнях класиків по-різному ставилися акценти на окремі фактори виробництва. Наприклад, в працях фізіократів та Франсуа Кене як засновника цієї школи земля/природа була єдиним продуктивним фактором виробництва. Отже, землевласники були єдиним продуктивним класом суспільства. Адам Сміт вважав працю та її поділ основним продуктивним фактором виробництва, оскільки забезпечення товарами та послугами стало з часом краще, проте, якість землі та клімат особливо не змінилися. Такий підхід пояснює також економічний ріст. Теорію щодо оцінки вартості продукту на основі праці розвинули пізніше Давид Рікардо та Карл Маркс. Капіталісти вважали/вважають капітал найбільш важливим фактором виробництва.
Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. Далеко не кожен з нас має дар підприємця. тому підприємництво вважають особливим людським ресурсом, що об'єднує всі інші ресурси в єдиний процес виробництва товарів або послуг.
БИЛЕТ 22
1.Дослідіть попит та закон попит. Ринковий попит як сума індивідуального попиту всіх споживачів певного товару. Функція попиту.
Попит – це платоспроможна потреба. Її визначають як кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною за певний період часу. Попит зазвичай розглядають з погляду вигідності ціни, тобто попит показує кількість продукту, яку споживачі купуватимуть за різними можливими цінами. Але маючи гроші, споживачі прагнуть купити товар подешевше. Вони усвідомлюють інтерес продавця, мета якого – продати товар найдорожче. Тому споживачі готові заплатити за товар так звану ціну попиту – максимальну ціну, вище за яку попит не відбудеться, оскільки у покупця вичерпана платоспроможність. Залежність між ціною та обсягом попиту описується кривою попиту. Вона показує ту кількість благ, яку покупець, маючи гроші, готовий купити за деяку ціну. Незалежна змінна (ціна) відкладається по осі ординат, залежна (обсяг попиту) – по осі абсцис. Крива попиту позначається буквою D (від анг. – demand), ціна – Р (price), обсяг – Q (quantity – кількість) (рис. 5.1). Крива попиту має негативний кут нахилу, оскільки залежність між ціною й обсягом є зворотною.
Р
Р
D2
D D
Q Q
Рис. 5.1. Крива попиту Рис. 5.2. Зсув кривої попиту
За інших рівних умов, коли ціна на товар зростає, обсяг попиту на товар зменшується. Ця залежність називається законом попиту. Рух по кривій попиту при зміні ціни, за інших однакових умов, тобто перехід від однієї комбінації “ціна – кількість товару” до іншої є зміною величини попиту.
Функціональна залежність попиту від ціни виражається рівнянням QD = f (P), або у вигляді лінійної залежності QD = a- bP, де a,b- константи.
Індивідуальний попит – це кількість товарів, які конкретний споживач зможе придбати за різними можливими цінами на певному ринку за певний період. Проте в умовах конкуренції на ринку є багато споживачів. А це означає, що ми маємо перейти від індивідуального попиту до ринкового. Ринковий попит – це сукупний попит усіх покупців на певному ринку за певний період часу. В основі ринкового попиту лежить індивідуальний попит, а отже, він визначається чинниками, що впливають на індивідуальний попит.
Коли економісти будують криву попиту, вони виходять з того, що ціна є найважливішою детермінантою кількості будь-якого продукту, що купується. Але ж попит дуже динамічний, змінюється під впливом багатьох чинників. Існують нецінові детермінанти: економічні (зміни реальних потреб, смаків споживачів; грошові доходи споживачів; ціни на комплементарні товари та товари-субститути; очікування споживачів щодо майбутніх цін і доходів); соціальні (рівень загальнолюдської культури, субкультури; економічна, політична культура; традиції, звички); психологічні (належність до певного суспільного класу, способу життя (смаків, уподобань життєлюбів, естетів); типу особистості (запальна, схильна поступати “як усі”, авторитарна натура); демографічні (зміни в структурі населення (за статево-віковою ознакою, розміром сім’ї, етапом життєвого циклу сім’ї, родом занять, освітою тощо); число споживачів на ринку).
Таким чином, функція попиту в узагальненому вигляді буде мати вигляд: QD = f (P, I, W, Z, N) , де P - ціна, I, W, Z, N - нецінові детермінанти.
Вплив нецінових детермінантів приводить до зміни в попиті, що означає зсув кривої попиту праворуч або ліворуч (рис. 5.2.).