2.Дослідить взаємозв’язок доходу, споживання і заощадження в кейнсіанській моделі макрорівноваги. ….

Доход, отриманий економікою в результаті виробництва ВВП використовується на споживання і заощадження.

Споживання – це витрати домогосподарств на придбання товарів і послуг для задоволення матеріальних і духовних потреб людей (придбання товарів поточного споживання, оплата послуг, придбання товарів тривалого користування.) Взаємозв'язок між споживанням і доходом виражає функція споживання: C=C(Y).

Споживання тим більше, чим більше розмір доходу. При нульовому доході здійснюється споживання за рахунок запасів чи позикових засобів.

Неспожита частина доходу використовується на заощадження.

Заощадження – це використовуваний дохід із вилученням споживання. Вони зростають із збільшенням доходу. Точка А показує рівень граничного доходу, при якому весь дохід споживається, а заощадження дорівнюють нулю. Якщо дохід нижче граничного рівня, крива функції заощаджень іде у від’ємну область. Це означає, відбувається скорочення заощаджень попередніх періодів для підтримки споживання.

Частка доходу, що використовується на споживання, відбивається показником середньої схильності до споживання (АРС):

Частка доходу, що використовується для здійснення заощаджень відбивається показником середньої схильності до заощадження (APS):

Оскільки дохід або споживається, або зберігається, можна стверджувати, що:

Для економічної теорії й економічної політики дуже важливе питання про те, що відбувається з заощадженнями при збільшенні доходу.

Частка приросту доходу, що направляється на приріст споживання, відбивається показником граничної схильності до споживання (МРС):

де, ΔС – зміна витрат на споживання;

ΔY – зміна доходу.

МРС може змінюватись від 0 до 100%,.

Частка приросту доходу, що направляється на приріст заощаджень, називається граничною схильністю до заощадження (МРS):

де, ΔS – зміни в заощадженнях;

ΔY – зміни в доходах.

Значення МРS може знаходиться в діапазоні між 0 і 100%.

Весь приріст доходу направляється на приріст споживання і заощадження: MPC+MPS=100%

На споживання та заощадження вплавають чисельні фактори. Вцілому їх дія є протилежною  збільшуючи споживання, вони призводять до зменшення заощадження, та навпаки.

Величина накопиченого майна (багатства). До багатства можна віднести: 1) нерухомість і товари тривалого споживання; 2) гроші на рахунках і наявні; 3) фінансові активи: державні і приватні облігації, акції, нагромадження в страхових і пенсійних фондах і т.п.

Оцінка доходу в довгостроковому періоді зв'язана з чеканнями.

Рівень цін.

Податки і відрахування на соціальне страхування.

Заборгованість споживачів. Відволікання частини поточних доходів на погашення боргів попередніх періодів знижує і споживання, і заощадження в поточному періоді.

Тео́рія спожива́ння — мікроекономічна теорія, що виясняє основні властивості попиту споживачів в залежності від цін товарів і доходу (бюджету) споживача. Теорія опирається на припущенні, що споживач завжди вибирає найкращий споживчий набір на який може собі дозволити. Поняття «може собі дозволити» формалізується за допомогою бюджетного обмеження. Математична модель, що дозволяє ввести порівняння споживчих наборів необхідне для визначення поняття «найкращий споживчий набір» — це відношення переваги. Відношення переваги може бути представлене функцією корисності.

Функція корисності та бюджетне обмеження дозволяють сформулювати основну задачу теорії споживання — задачу максималізації корисності. Розв'язок цієї задачі — функція попиту Маршалла або функція попиту Вальраса ставить у відповідність кожній парі (ціни, бюджет) оптимальний споживчий кошик. Функція попиту Вальраса дозволяє, зокрема, отримати функції Енгеля, функції попиту, функції перехресного попиту.