1.Розкрийте сутність цінової дискримінації. Проаналізуйте рівновагу фірми монополіста в довгостроковому періоді. Досягнення та отримання ринкової влади.

Інколи, намагаючись отримати додатковий дохід, монополіст вдається до цінової дискримінації (диверсифікації цін), тобто продажу продукції за різними цінами різним покупцям. При цьому розбіжності в цінах не зумовлюються різницею у витратах виробництва і доставки товару, його якістю або іншими об’єктивними причинами. В основі такої цінової стратегії лежить намагання виробника захопити споживчий надлишок (площа ΔР_оАВ), тобто продавати товар кожному споживачеві за тією ціною, яку він згоден сплатити (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Цінова дискримінація.

Для здійснення цінової дискримінації необхідно виконання таких умов: споживач не має можливості перепродавати товар по вищій ціні (тому цінова дискримінація широко розповсюджена у сфері послуг); продавець повинен мати можливість розділяти споживачів на відповідні групи і пропонувати їм товар за різними цінами. Причому покупцям, яким притаманна низька еластичність попиту, звичайно пропонується висока ціна, і, навпаки, еластичний попит сприяє зниженню ціни. Досконала дискримінація (або цінова дискримінація першого ступеня) проявляється у тому, що на кожну одиницю виробленої однорідної продукції встановлюється відповідна ціна, яка дорівнює ціні попиту, а монополіст перерозподіляє в свій прибуток весь надлишок споживача. При проведенні цінової дискримінації другого ступеня, продукція, що виготовляється монополістом, групується в партії, на які встановлюються різні ціни. Сегментування ринку (або цінова дискримінація третього ступеня) припускає розділення самих споживачів на окремі групи або ринки,.

Економісти виділяють можливі моделі поведінки фірми-монополіста в довгостроковому періоді. Вони не завжди пов’язані з отриманням прибутку. Так, монополія може вивести свою продукцію на ринок за високою ціною, а потім, при загрозі виникнення конкурентів, «ковзатись вниз вздовж кривої попиту», тобто поступово знижувати ціну.

Або може виникнути ситуація довгострокової рівноваги, коли економічний прибуток монополії дорівнюватиме нулю. Оскільки незмінних продуктів взагалі не існує, в довгостроковому періоді фірмі загрожує розробка товарів-субститутів. Крім того, отримання короткострокових максимальних прибутків, як правило, приводить до зростання попиту на всі види замінників, а активність потенційних конкурентів викликає падіння попиту на продукцію монополіста. Отже, необхідність захисту власних інтересів спонукає його підвищувати виробничі витрати, пов’язані з інноваціями та рекламою. Все це призводить до втрати монополією прибутків у довгостроковому періоді. Вона опиняється в стані беззбитковості, коли фірма отримує дохід, достатній тільки для покриття витрат (LATC) (рис. 9.5).

Рис. 9.5. Монополія та беззбиткове виробництво

2. Дослідить фіскальну політику з урахуванням пропозиції. Крива Лаффера та можливість її практичного застосування в Україні.

В 80-ті рр. ХХ ст. у найбільш розвинутіших західних країнах набули поширення заходи фіскальної політики, спрямовані на стимулювання сукупної пропозиції. Теоретичним обґрунтуванням цього є теорія економіки пропозиції. Головна ідея  скорочення податків сприяє розширенню не лише сукупного попиту, а й сукупної пропозиції, а відтак, і економ. зростанню, і зниженню цін. Вплив скорочення податків на сукупну пропозицію здійснюється за такими напрямами:

зниження особистих податків збільшує використовуваний дохід і посилює стимули до праці і підприємницької діяльності. Працівники розширюють пропозицію праці в економіці, підприємці розширюють свою діяльність, розробляють нові продукти та використовують нові технології;

зниження податків на прибутки підприємців і особистих податків, а також зросла трудова активність унаслідок підвищення стимулів до праці через збільшення використовуваного доходу створюють умови для зростання приватних заощаджень, а відтак і інвестицій, наявного капіталу та потужностей і тому – сприяють росту сукупної пропозиції, тим більше, що скорочення податків підвищує ефективність інвестицій.

вплив фіскальної політики, пов’язаної зі зниженням податків на сукупну пропозицію, можна продемонструвати за допомогою моделі AD-AS:

Тепер припустимо, що держава знизила рівень податкових ставок. Згідно з кейнсіанською теорією цей захід ви­кличе збільшення сукупного попиту. Тому на крива AD₁ переміститься вправо в положення AD₂. Внаслі­док зростання AD обсяг ВВП збільшиться від Y₁ до Y₂. Водночасно підвищиться ціна від P₁ до P₂, тобто виникне ін­фляція. Але згідно з теорією економіки пропозиції стимулювальна фіскальна політика доповнюється збільшенням сукупної пропозиції. Крива AS₁ переміщується вправо в положення AS₂. Це зумовлює подальше зростання обсягів в-ва, тобто від Y₂ до Y₃ і відповідне зменшення безробіття. Водночас знижується ціна  з P₂ до P₃.Важливою функцією фіскальної політики окрім стимулювання економ. зростання, підвищення рівня зайнятості через перерозподіл нац. доходу є акумуляція ресурсів для фінансування соц. програм. Реалізація всіх функцій бюджетно-податкової політики значною мірою залежить від наповнення бюджету.

Вплив податків на доходи держ. бюджету в довгостроковому періоді був досліджений англійським економістом А. Лаффером. Крива Лаффера відбиває зв’язок між ставками оподаткування і обсягом податкових надходжень до бюджету.

Разом із зростанням податкової ставки доходи бюджету також збільшуються, але до певної межі. Вони сягають максимуму при певному рівні ставки оподаткування, який унаслідок цього є оптимальним. При подальшому зростанні рівня оподаткування доходи бюджету будуть скорочуватися і при 100 % ставці знову стануть нульовими. Пояснення ґрунтуються на тому, що після певної межі (35-40%) подальше зростання податків знищує стимули до праці і підприємницької діяльності, а також провокує перехід від офіційної економіки до тіньової. Якщо ставки оподаткування нижчі від оптимальних, бюджет недоотримає доходи, що також несе негативні наслідки для розвитку нац. економіки і зростання рівня життя. Коефіцієнт Лаффера необхідно розраховувати для конкретної економіки і на певний відрізок часу.

3.Відомо що, в промисловості й у сільському господарстві засоби виробництва визначають різну продуктивність праці. Але в промисловості ці розходження можуть бути знищені , нівельовані шляхом упровадження нової техніки. Дослідіть, чи можна в с/г усунути розподіл земель на кращі, середні і гірші? Чи міняється поняття гірших земель?

Особливістю сільського господарства є наявність суттєвої різниці в якості земельних ділянок. Навіть у межах невеликих територій з відносно однаковими кліматичними та погодними умовами одні земельні ділянки за своє якістю будуть найкращі, інші будуть їм тою чи іншою мірою поступатись і можуть бути віднесені або до середніх, або до найгірших.

Якість землі може бути наслідком сполучення природних факторів, тоді говорять про природну продуктивність землі. Але вона може стати і наслідком дій людини, спрямованих на підвищення якості землі. У цьому випадку говорять про економічну продуктивність землі. Усе це суттєво впливає на кінцеві показники в сільськогосподарському виробництві і на ті виробничі відносини, які там формуються.

БИЛЕТ 20

1.Розгляньте модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики. Ринковий попит на продукцію фірми.Галимій бля!

Для ринку досконалої конкуренції ці ознаки такі:

1.Дуже багато невеликих за розміром фірм-продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Причому частка кожної з них на ринку настільки мала, що збільшення або зменшення обсягів продажу будь-ким з них ніяк не позначається на ринковій ситуації.;

2.Стандартна (однорідна) продукція, яка пропонується до продажу. Це означає, що споживач не відрізняє товар одного продавця від товару іншого, навіть, якщо вони мають відмінності. Тому йому однаково, у кого з продавців придбати товар.

3.Повна неможливість контролювати ціни на ринку або диктувати свої ціни. Кожна з тисяч фірм «приймає ціну» такою, якою вона склалася на ринку в результаті взаємодії D і S. Це пояснюється , по-перше, тим, що частка окремого продавця на ринку дуже мала, і збільшення або зменшення виробництва не буде мати відчутного впливу на ринок та ринкову ціну; а, по-друге, можливість впливу на ціну суперечила б вихідному припущенню про максимізацію вигоди як основного мотиву поведінки економічних суб’єктів, адже у цьому разі прибуток продавця зменшився б порівняно з продажем товару за ринковою ціною..

4.Вільний вступ до галузі і вихід з неї. Ринок є конкурентним тільки тоді, коли не існує ніяких законодавчих, технологічних, фінансових чи інших перепон, що могли б завадити появі чи зникненню нових фірм, які виробляють певний продукт..

5.Відсутність нецінової конкуренції пояснюється тим, що основою для проведення нецінової конкуренції, як правило, є диференціація продукту.

6.Повна інформованість усіх учасників ринкових взаємодій. Ще однією особливістю РДК вважають те, що крива попиту на продукцію фірми є абсолютно еластичною. На рис.8.1, 8.2 наведена графічна ілюстрація процесу формування попиту та ціни на конкурентному ринку. Окрема фірма (рис.8.2) приймає ціну ринкової рівноваги Р, а графік її попиту є абсолютно еластичним. Це означає, що намагання фірми якось зменшити або збільшити ціну відносно Р матимуть наслідком втрату покупців і зникнення попиту на її продукцію. Таким чином, конкурентна фірма не має і не веде будь-якої власної цінової політики, оскільки не має можливості впливати на ринкову ціну.

Рис. 8.1. Галузь у цілому

Рис. 8.2. Абсолютно еластичний попит конкурентної фірми

Особливості попиту на продукт конкурентної фірми проявляються також через динаміку основних показників, що характеризують її доходи, залежно від обсягів продаж. До таких показників належать: Валовий дохід (TR) – це загальна виручка від продажу усього обсягу продукції. Середній дохід (AR) – це валовий дохід у розрахунку на одиницю продукції: AR=TR/Q.Граничний дохід (MR) – це приріст валового доходу, який є результатом продажу ще однієї одиниці продукції: MR = ΔTR / ΔQ. Графічно залежність динаміки перелічених показників від обсягів виробництва наведено на рис. 8.3.

Рис. 8.3 Валовий, середній та граничний доходи

конкурентної фірми. Валовий дохід конкурентної фірми зростатиме пропорційно обсягу продажів. Ціна за одиницю товару, середній та граничній доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівними між собою. Тобто для РДК: P = AR = MR

Економічна стратегія фірми виходить з правила максимізації прибутку: ек прибуток фірми набуває максимального значення при таких обсягах виробництва, при яких граничний дохід фірми дорівнює її граничним витратам: MR = MC. Воно має декілька характерних особливостей, які слід враховувати у подальшому аналізі:

- правило можна застосовувати лише за умови, що фірма віддає перевагу виробництву, а не його закриттю. У разі закриття виробництва потрібні додаткові порівняння середніх змінних витрат і граничного доходу. Коли граничний дохід більший, ніж середні змінні витрати, фірма, приймаючи рішення про виробництво, може максимізувати прибуток чи мінімізувати витрати; коли співвідношення зворотне – доцільніше припинити виробництво;

- правило виконується для будь-якого типу ринків і, мабуть тому, називається «золотим правилом»;

- для РДК воно набуває вигляду: досконало конкурентна фірма максимізує свій прибуток при обсягу виробництва, за якого граничні витрати дорівнюють граничному доходу і ціні, тобто MC = MR = P.

Як відомо, розмір прибутку конкурентної фірми визначається тільки розміром її пропозиції на ринку. Тоді, щоб узнати, який обсяг випуску продукції (при ціні, яка склалася на ринку Р₀), обере окрема фірма, треба дослідити графік ціни (граничного доходу MR) і родину кривих витрат фірми (рис.8.4). Точка перетину кривої граничних витрат фірми (MC) з лінією граничного доходу (MR) вкаже Q, який треба знайти.

Рис. 8.4. Отримання економічного прибутку конкурентною фірмою

Але максимум прибутку в цьому випадку не обов’язково означає наявність позитивного економічного прибутку. Якщо ринкова ціна продукту в короткостроковому періоді перевищує середні витрати на його виробництво (P₀ > ATC), фірма отримуватиме прибуток.

Якщо ринкова ціна дорівнює середнім витратам (P₀ = ATC), то фірма буде забезпечувати самоокупність виробництва, тобто отримуватиме нульовий прибуток.

Якщо ринкова ціна виявиться нижче середніх витрат (P₀ < ATC), то фірма нестиме збитки.

Подальше зменшення ціни нижче рівня середніх змінних витрат (P₀ < AVC) є необхідною умовою закриття фірми (банкрутство фірми).

Отже, оскільки фірми на РДК будують свою стратегію в короткостроковому періоді в залежності від співвідношення ціни і середніх витрат, то збільшення обсягів виробництва відбудеться за умов зростання ціни. А зменшення – за умови її падіння. Звідси бачимо, що крива пропозиції досконало конкурентної фірми в короткостроковому періоді співпадає з частиною кривої граничних витрат МС, що лежить вище кривої середніх змінних витрат AVC.

Для досконало конкурентної галузі в цілому короткострокова крива пропозиції ілюструє зміну обсягу випуску продукції, що пропонується для продажу усіма фірмами, при зміні ринкової ціни. Рівноважна ціна встановлюється на такому рівні, при якому загальний обсяг пропозиції дорівнює загальному обсягу попиту на продукцію галузі. При цьому кожна окрема фірма може або отримувати економічний прибуток, або нести збитки, або працювати на рівні самоокупності.