3.Власник земельної ділянки надав її в оренду за певну плату. Проаналізуйте якщо орендар одержує тільки середній прибуток, чи зможе він платити ренту за оренду землі? …

Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Рента відноситься до постійних витрат.

Середній прибуток означає можливість у довгостроковій перспективі покриття своїх загальних витрат,TR>=TC (умова беззбитковості або прибутковості)тр - сукукпний дохід, тс - сукупні витрати. Джерелом плати за користування земельною ділянкою є прибуток. що отримує орендар від здійснення своєї діяльності. Середнім прибутком для фірми в Україні є прибуток на рівні 20-30%. В залежності від розміру ділянки слід розраховувати вартість земельної ділянки. Отже, якщо вартість ділянки (а відповідно й розмір) є не досить великими. то орендар може дозволити собі її купити. В довгостроковому періоді ому не вигідно сплачувати орендц за землю, а вигіднише самому придбати земельну ділянку, адже за декілька років сплачена за увесь час коирстування земельною ділянкою орендна плата буде дорівнюівати варточсті ділянки.

БИЛЕТ 18

1.Розкрийте сутність оптимуму споживача як модель раціонального споживчого вибору. Рівновага споживача: економічна, алгебраїчна, графічна.

Для визначення оптимального споживчого вибору в рамках ординалістського підходу поєднаємо карту кривих байдужості з бюджетною лінією (рис. 3.5.). Оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що й означає найбільш високий з можливих рівнів добробуту. Крива U₁ перетинає бюджетну лінію і тому є неоптимальним рішенням для споживача.

Y

E

U₂

U₃

U₁

X

Рис. 3.5. Рівновага споживача (ординалістська теорія)

В точці Е досягається максимальний рівень корисності, доступний споживачеві при повному використанні бюджету. Іншими словами, нахил обох ліній збігається, тому

P_x / P_y = MRS_xy. (3.4)

Це відповідає еквімаржинальному принципу – кожна гривня приносить однакову граничну корисність:

MU_x / P_x = MU_y / P_y (3.5)

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження.

Стабільне економ. зростання  основа процвітання будь-якої країни. Узагальнюючий показник економ. зростання  динаміка ВНП. Економ. ріст  довгодіюче підвищення реального обсягу в-ва товарів і послуг на основі розвитку продуктивних сил. Реальний економ. ріст може здійснюватися за рахунок збільшення виробничих можливостей або більш ефективного використання наявних. Для виміру економ. росту використовуються показники:

1. Абсолютного приросту ΔY = Y_t  Y_{t – 1}, де Y_t – ВНП досліджуваного, а Yt-1 – попереднього періоду.

2. Темпів приросту Y_t = ΔY / Y_{t – 1} реального обсягу випуску.

Позитивна динаміка ВНП є основою підвищення рівня життя народу. Але для виміру рівня життя більш придатний показник величини ВНП на душу населення. Визначення рівня економічного розвитку передбачає аналіз комплексу показників:

1) показники ефективності функціонування економіки і використання ресурсів: продуктивність праці, фондо- і капіталовіддачу, фондо- і капіталоємність, матеріаловіддачу і матеріалоємність;

2) показники порівняльної конкурентноздатності країни (випуск продукції на людино-годину, питому вагу зарплати в одиниці продукції, порівняльний рівень оптових цін промисловості й експортних цін промислових товарів);

3) в-во і споживання на душу населення окремих видів продукції;

4) показники рівня і якості життя (середня тривалість життя, робочого дня, рівень та доступність освіти, забезпеченість житлом, доступність медичних послуг).

Показники економ. росту не відбивають втрати, що їх зазнає навколишнє середовище у зв'язку зі збільшенням в-ва матеріальних благ і послуг. Вигоди від такого зростання треба зіставляти з утратами від збільшення екологічного навантаження.

Цілі економ. росту: 1)підвищення добробуту сус-ва; 2)зростання якості й асортименту товарів і послуг; 3)збільшення вільного часу; 4)поліпшення розподілу доходів; 5)створення умов для всебічного розвитку і соц. захисту людей.

Економічне зростання може здійснюватися двома шляхами: екстенсивним  збільшення кількісних показників факторів в-ва і інтенсивним  розширення масштабів в-ва є результатом якісних змін у засобах в-ва, робочій силі й організації в-ва.

Графічно економічний ріст можна показати, використовуючи криву виробничих можливостей. Вона зображує варіанти використання ресурсів для в-ва альтернативних кількостей різних продуктів. Рух по кривій означає, що додаткова кількість одного продукту може бути вироблена тільки за рахунок зменшення в-ва іншого. Збільшення в-ва обох продуків одночасно є проявом економічного росту.

Ступінь зсуву кривої залежить від можливостей економ. росту і ступеня їхнього використання. Якщо ж в економіці має місце безробіття або неефективне використання ресурсів, то точка, що характеризує стан економіки, лежить не на кривій в-чих можливостей, а усередині її.