Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
konsp.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
06.11.2018
Размер:
393.22 Кб
Скачать

3. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.

Продуктивні сили – є основою економічної системи і являють собою сукупність факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Рівень розвитку продуктивних сил характеризує ступінь оволодіння силами і явищами природи, стан суспільного виробництва та потенціал промислово-технічних досягнень. Структура продуктивних сил не обмежується виключно робочою силою і засобами виробництва, важливе місце серед її елементів належить формам і методам організації виробництва, науці, інформації тощо.

Основною умовою розвитку продуктивних сил є суспільний поділ праці. Він являє собою процес відокремлення різних видів виробничої діяльності, в наслідок якого окремі групи робітників закріплюються на тривалий період за певними видами виробничої діяльності.

Розрізняють загальний, частковий та одиничний поділ праці. Загальний – це поділ праці між матеріальним і нематеріальним виробництвом, між містом і селом, поділ на такі великі галузі як промисловість, транспорт тощо. Частковий – це поділ праці між окремими галузями і виробництвами (наприклад, поділ промисловості на важку, легку, харчову тощо). Одиничний – це поділ праці, що міститься в рамках окремого підприємства між цехами, структурними підрозділами та ін.

Поділ паці, що існує між окремими регіонами всередині країни, називається територіальним. Поділ праці між різними країнами називається міжнародним.

Наслідком поділу праці є спеціалізація, концентрація і комбінування виробництва. Спеціалізація виробництва – являє собою зосередження виробництва окремих видів продукції чи її частин в окремих самостійних галузях і на спеціальних підприємствах. Вона характеризується однорідністю технологічного процесу та продукції, спеціальним обладнанням і кадрами. Спеціалізація сприяє збільшенню виробництва продукції в одиницю часу і підвищує її якість. Концентрація виробництва – це зосередження вузько спеціалізованих підприємств, де створюються умови для підвищення ефективності виробництва. Комбінування виробництва – це функціонування на одному підприємстві різних виробництв, продукція яких є сировиною, напівфабрикатами, допоміжними матеріалами інших виробництв.

4. Головна продуктивна та соціальна сила.

Головною продуктивною та соціальною силою є людина. Без людини виробництво неможливе. Це зумовлено тим, що саме людина оживляє речові фактори виробництва, які без її праці не перетворяться на благо, людина є творцем усіх відтворювальних елементів продуктивних сил, а також потреби та інтереси людини спонукають її до організації виробництва благ і, таким чином, є основною рушійною силою соціально-економічного прогресу суспільства. В людині слід виділити дві сторони, що відображають відповідно її приналежність до продуктивних сил і відносин економічної власності. Такими сторонами є людина-працівник і людини-власник.

Людина-працівник займається свідомою, доцільною діяльністю, у процесі якої вона видозмінює зовнішню природу, поєднує і раціонально використовує об‘єктивні фактори виробництва, розвиває свої розумові і фізичні здібності, створює нові засоби виробництва, поліпшує їх техніко-економічні характеристики, послідовно вдосконалює організацію праці і виробництва тощо.

Основними рисами людини-власника у більшості розвинених країн світу є: 1) всебічно розвинена власність на свою робочу силу та можливість її реалізації у привласненні такої величини з/п, яка відповідає вартості робочої сили і враховує значною мірою результати праці; 2) часткова власність більшості найманих працівників на засоби виробництва у формі акцій, що дає можливість привласнювати частину прибутків у формі дивідендів; 3) зростаюча участь в управлінні власністю на підприємстві; 4) власність частини висококваліфікованих працівників на інформацію.

Ефективність, плідність праці людини як фактора виробництва, тобто як основної продуктивної сили суспільства, характеризує показник продуктивності праці. Продуктивність праці – це кількість продукції, виробленої одним зайнятим за певний період часу (годину, зміну, рік). Тобто це реальний виробіток одного зайнятого, що визначається як відношення кількості виробленої продукції до годин праці.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]