10 Тема 3. Виробництво та розподіл національного доходу і. Виробництво національного доходу

Трансформація факторів виробництва у національний продукт чи дохід

Виробнича технологія – визначник обсягу продукції, котру виробляють за певної кількості факторів виробництва

Виробнича функція – вираження наявної технології для фірми чи національної економіки.

Сукупна виробнича функція у макроекономіці виражає функціональну залежність між вхідними економічними ресурсами – капіталом і працею – та величиною національного продукту чи доходу:

де Y – обсяг національного продукту чи доходу;

K – обсяг капіталу;

L – кількість праці.

Основні показники, які відображають ефективність використання факторів виробництва:

• 

• 

• 

• 

• 

• Усі фактори виробництва, які визначають обсяг виробленого національного продукту можна виразити через кількість праці та її продуктивність, оскільки реальний ВВП є добутком затрат праці (у людино-годинах) на продуктивність праці (реальний погодинний виробіток на одного зайнятого)

Основні визначники кількості відпрацьованих годин:

• чисельність зайнятих, яка визначається:

• чисельністю населення працездатного віку;

• коефіцієнтом участі у робочій силі;

• рівнем безробіття.

• середня тривалість робочого часу, яка визначається:

• середньою тривалістю робочого тижня та дня;

• кількістю святкових і вихідних днів;

• тривалістю відпустки.

Основні визначники продуктивності праці:

• науково-технічний прогрес;

• кількість капіталу в розрахунку на одного працівника (капіталоозброєність праці);

• якість робочої сили;

• ефективність розподілу ресурсів;

• організація управління ресурсами;

• обсяг «людського капіталу» – обсяг знань та рівень кваліфікації, що їх набувають працівники через освіту, професійну підготовку, в процесі праці тощо.

Іі. Функціональний розподіл національного доходу

Функціональний розподіл доходів – це розподіл національного доходу між власниками факторів виробництва

Основні відмінності у поглядах на принципи функціонального розподілу доходів:

• марксизм:

• лише праця створює національний дохід;

• решта факторів виробництва беруть участь у привласненні того, що створено працею;

• якщо земля та капітал перебувають у приватній власності, то виникає експлуатація найманої праці власниками решти ресурсів;

• слід одержавити землю та капітал задля усунення експлуатації праці.

• неокласицизм:

• усі фактори виробництва створюють національний дохід;

• всі фактори виробництва беруть участь у привласненні належної їм частки національного доходу: праця – у формі зарплати, капітал – процента, земля – ренти, підприємницькі здібності – прибутку та змішаного доходу;

• розподіл національного доходу залежить від цін факторів виробництва, тобто сум, які за них сплачують (зарплати, ренти тощо).

Основні припущення неокласичної моделі ціноутворення на фактори виробництва:

• рішення приймаються конкурентною фірмою, котра не може впливати ні на ціни власної продукції, ні на ціни факторів виробництва, приймаючи їх як задані ринком;

• обсяг випуску продукції визначається виробничою функцією фірми:

• кожен найманий працівник з кількості L отримує заробітну плату W;

• за користування кожною одиницею капіталу із загального обсягу K сплачується ціна R;

• одиниця продукції фірми коштує на ринку P;

• фірма прагне максимізувати свій прибуток, тобто різницю між виторгом та сумарними витратами (витратами на оплату праці та витратами на користування капіталом );

• фірма повинна обрати оптимальний для неї обсяг капіталу та кількість праці, які б дозволили максимізувати прибуток:

В основі вибору досконало конкурентної фірми – граничний продукт факторів виробництва, тобто додатковий обсяг продукції, який отримує фірма від застосування додаткової одиниці фактора виробництва одного виду за незмінної кількості решти факторів виробництва.

• граничний продукт праці (MPL, з англ. – marginal product of labor) – додатковий обсяг продукції, який отримує фірма від застосування додаткової одиниці праці за незмінної кількості решти факторів виробництва;

• граничний продукт капіталу (MPK, з англ. – marginal product of capital) – додатковий обсяг продукції, який отримує фірма від застосування додаткової одиниці капіталу за незмінної кількості решти факторів виробництва;

Більшість виробничих функцій характеризуються спадним граничним продуктом факторів виробництва (закон спадної віддачі чи закон спадної граничної продуктивності).

Числовий приклад:

Кількість праці, L	Обсяг виробництва, Y	MPL	Кількість праці, L		Обсяг виробництва, Y	MPL
0	0	–	4		58	8
1	20	20	5		58	0
2	38	18	6		54	–4
3	50	12

З графіка випливає, що MPL – це тангенс кута нахилу виробничої функції для відповідних значень L при K=const.