15 Тема 4. Споживання та інвестиції і. Макроекономічний інструментарій аналізу споживання та заощадження

Використовуваний дохід = споживання + заощадження

Споживання – видатки на придбання товарів і послуг для задоволення індивідуальних чи суспільних потреб людей

Заощадження – частина використовуваного доходу, що не витрачається на споживання (інакше – відкладене на майбутнє споживання)

Схеми Енгеля чи якісні схеми поведінки населення:

• бідніші сім’ї більше коштів витрачають на споживання продуктів харчування і житло, не заощаджують, а позичають;

• у міру зростання доходів видатки зростають за рахунок споживання продукції вищої цінності;

• існує межа коштів, які витрачатимуться на споживання, передусім продуктів харчування;

• частка видатків на продукти харчування із зростанням доходів знижується;

• видатки на одяг та прикраси зростають швидше, ніж зростає дохід;

• заощадження зростають в міру зростання доходу;

• видатки на житло не перевищують третини місячного чи річного заробітку.

Ф ункція споживання – залежність обсягу споживання (С) від використовуваного доходу (Y)

Бісектриса прямого кута – геометричне місце точок, у яких обсяг споживання дорівнює використовуваному доходу

Точка А – точка нульового заощадження чи порогового доходу.

Пороговий дохід – рівень використовуваного доходу, за якого індивід не заощаджує і не позичає

Правіше точки А на графіку функції споживання – заощадження додатні (S>0)

Лівіше точки А на графіку функції споживання – заощадження від’ємні (S<0)

Ф ункція заощадження – залежність обсягу заощадження (S) від використовуваного доходу (Y)

Гранична схильність до споживання (MPC – marginal propensity to consume) – величина додаткового споживання, викликана приростом використовуваного доходу на одиницю:

Графічно гранична схильність до споживання – це тангенс кута нахилу функції споживання у кожній її точці

Гранична схильність до заощадження (MPS – marginal propensity to save) – величина додаткового заощадження, викликана приростом використовуваного доходу на одиницю:

Графічно гранична схильність до заощадження – це тангенс кута нахилу функції заощадження у кожній її точці

Співвідношення між MPC та MPS:

Середня схильність до споживання (АPC – average propensity to consume) – частка споживчих видатків у використовуваному доході:

Графічно середня схильність до споживання – це тангенс кута нахилу променя, проведеного з початку координат через точку на функції споживання

Середня схильність до заощадження (АPS – average propensity to save) – частка заощадження у використовуваному доході:

Співвідношення між АPC та АPS:

Графічно середня схильність до заощадження – це тангенс кута нахилу променя, проведеного з початку координат через точку на функції заощадження

Проблеми, зіставлення доходів, отримуваних у різний час:

• поточний дохід можна переміщувати в майбутнє з допомогою заощаджень;

• майбутній дохід можна перемістити у сьогодення з допомогою позики.

Причини різної вартості грошей у часі:

• процентні ставки (дозволяють отримувати доходи від заощаджених сум);

• ризик втрати грошей у майбутньому;

• знецінення грошей через інфляцію.

Поточна вартість майбутнього доходу – сума грошей сьогодні, яка створить вказаний майбутній дохід за наявних процентних ставок:

де PV – поточна (сьогоднішня чи теперішня) вартість (present value) майбутнього доходу;

i – процентна ставка;

– дисконтний множник. Дисконтування – методика зведення майбутнього доходу до поточної вартості;

n – тривалість періоду;

X_n – майбутній дохід.

Майбутня вартість (future value) сьогоднішнього вкладу:

де – множник нарощування;

X₀ – сьогоднішній вклад.

Чинники споживання та заощадження, не пов’язані із поточним доходом, здатні переміщувати графіки функцій споживання та заощадження:

• розмір доходу у тривалій перспективі;

• обсяг майна чи багатства;

• сподівання економічних суб’єктів;

• можливість переміщення на поточне споживання майбутнього доходу. Позичкове (ліквідне) обмеження – нездатність споживача використовувати майбутній дохід для розширення поточного споживання.;

• оподаткування;

• розмір державного боргу:

• традиційний підхід – збереження незмінними ставок оподаткування завдяки нарощуванню державного боргу дозволяє підтримувати споживання на попередньому рівні;

• рікардівський підхід – споживачі усвідомлюють, що збільшення державного боргу сьогодні вимагатиме підвищення податкового навантаження (з метою отримання коштів для погашення боргу) у майбутньому, а тому скорочують поточне споживання.

Види заощаджень	Коментар	Групи заощаджень
Державні заощадження	Перевищення доходів бюджету над видатками			Чисті національні заощадження	Валові національні заощадження
Особисті заощадження	Заощадження домогосподарств	Чисті приватні заощадження	Валові приватні заощадження
Заощадження підприємств	Нерозподілений прибуток
	Амортизація
Заощадження зовнішнього сектора	Надходять в економіку у формі прямих чи портфельних інвестицій

Макроекономічні показники аналізу заощаджень:

• 

• 

• 

• 

• 

Заощадження здійснюються у формі різних активів, тобто будь-якого майна.

Вибір активів відбувається на підставі зіставлення таких їхніх характеристик як:

• сподіваний дохід;

• рівень ризику;

• ліквідність;

• обсяг заощаджень.

Активи вищої цінності – еластичність попиту на актив за майном більша за одиницю

Активи нижчої цінності – еластичність попиту на актив за майном менша за одиницю