Іі. Базові моделі поведінки споживача

А. Кейнсіанська модель

О сновні припущення кейнсіанської моделі споживання:

• основним чинником, який визначає споживання є використовуваний дохід, а процентна ставка та інші чинники не відіграють важливої ролі (їхніх вплив взаємно компенсується);

• гранична схильність до споживання – величина додатна і менша за одиницю;

• середня схильність до споживання – більша за граничну схильність до споживання;

• середня схильність до споживання із збільшенням використовуваного доходу – зменшується.

Кейнсіанська функція споживання:

де С₀ – автономне споживання;

a – гранична схильність до споживання.

Психологічний закон Кейнса – із збільшенням використовуваного доходу домогосподарства, звичайно, збільшують своє споживання, але повільніше, ніж зростає дохід (із збільшенням використовуваного доходу споживання зростає абсолютно, але зменшується відносно).

Т естування кейнсіанської моделі:

• парадокс вічної стагнації – після Другої світової війни доходи зростали. але водночас спостерігався споживчий бум. Тоді як за Кейнсом зростання споживання мало б бути незначним, внаслідок чого чимала частка продукції виявлялася б непроданою, що спонукало б до скорочення виробництва;

• парадокс Кузніца (загадка споживання) – статистичні дослідження економіки США (1868-1930 рр.) продемонстрували, що середня схильність до споживання у довгостроковому періоді залишається сталою (тобто, частка споживчих видатків у використовуваному доході – незмінна). Довгострокова функція споживання має вигляд: С=aY

Виведення кейнсіанської функції заощадження:

В. Гіпотеза міжчасового вибору (Ірвінг Фішер)

Основні припущення:

• усе життя споживача розбивається на два великих періоди (умовно – молодість та старість);

• у кожному із періодів споживач отримує деякі доході Y₁ та Y₂ відповідно витрачаючи на споживання С₁ та С₂;

• існує можливість необмеженого переміщення доходів між періодами;

• споживач заощаджує лише у першому періоді;

• інфляція чи дефляція – відсутня;

• невизначеність та ризик – відсутні;

• ринок капіталу – досконалий, тобто є можливість вкладати та позичати гроші за єдиною процентною ставкою r;

• споживач діє раціонально, тобто прагне максимізувати свою корисність від споживання у двох періодах.

Для першого періоду справедливо:

Для другого:

Звідси:

Врешті отримуємо функцію міжчасового бюджетного обмеження:

Точка А на графіку міжчасового бюджетного обмеження характеризує споживача, який у кожному із періодів витрачає увесь свій поточний дохід, не позичаючи і не заощаджуючи

Точки на графіку правіше точки А характеризують споживача, який позичає

Точки на графіку лівіше точки А характеризують споживача, який заощаджує

Переваги моделі І.Фішера:

• враховує дохід споживача впродовж усього життя;

• визнає важливість процентної ставки для ухвалення споживчих рішень.

Вади моделі І.Фішера:

• абсолютизує роль процентної ставки;

• мало придатна для мікроаналізу, оскільки передбачає обов’язковість врахування індивідуальних переваг споживача;

• припущення про досконалий ринок капіталу є нереалістичним.