5. Міжнародні економічні відносини та їх форми.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему економічних зв‘язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних господарств.

Міжнародні економічні відносини, розвиток яких базується на міжнародному поділі праці, виникли ще до формування світового господарства, а з його появою значно поглибились і стали глобальним явищем, що розвивається за своїми законами. Основними формами міжнародних економічних відносин є: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародні валютні відносини.

Міжнародна торгівля – це форма міжнародних економічних відносин, яка складається з вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг, тобто означає міждержавне переміщення товарів і послуг.

Міжнародний рух капіталу – являє собою форму міжнародних економічних відносин, згідно якої відбувається переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх застосування. Переміщення капіталу відбувається у двох формах: підприємницькій та позичковій. Підприємницька форма переміщення капіталу означає інвестиції в промисловість, транспорт, сільськогосподарські, банківські підприємства тощо. Позичкова форма руху капіталу характеризується переміщенням короткострокових та довгострокових позик та кредитів.

Міжнародна міграція робочої сили як форма міжнародних економічних відносин полягає у переміщенні трудових ресурсів з одних країн в інші в пошуках роботи, кращих умов життя. Основними чинниками міжнародної міграції робочої сили є економічні (наявність робочих місць, рівень заробітної плати), проте вагомими також є чинники неекономічного характеру, такі як політичні, національні, релігійні, сімейні тощо.

Міжнародне науково-технічне співробітництво – це така форма міжнародних економічних відносин, що забезпечує функціонування системи міжнародних зв‘язків у сфері науки і техніки, яке відбувається через створення спільних науково-дослідних та прогнозних програм, проведення міжнародних наукових конференцій, співробітництво у підготовці науково-технічних кадрів, обмін патентами, ліцензіями тощо.

Міжнародні валютні відносини – є формою міжнародних економічних відносин, що існують між суб‘єктами різних країн і міжнародними фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти. Особливої ваги у міжнародних економічних відносинах набули міжнародна торгівля (як найдавніша форма) та міжнародні валютні відносини, що є похідними від неї.

6. Міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля – це сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу, коли відбувається рух товарів і послуг через межі державного кордону. Основу міжнародної торгівлі складають імпортні та експортні операції. Імпорт являє собою купівлю товарів, що характеризується ввозом останніх з-за кордону, а експорт являє собою продаж товарів (їх вивіз закордон).

Підсумовуючи результати зовнішньоекономічної торгівельної діяльності, держава складає за підсумками року статистичний звіт – платіжний баланс, важливою складовою якого є торговельний баланс, де порівнюються вартості експортних та імпортних операцій. Відтак, розрізняють позитивне та негативне сальдо (залишок) торгівельного, а відтак і платіжного балансу. Позитивне сальдо має місце тоді, коли вартість експортних операцій переважає вартість імпортних. Негативне сальдо існуватиме за умови переваги вартості імпортних операцій над експортними. Позитивний залишок ще називають активним, а негативний – пасивним.

Зовнішня політика, що здійснюється окремими країнами, має неабиякий вплив на розвиток світового господарства загалом та міжнародної торгівлі зокрема. Її реалізація може відбуватись за одним з двох напрямів: через політику протекціонізму або через політику лібералізму. Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішні ринки. В рамках реалізації політики протекціонізму можливі такі заходи як збільшення ввізних мит на імпортовані товари, неоподаткування промислового виробництва, свобода ввозу іноземних капіталів, субсидіювання вітчизняного бізнесу, встановлення високої норми прибутку.

Лібералізм – державна політика, спрямована на зниження митних тарифів або повне зняття обмежень у зовнішній торгівлі. За умови реалізації політики лібералізму (тобто свободи торгівлі) держава уникає прямого безпосереднього впливу за зовнішню торгівлю, яка розвивається виключно під впливом попиту і пропозиції.