3. Основний та оборотний капітал.

Структуру технічного капіталу складає основний і оборотний капітал. Основний капітал функціонує протягом тривалого періоду часу, бере участь у декількох виробничих циклах, не трансформуючи при цьому своєї технічної структури. Це фабричні будівлі, машини, устаткування та ін. Основний капітал відіграє важливу роль і характеризує фондоозброєність праці – відношення вартості основного капіталу до кількості виробників. При цьому необхідно розрізняти активний основний капітал та пасивний. Елементи активного основного капіталу беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машинне обладнання, устаткування), а елементи пасивного – опосередковану (будівлі, споруди).

В процесі використання основний капітал зазнає фізичного і морального зношування. Внаслідок фізичного зношування основний капітал стає матеріально непридатним для подальшого використання. Моральне зношування означає, що основний капітал фізично ще може використовуватися, але його використання економічно невигідне. Причинами цього є НТП, коли виникають дешеві або більш продуктивні технічні засоби. Основний капітал переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах. Процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зношуванню, називається амортизацією, а самі відрахування – амортизаційними.

Оборотний капітал бере участь у виробничому процесі лише раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт, а також повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного виробничого циклу. Уся вартість оборотного капіталу входить до витрат виробництва. Це сировина, матеріали та інструмент, термін служби якого не перевищує одного року. До оборотного капіталу включають також з/п, оскільки спосіб обороту грошових засобів, що були затрачені на оплату праці, є однаковим з оборотом вартості предметів праці.

4. Форми прибутку, процент і рента.

Свої особливості має функціонування капіталу поза межами виробничої сфери, а саме в сфері торговельних відносин, кредитно-банківських відносин та сільському господарстві. В залежності від сфери діяльності функціонування капіталу приноситиме його власникам прибуток у різних формах. Так, результатом функціонування торговельного капіталу в сфері обігу є торговельний прибуток, результатом функціонування позичкового капіталу в кредитно-банківській сфері є процент, а функціонування капіталу в аграрній сфері приносить прибуток у формі ренти.

Торговим капіталом є той, що забезпечує рух продукту від виробника до споживача, тобто обслуговує процес купівлі-продажу. Відповідно торговий прибуток являє собою різницю між доходами і витратами торговельного підприємства.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншій особі на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента. Після завершення строку кредитування до власника повертається не тільки позичена сума грошей, але й прибуток у формі процента. Позичковий процент є «ціною» позики, обчислюється у відсотках до суми кредиту.

В аграрній сфері капіталом є права власності на землю. Земельні відносин – це відносини, що виникають між суб‘єктами господарювання з приводу володіння землею та її використання. Здаючи свою земельну ділянку у тимчасове користування землевласник отримує прибуток у формі ренти, що є «ціною» використання землі. Основними формами ренти є: 1) диференціальна рента І (складається з диференціальної ренти за родючістю та є диференціальної ренти за місцезнаходженням), 2) диференціальна рента ІІ (є додатковим прибутком, який виникає в результаті додаткових вкладень у дану ділянку землі), 3) абсолютна рента (сплачується з усіх видів землі, незалежно від її якості та місцезнаходження); 4) монопольна рента (встановлюється за користування унікальними землями особливої якості з певними кліматичними умовами).