5. Безробіття та його види. Державне регулювання зайнятості.

Протилежною стороною зайнятості є безробіття. Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, а отже реалізувати власність на свою робочу силу. Проте, не всі особи, що не мають роботи є безробітними. Відтак, безробітними вважаються працездатні особи працездатного віку, які внаслідок незалежних від них причин не мають праці та заробітку, проте дійсно шукають роботу і бажають працювати, зареєстровані в державній службі зайнятості та отримують передбачену законодавством грошову допомогу. Таким чином, особи, що мають роботу – зайняті, особи, що не мають роботу, проте шукають її – безробітні, а особи, що не мають роботи і не шукають її – незайняті.

Основними видами безробіття є циклічне, добровільне, вимушене фрикційне та структурне. Циклічне безробіття зумовлене спадною фазою економічного циклу та кризовими явищами, що їй притаманні. Добровільне безробіття виникає тоді, коли робітники не хочуть працювати за даного рівня з/п, але працювали б за умови її підвищення. Вимушене безробіття зумовлене коливанням ринкової кон’юнктури, воно буває сезонне, технологічне (витіснення працівників внаслідок впровадження нової, автоматизованої техніки) та конверсійне (зумовлене закінченням військових дій, значним скороченням виробництва військової продукції). Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійної плинності трудових ресурсів (пошук роботи через зміну місця проживання, пошук роботи після завершення навчання тощо). Структурне безробіття виникає внаслідок змін в технологій виробництва і в структурі споживчого попиту, через що зменшується потреба в одних професіях і зростає необхідність в інших.

Безробіття існує фактично у всіх країнах. У зв‘язку з цим уряди розробляють політику зайнятості і соціального захисту безробітних. Її основними напрямками є: 1) виплати допомоги по безробіттю, яка надається із спеціальних фондів; 2) забезпечення системи професійної перекваліфікації та працевлаштування, що відбувається через біржу праці; 3) створення робочих місць через стимулювання урядом підприємств та організацій, що розширюючи свою діяльність запропонують нові робочі місця; 4) регулювання зайнятості осіб, які не можуть на рівних умовах конкурувати з іншими громадянами на ринку праці, тобто це заходи для працевлаштування інвалідів (резервування робочих місць, державне фінансування виробництва та ін.).

Тема 14 господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

План

1. Господарський механізм, його елементи та функції.

2. Основні завдання ринкового механізму саморегулювання.

3. Держава та її економічні функції.

4. Державне регулювання суспільного відтворення.

1. Господарський механізм, його елементи та функції.

У найбільш загальному значенні господарський механізм можна визначити як сукупність основних форм, методів і важелів управління народним господарством. При цьому формується система управління, яка означає свідомо організований, цілеспрямований і активний вплив різних суб‘єктів управління на процес розвитку і функціонування системи суспільного відтворення.

Структура господарського механізму складається з чотирьох підсистем: 1) підсистема планування – вона включає прогнозування, довгострокове, середньострокове та поточне планування, директивне та індикативне планування; 2) підсистема стимулювання – економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення НТП; 3) підсистема організації – форми організації суспільного виробництва з відповідною організацією прав і обов‘язків економічних суб‘єктів; 4) підсистема регулювання – управління всіма процесами економічного життя, дотримання законодавчих норм функціонування.

Основними елементами господарського механізму є: 1) ринкове саморегулювання, 2) державне регулювання; 3) наднаціональне регулювання.

Державне регулювання економіки та ринкове саморегулювання повинні використовуватися в комплексі, оскільки ефективне управління економікою за відсутності одного з зазначених елементів є неможливим. Наднаціональне регулювання втілюється в рамках діяльності міжнародних економічних організацій та об‘єднань.

Сутність господарського механізму повніше розкривається в його функціях: 1) використання економічних законів; 2) розв‘язання економічних суперечностей; 3) реалізація відносин економічної власності; 4) всебічний розвиток людини, її матеріальних та духовних потреб, інтересів, стимулів.