2. Основні завдання ринкового механізму саморегулювання.

Функціонування ринкового механізму саморегулювання забезпечує виконання ним таких основних завдань: 1) формування попиту та пропозиції, встановлення рівноваги між ними, утворення рівноважного рівня цін та підтримка рівноважного обсягу виробництва; 2) забезпечення свободи підприємницької діяльності (підприємці повинні бути незалежними у виборі сфери та виду діяльності, в укладанні господарських угод та прийнятті управлінських рішень); 3) забезпечення свободи вибору споживачів (споживачі повинні бути незалежними у прийнятті рішень щодо вибору тих чи інших товарів або послуг); 4) ефективний та раціональний розподіл обмежених ресурсів для виробництва необхідних суспільству благ; 5) задоволення різноманітних та постійно зростаючих потреб суспільства в товарах, роботах, послугах; 6) оптимальне використання результатів НТП (прагнення прибутковості спонукає підприємців до застосування новітніх технологій, розробки та виробництва нових видів продукції тощо); 7) створення і підтримка конкурентного середовища, що стимулює товаровиробників до розширення товарного асортименту, підвищення якості продукції, зниження витрат на виробництво товарів та на надання послуг; 8) недопущення на ринок неефективно функціонуючих суб‘єктів господарювання або витіснення їх з ринку за допомогою механізму конкурентної боротьби; 9) забезпечення гнучкості у функціонуванні та високий ступінь пристосування до мінливих та динамічних умов економічного розвитку (жвава реакція підприємців на коливання кон‘юнктури ринку, можливість швидкої зміни виду діяльності відповідно до нових вимог, що утворилися в економічному житті).

3. Держава та її економічні функції.

Держава створилася в результаті соціальної та економічної нерівності. Вона є результатом еволюції суспільства на певному етапі його розвитку і визнанням того, що суспільство неспроможне подолати самостійно суперечності свого функціонування. Розвиток людської цивілізації підтверджує, що втручання держави в економіку відбувалося здавна, проте його ступінь у різні історичні періоди був неоднаковим.

Серед шкіл політичної економії також немає єдиної думки щодо необхідності присутності та оптимальних меж впливу держави на ринкові процеси: представники одних шкіл категорично не схвалювали державне втручання в функціонування економіки, інші, навпаки, – наголошували на неможливості ефективного ринкового господарювання без повноцінної участі держави. Сучасна економічна наука підкреслює важливу роль держави як суб‘єкта ринкових відносин, і стверджує, що ринковий механізм повинен бути доповнений механізмом державного регулювання економіки.

Держава може втручатися в економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектору, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або опосередковано (через систему правил та економічних регуляторів, надаючи їм здатність орієнтувати діяльність господарських суб‘єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики).

Діяльність держави відображається у виконанні нею своїх функцій. За сферою дії функції держави поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні функції – це напрями діяльності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших сферах. Зовнішні функції – це напрями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення інтересів даної держави та її громадян.

Основними економічними функціями держави є: 1) забезпечення правової бази та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи; 2) захист конкуренції та антимонопольна діяльність; 3) перерозподіл доходу та національного багатства, зменшення нерівності доходів у суспільстві; 4) коригування розподілу ресурсів з метою їх раціонального використання, підтримка малоприбуткового, але соціально-необхідного виробництва; 5) регулювання структури національного господарства, раціональне співвідношення державного і приватного секторів економіки; 6) стимулювання економічного розвитку, контроль за рівнем безробіття, забезпечення повної зайнятості; 7) підтримка економіки в умовах макроекономічної нестабільності, недопущення економічних криз, боротьба з інфляцією, забезпечення стабільності цін і грошового обігу; 8) соціальний захист населення, створення умов для нормального відтворення робочої сили, соціальне страхування, фінансування різноманітних соціальних програм.

Серед методів, за допомогою яких відбувається державне регулювання економіки розрізняють: 1) адміністративні (прямий вплив через безпосередній контакт з підприємством чи організацією); 2) економічні (опосередкований вплив через економічну політику); 3) донорські (державні дотації, державні пільги, податкові пільги, пільгові кредити); 4) протекціоністські (захист від зовнішньої конкуренції, квоти і ліцензії, сприяння розвитку національних науки, техніки та технологій).