Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
konsp.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
06.11.2018
Размер:
393.22 Кб
Скачать

3. Економічна інтернаціоналізація.

Економічна інтернаціоналізація характеризує процес зближення економік різних країн світу. Це виявляється у зростанні виробничої взаємозалежності, збільшенні міжнародного товарообороту, русі капіталів і робочої сили, у спільному впливі на найбільш важливі економічні процеси в країнах. Економічна інтернаціоналізація породжує тенденцію до вирівнювання умов виробництва в різних країнах, рівня витрат виробництва, продуктивності парці, норми прибутку тощо. Проте національне господарство не розчиняється в інтернаціональній єдності. Суттєві соціально-економічні відмінності між країнами зберігаються.

Процеси інтернаціоналізації відбуваються за різними напрямами економічного життя, основними з них є інтернаціоналізація виробництва та інтернаціоналізація капіталу. Інтернаціоналізація виробництва полягає у встановленні стійких виробничих зв‘язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого процес виробництва в одній країні стає частиною світового виробничого процесу. Інтернаціоналізація капіталу полягає у встановленні взаємозв‘язку між капіталами різних країн, внаслідок чого поширюється діяльність компаній за межами власної країни та створення своїх підприємств в інших країнах, що супроводжується вивезенням капіталу, його переміщенням між розвинутими країнами.

Одним з проявів цих процесів є виникнення транснаціональних корпорацій. Транснаціональні корпорації (ТНК) – це корпорації, які є міжнародними за характером своєї діяльності, але національними щодо контролю над ними і утворюються на основі транснаціоналізації (просування за кордон) своєї підприємницької діяльності. Їх функціонування перетворює світове господарство на єдиний ринок, оскільки в сучасному світі не залишилось жодної країни, де не здійснюють своїх операцій ТНК.

4. Міжнародна економічна інтеграція.

Міжнародна економічна інтеграція є вищим рівнем інтернаціоналізації і означає процес поступового об‘єднання і взаємодії (взаємопроникнення, взаємопереплетення) національних господарств двох і більше країн, спрямованих на створення єдиної наднаціональної економічної системи, в тому числі єдиного господарського механізму. У кінцевому підсумку міжнародна економічна інтеграція поступово поширюється на всі підсистеми суспільних відносин – соціальні, правові, політичні, культурні, ідеологічні, національні тощо, що призводить до утворення цілісних наднаціональних форм господарювання, які функціонують у вигляді міжнародних організацій та об‘єднань. Основними факторами, що впливають на розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, є НТП, необхідність подолання та вирішення глобальних проблем, нерівномірний розподіл ресурсів між країнами та регіонами світу.

Міжнародна економічна інтеграція спочатку розвивалася, здебільшого, на галузевому рівні, що у межах Західної Європи знайшло своє втілення у розвитку Європейського об‘єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом), відтак згодом охоплювала сферу торгівлі (прикладом якої є утворення Європейської асоціації вільної торгівлі – ЕАСТ, «Спільного ринку») і, зрештою, поширювалась на інші елементи економічної системи.

Нині у межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних економічних угруповань. Найрозвиненіший із них – Європейський Союз. Ця організація бере свій початок ще від 1957 р. з моменту підписання «Римського договору». Протягом тривалого часу свого існування ЄС поповнювався новими країнами-членами і вже з 2006 року до його складу входить 25 держав Європи. Метою створення ЄС є економічна інтеграція, спільне господарювання країн співдружності, вироблення і реалізація єдиної економічної політики з метою протистояння економічним негараздам. Проте поряд із значними успіхами в господарюванні та загальним підвищенням рівня життя більшості населення економічна інтеграція супроводжується й значними негативними явищами і втратами: у країнах ЄС зросло безробіття (до 22 млн. осіб), із сільськогосподарського обігу через перевиробництво продукції було вилучено близько 15 млн. га землі, знищувалося чимало готової с/г продукції, в той час як в країнах ЄС налічувалося майже 30млн. бідних.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]