3. Розподіл доходів між домогосподарствами.

Даючи економічну оцінку домашні господарствам, слід проаналізувати не тільки джерела надходження їх доходів, але й розподіл останніх між домогосподарствами. Розподіл доходів дозволяє отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально-економічної системи. Кожному типу суспільства відповідають певні принципи розподілу доходів.

У вивченні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів.

Функціональний розподіл доходів означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент, прибуток. Тобто сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів. Заробітна плата виплачується за роботу, рента і процент – за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності; прибуток надходить до власників підприємств. Особистий розподіл доходів пов‘язаний із способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

Розуміння як функціонального так і особистого розподілу доходів є ключовим моментом в оцінці ролі домогосподарств в економіці країни. Статистичні дані економічного розвитку багатьох країн світу свідчать про значну нерівність розподілу особистих доходів населення. Питання нерівномірності розподілу доходів становить одну з фундаментальних проблем економічної науки. Серед причин існування цього явища виділяють наступні: здібності кожної окремо взятої людини, здобута освіта, обраний вид діяльності та ін. Основу для нерівномірного розподілу доходів створюють такі економічні фактори: володіння нерухомістю, засобами виробництва, с/г угіддями та іншим майном, становище на ринку, а також інші фактори, серед яких щасливий випадок, наявність особистих контактів з владними органами, сила політичного впливу, дискримінація (утиск) тощо.

4. Витрати домогосподарств.

Витрати домогосподарств являють собою певну суму грошових коштів, які витрачаються в процесі функціонування домогосподарств. Домогосподарства здійснюють свої витрати за такими напрямками: 1) сплата особистих податків; 2) споживання; 3) заощадження.

Отже, отримавши грошові доходи, домогосподарства здійснюють такі розпорядження ними: частину доходів сплачують державі у вигляді особистих податків, а решту суми використовують за власним бажанням, скеровуючи її на задоволення потреб в товарах чи послугах або здійснюючи заощадження. Витрати на споживання мають найбільшу питому вагу серед витрат більшості домогосподарств.

Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги. Споживчі витрати домогосподарств поділяють на такі групи: 1) витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, що служать довше, ніж один рік (автомобілі, комп‘ютери, меблі, побутова техніка); 2) витрати на товари короткострокового користування, тобто такі, що служать менше, ніж один рік (продукти харчування та більшість предметів одягу, взуття, паливо); 3) витрати на послуги: комунальні послуги, транспортні послуги, подорожі, розваги, медицина, послуги перукаря, освіта, культура та ін.

Заощадження являють собою ту частину доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів і послуг особистого користування (тобто не витрачається на споживання). Це частина доходу, що поступає на банківські рахунки, вкладається у страхові поліси, облігації, акції та інші активи. Домогосподарства здійснюють заощадження з одного боку з метою забезпечення власного майбутнього, на випадок непередбачуваних життєвих обставин, а з другого – з метою примноження невитраченої частини доходу. В другому випадку заощадження набувають форми інвестицій, оскільки в результаті їх здійснення домогосподарства зможуть отримувати прибуток і, таким чином, збільшувати номінальну вартість власних заощаджень.