2. Сутність підприємництва та його роль в ринковій економіці.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність чи юридичної особи – підприємства (організації). Якщо діяльність фізичних або юридичних осіб не пов‘язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою. Сучасна економічна наука вивчає підприємництво як вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки: 1) свобода вибору методів і термінів діяльності, самостійність у прийнятті рішень; 2) постійна наявність фактора ризику; 3) орієнтація на досягнення комерційного успіху; 4) інноваційний характер діяльності.

Підприємницька діяльність виконує такі три основні функції в економіці: 1) ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів); 2) організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту та інших господарських прав); 3) творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи).

Таким чином, підприємництво відіграє важливу роль в ринковій економіці, адже саме воно має завжди супроводжуватись науково-технічною, організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань. Підприємництво зумовлює новий особливий стиль господарської поведінки, в основі якої є постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а також персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності.

Розвиток підприємництва в Україні супроводжується певними труднощами. Його ускладнюють високий податковий тягар, недосконале і нестабільне законодавство, високі кредитні ставки, низька платоспроможність населення, присутність на вітчизняному ринку великої кількості іноземних компаній, відсутність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (консультаційних центів з питань управління підприємствами, курсів підготовки підприємців тощо), відсутність протекціоністської політики з боку держави, спрямованої на підтримку вітчизняного виробника.

3. Валовий дохід і прибуток.

Дохід підприємства являє собою суму грошей, що надходить від продажу певної кількості товарів і послуг. Розрізняють валовий, граничний та середній дохід.

Валовий дохід – це загальна величина грошових коштів, отримана від реалізації товарів і послуг. Валовий дохід (TR) розраховується як добуток ціни (P) і кількості проданої продукції (Q):

TR=P*Q

Граничний дохід (MC) – це додатковий дохід, отриманий від реалізації однієї додаткової одиниці продукції. Він розраховується як відношення приросту валового доходу (∆TR) до приросту продукції (∆Q):

MR = ∆TR / ∆Q.

Середній дохід (AR) – це дохід від реалізації одиниці продукції. Він розраховується як відношення валового доходу (TR) до кількості виробленої продукції (Q):

AR = TR / Q.

Показник валового доходу не дає уявлення про успішність діяльності підприємства. Про результативність роботи фірми можна робити висновки на основі величини прибутку (ЕР), який розраховується як різниця між валовим доходом (TR) та валовими витратами (ТС):

ЕР = TR – ТС.

Додатній результат свідчитиме про прибуткову діяльність підприємства, а від‘ємний – про збиткову. Проте абсолютні розміри прибутку не є достатньою підставою для оцінки якості роботи фірми, тому з цією метою використовують такий відносний показник як рентабельність. Рентабельність слід розглядати у двох основних вимірах: по-перше, як загальну рентабельність усього підприємства; по-друге як рентабельність виготовлення окремої партії товарів.

Загальна рентабельність підприємства (норма прибутку), розраховується як відношення прибутку до вартості основного та оборотного капіталу і вимірюється у відсотках. Цей показник дає змогу порівнювати ефективність роботи різник підприємств. Рентабельність виготовлення окремої партії товарів вимірюється відношенням прибутку до собівартості даної партії товарів і також вимірюється у відсотках.