1. Історія розвитку обчислювальної техніки та мов програмування

Леонардо да Вінчі – перша механічна машина(13-розрядний суматор).У 1969 працівники IBM за цим кресленням створили працездатний пристрій.

1617-Дж. Непер винайшов новий спосіб множення чисел за допомогою пристрою «Палички Непера»

1623- «Калькулятор Шикарда», перша механічна машина.

1641-1662 – Блез Паскаль створив «Паскалину».

1675 – Лейбниць –трактат про двійкову форму.

1883 – початок ери ЕОМ. Томас Едісон винайшов явище термоелектронної емісії.

1904 – фізик Флемінг розробив електронну лампу – діод.

1937 – Дж. Атанасоф почав розробляти на основі діодів ЕОМ.

1943-1945 – Екерт і Моучлі завершили розробку машини Атанасофа – ENIAC.

1971 – Intel розробила перший мікропроцесор.

2. Сутність програмування. Компілятори, інтерпретатори, лінкери, дебагери.

Під програмуванням розуміємо опис процесів обробки даних на комп’ютері.

Дані – це представлення фактів та ідей у формалізованому вигляді, яке є придатним для здійснення самого процесу обробки даних.

Інформація – це зміст, який надається даним під час їхнього відображення.

Обробка даних – це виконання систематичної послідовності дій над даними. Дані відображаються і зберігаються на відповідних носіях. Сукупність носіїв даних, яку використовують під час обробки даних називається інформаційним середовищем. Формалізований опис процесів обробки даних називають ПРОГРАМОЮ.

Програму записують на зручній для людини формалізованій мові програмування з якої вона автоматично перекладається на мову відповідного комп’ютера за допомогою ін. програми транслятора.

Транслятори бувають Компілюючого та Транслюючого типу.

КОМПІЛЯТОР - обробляє програму всю зразу виконуючи 4 кроки:

1. лексичний аналіз – пошук і виокремлення в тексті лексичних одиниць: ключових слів, числових значень. Імен змінних і т.д.

2. синтаксичний аналіз – поділ програми на окремі синтаксичні конструкції та видачу повідомлень щодо наявності синтаксичних помилок

3. генерування об’єкту коду згідно з синтаксичними конструкціями

4. оптимізування цього коду за швидкодією та за об’ємом необхідної для його роботи оперативної пам’яті

ІНТЕРПРЕТАТОР – обробляє програму пооператорно.

ЛІНКУВАННЯ – це процес об’єднання окремих частин програми, які компілювалися незалежно, та приєднання до них загально системних процедур, таких як процедури введення/виведення,обробки сигналів від зовн. Пристроїв комп’ютера та ін.

ЗАВАНТАЖЕННЯ – настроювання коду програми перед її виконанням на адреси тієї ділянки ОП. В яку її завантажують.

3. Елементи мови Pascal (Delphi) (алфавіт, лексеми …)

Кожна мова програмування має свій набір синтаксичних конструкцій з яких вона будує свої речення , які в алгоритм. мовах наз. операторами. Складові частини операторів наз. операнди і об’єднуючі слова , які стоять між операндами наз. операції.

Будь-яка Паскаль програма має 2 частини:

1. описову(декларативну)

2. виконувану(імперативну).

Програма починається необов’язковим словом program:

Program <ім’я програми >;

{$...} – директиви компілятора

Uses – підключення модулів

Label – опис міток

Const – опис констант

Type – опис власних типів даних

Var – опис змінних

Procedure – опис процедур

Function – опис ф-й

Begin

Виконуваний блок

End.

Кожна Procedure і Function має таку саму структуру як і головна програма. Їх наз. підпрограмами.

Самі оператори виконуваного блоку формуються за жорсткими правилами, які є стандартизовані і наз. синтаксис.

АЛФАВІТ МОВИ

Для написання програм використ. Такі символи:

1. 26 латинських великих літер

2. 26 латинських маленьких літер

3. нижнє підкреслення

4. 10 арабських цифр : 0-9

5. знаки операцій: +, -, /, *, =, <, >, <>, <=, >=, :=, @.

6. обмежувачі: . , ‘ ( ) [ ] (..) { } (**) .. :;

7. специфікатори: ^ # $

8. зарезервовані (ключові) слова мови Pascal використовують для позначення конструкцій мови( їх не можна використовувати як назви змінних у ролі ідентифікаторів).

9. окрім перелічених до множини базових символів зачислено пробіл. Пробіл не можна використ. У середині здвоєних символів і зарезервованих слів .за необхідності використати всередині ідентифікатора його замінюють символом _.

Лексемами мови прог. Наз. мінімально значимі одиниці тексту програми.

В алфавіті мови Object Pascal є такі категорії лексем:

1. спец. Символи

2. ключові слова

   • для опису розділів програми

   • для опису типів даних

   • для створ. Керуючих конструкцій і опису дій

   • для познач. Арифметичних і логічних операцій.

3. ідентифікатори – це послідовність із літер і цифр, яка поч. із літери і не містить пробілів. Може містити будь-яку кіл-ть символів, але значущими є тільки перші 63. слугують для присвоєння назв таким елементам мова як:

   • константи

   • мітки

   • власні типи даних

   • змінні

   • процедури

   • ф-ї

   • поля у записах

   • модулі

   • об’єкти

   • класи

4. мітки – позначають у програмі точку безумовного переходу (GoTo)

<ім’я мітки> : <оператор>

Види міток:

- числові

- символьні

5. коментарі

//однорядковій коментар

{<багаторядковий>

<багаторядковий>}

(*<багаторядковий>

<багаторядковий>*)

У коментарях можна вживати символи кирилиці.