12. Процедури.

Процедура – це послідовність операторів оформлена певним однозначно оформленим способом.

Розрізняють опис та виклик процедури на виконання.

Опис розміщується в описовому блоці.

Щоб виконати процедуру в потрібному місці головної програми, у цьому місці поміщають ім’я процедури. Таке звертання до процедури наз. оператором виклику процедури. Процедури бувають із параметрами та без параметрів.

Опис процедури без параметрів

Procedure < ім’я процедури >;

[не обов’язкова описова частина процедури ]

Begin

< обов’язкова описова частина процедури >

End;

Стосовно процедур розрізн. Локальні і Глобальні змінні.

Локальними наз. змінні оголошені всередині процедури, поза нею вони не доступні.

Змінні використані у процедурі. Однак описані в головній програмі наз. глобальними стосовно цієї процедури(їх використання – це поганий стиь програмування).

Формальні і фактичні параметри процедури:

За посередністю параметрів процедура обмінюється даними у програмою, яка її викликає.

Параметри, що є в описі процедури наз. формальними.

Параметри, що є у виклику процедури наз. фактичними.

Розрізняють вхідні і вихідні параметри.

Опис процедури и з параметрами:

Procedure < ім’я процедури >(<вхідні параметри :типи параметрів>;

Var <вихідні параметри :типи параметрів>);

[<описова частина процедури>]

Begin

<виконувана частина процедури>;

End;

Під час виклику процедури фактичні параметри потрібно задавати в тому ж порядку, в якому перелічено формальні параметри.

Необхідно дотримуватися суворої відповідності типів формальних і фактичних параметрів.

13. Функції.

Ф-ї за своїми якостями подібні до процедур проте є 2 відмінності, які розрізняють ці 2 види підпрограм. Додатково до того, що може робити процедура, ф-я обов’язково формує одне результуюче значення і передає його в точку її виклику. це значення можна передати за посередності імені ф-ї або за допомогою змінної Result.

Function < ім’я функції>[(<вхідні параметри :типи параметрів>;

Var <вихідні параметри :типи параметрів>)]:<тип результату>;

[<описова частина функції >]

Begin

<виконувана частина >;

< ім’я функції >:=<значення>; (або Result:=<значення>)

End;

14. Алгоритми. Їхні властивості. Форми представлення алгоритму.

Алгоритм – це чітке , зрозуміле і докладне розпорядження на підставі якого виконавець (машина чи людина) повинні покроково виконувати певне типове завдання, яке від початкових даних приводить до шуканого результату або до повідомлення про не можливість його отримати.

Властивості алг-в:

1. дискретність

2. скінченність

3. зрозумілість

4. виконуваність

5. однозначність

6. результативність

7. ефективність

8. масовість

9. елегантність

Форми представлення алгоритму:

1. описова словесно-формульна

2. графічна (Нессі-Шнайдермана)

3. графічна (блок-схема)

4. псевдокод

5. програма

15. Поясніть символіку блок-схем.

початок/кінець

присвоєння

р озгалуження

опис процедури

ввід/вивід