Медичний факультет Львівського університету — Львів­ський медичний інститут

Львівський університет засновано 20 січня 1661 р. декретом польського короля Яна Казимира III. Медичний факультет в універси­теті відкрили урочистим актом 9 вересня 1894 р. Кафедра патоло­гічної анатомії цього факультету почала своє навчальне і наукове життя 9 грудня 1896 р. професорською лекцією доктора медицини Андрія Обжута (портрет) "Про значення патологічної анатомії для медичної освіти" студентам 3-го курсу; після лекції професор зробив першу (на кафедрі) показову автопсію. Кафедра розміщувалась у Морфологічному корпусі університету.

Андрій Обжут (1851-1910) виученик Краківського (Ягеллон-ського) університету, учень Ярослава Глави — професора патологіч­ної анатомії медичного факультету чеського сектора Карлового університету.

Докторську дисертацію "Про участь крові у виникненні запаль­ного процесу" А.Обжут захистив 1887 р. у Карловому університеті.

Доктор медицини Андрій Обжут прибув у Львівський уні­верситет сформованим академічним працівником, з європейською медичною освітою тих часів, а відтак належно обізнаний з науковою медициною європейського рівня.

Штат кафедри складали професор А. Обжут, асистенти Р.Кучера і Й.Кжишковський, два лаборанти та один препаратор; 1904 р. до штату ввійшов лікар В.Ф.Новицький.

В організації навчання, у встановлені кафедри патологічної анатомії, у початкових наукових дослідженнях орієнтувалися на структуру кафедри професора Я.Глави, на принципи і методи Чехословацької школи патологоанатомів. Патологічну анатомію студенти вивчали за програмою, складеною професором Обжутом; на медич­ному факультеті стабільних навчальних планів і програм з окремих дисциплін не було, існувала так звана предметна система викладання. Професор Обжут досліджував амілоїдне переродження, питання методології в патологічній анатомії. Опублікував наукові праці: "Про значення патологічної анатомії для медицини" (1897), "Повідані про гістологію амілоїдного переродження" (1900) та (у співавторстві з

Я.Главою) "Підручник з патологіч­ної анатомії" (1900-1901).

1910 року кафедру очолив про­фесор Здислав Дмоховеький. Штат кафедри складали професор З.Дмоховський, асистенти В.Новицький та Ю.Горновський.

Кафедра мала наукові зв'язки з професором Г.В.Шором (м. Петер­бург), який опрацьовував танатоло­гію — вчення про ознаки, динаміку і статистику смерті. У дослідженні автопсійного матеріалу професор Шор проголосив системний підхід у вивченні хвороби та її закінченні, і закликав клінічних патоморфо-логів (прозекторів) відмовитися від органного мислення і перейти на органокомплексне.

На кафедрі досліджували (аси­стент Новицький)у 1916-1918 pp. інфекційні епідемічні хвороби — збудників черевного тифу, паратифів, дизентерії, патологоморфологічні зміни при іспанському грипі. 1918 р. В.Ф.Новицький на даних дослідження 84-х автопсій трупів хворих, що померли від грипу, висловив припущення про наявність ще невідомого збудника грипу і що bac. Pfeiffer'a є лише супровідною того збудника. При бактеріологічному дослідженні органів трупів хворих, що померли від дизентерії, збудника хвороби виявили в селезінці, печінці (жовчні шляхи) і в крові. 1917 р. В.Ф.Новицький модернізував реакцію Ehrlich'a — Bohmer'a при дослідженні мікробних культур на індол.

1919 року кафедру патологічної анатомії очолив професор Вітольд Новицький (1878-1941) — виученик Краківського універ­ситету, учень професора А.Обжута.

Штат кафедри складали професор В.Ф.Новицький, старші асистенти Леонард Банке і Роман Тарнавський, лаборант Ілля Лемейла, препаратор Зіновій Чернецький. На кафедрі досліджували патоморфологію склероми, туберкульозу, раку легенів, зобу. Профе­сор Новицький опублікував 85 праць, зокрема, монографію "Про склерому" і тритомний підручник "Anatomja patologiczna" (1929, т. I, 1773 с., 1200 іл.) у Польщі; редагував праці кафедр патологічної анатомії польських університетів.

Плідна навчальна і дослідницька праця кафедри — з великою і добре організованою прозекторською допомогою, фундаментальним музеєм, систематичним архівом протоколів автопсій (понад 50000), новітньою апаратурою (застосування гістохімічних методів), фотола­бораторією, бібліотекою,— спричинилася до набуття кафедрою змі­сту і структури Патологоанатом і чного інституту. Наприкінці 30-х років інститут став відомим науковим осередком. Досвідчені пра­цівники в дисертаціях опрацьовували лейкози, патологічні зародки, патологію дітей раннього віку, морфологію сполучної тканини при інфекційних хворобах, гіпертонічну хворобу, аномалії розвитку стравоходу, пневмонії.

Обжут Андрій

(1851—1910)

З кафедри Патологоанатомічного інституту вийшло 167 статей, докторська дисертація Леонарда Банке "Нирки при дизентерії"(1938).

1944 року кафедру патологічної анатомії Львівського держав­ного медичного інституту очолив доцент Зіновій Альберт — виуче­ник Львівського університету, учень професора В.Ф.Новицького. 1946 р. на завідувача цієї кафедри призначили доктора медичних наук Михайла Валентиновича Войно-Ясенецького (1907 р. народ.), виученика Середньоазіатського університету. Докторську дисер­тацію "Патологическая анатомия и патогенез малярии" М.В.Войно-Ясенецький захистив 1945 р. у Військово-медичній академії імені С.М.Кірова (м. Ленінград).

Штат кафедри складали професор М.В.Войно-Ясенецький, доценти Ю.В.Полонський, А.Г.Кестнер, В.П.Чудаков; асистенти О.М.Карпова, Н.С.Доценко, А.Ю.Рудницька, Д.М.Логойда, С.А.Ямпольська, П.П.Калинюк. Професор, доценти, асистенти наполегливо відновлювали навчально-методичну і наукову діяльність кафедри, реорганізовували прозекторську допомогу в західному регіоні України.

Наукові напрямки кафедри: 1) склерома; 2) малярія; 3) амебіаз; 4) поворотний тиф; 5) дизентерія; 6) пневмонії. З кафедри вийшла гіпотеза: "Джерелом клітин Мікулича є клітини макрофагальної сис­теми й ураження їх (проникнення в них збудника) становить головну ознаку склеромної інфекції" (М.В.Войно-Ясенецький), монографія М.В.Войно-Ясенецького "Патологическая анатомия и патогенез малярии" (1950) і глава до багатотомного підручника з патологічної анатомії.

1952 року кафедру патологічної анатомії очолив доктор медич­них наук, професор Євген Гнатович Пальчевський (1899-1966) - вихованець Київського медичного інституту. Докторську дисертацію "Морфология молочной железы при изменениях яичников и нарушениях генеративной функции женщины" Є.Г.Пальчевський захистив 15 листопада 1944 р. у Харківському медичному інституті.

Наукові напрямки кафедри в ці роки дещо змінилися: 1) склеро­ма; 2) везикулярний рикетсіоз; 3) рак; 4) зоб у Прикарпатті; 5) спо­лучна тканина при різних дисгармоніях, опухових та інфекційних процесах. З кафедри вийшло 155 статей, 26 кандидатських і доктор­ських дисертацій (наукові керівники М.В.Войно-Ясенецький та Є.Г.Пальчевський).

1966 року Вчена рада Львівського державного медичного інституту обрала на завідувача кафедри патологічної анатомії доктора медичних наук, професора Дмитра Деонисовича Зербіно (1926 р. народ.), вихованця Оренбурзького і Чернівецького медичних інсти­тутів. Докторську дисертацію "Патологическая анатомия и патогенез некоторых видов недостаточности лимфообращения" Д.Д.Зербіно захистив 1965 р. у Львівському медичному інституті.

Штат кафедри складали професор Д.Д.Зербіно, доценти Н.С.Доценко, А.Ю.Рудницька, П.П.Калинюк; асистенти Д.М.Логойда, С.А.Ямпольська.

Наукові напрямки кафедри: 1) патологія серцево-судинної сис­теми; 2) патологія ендокринної системи; 3) дитяча патологія; 4) лей­кози. Успішному опрацюванню цих напрямів сприяли дослідницький талант науковців, добре обладнані й оснащені лабораторії, застосу­вання ін'єкційних, макро-мікроскопічних, фізико-оптичних і елек­тронно-мікроскопічних методів дослідження, великий автопсійний матеріал (майже 1000 некропсій на рік). В лабораторіях кафедри досліджували наукові питання науковці й л і карі-практики інших кафедр медичного інституту та лікарень міст Львова, Тернополя, Чернівців, Івано-Франківська, Ленінграда; кафедра є консультатив­ним центром для вузів і науково-дослідних інститутів західного ре­гіону України. Відтак кафедра медичного інституту, як і кафедра медичного факультету університету, набула сутності Патологоанатомічного інституту.

Результати наукових досліджень висвітлені в доповідях на засіданнях науково-практичних конференцій, симпозіумів, з'їздів і міжнародних конгресів (у містах Брюселі, Ленінграді, Києві, Будапешті, Москві, Інсбруку), у збірниках наукових праць, у монографіях Д.Д.Зербіно "Общая патология лимфатической системы" (1974), "Васкулиты и ангиопатии" (1977), "Диссемини-рованное внутрисосудистое свертывание крови" (1989), "Антропо­генные экологические катастрофы" (1992).

В університетському м. Львові за 100 років сформувалася науко­во-практична школа патологічної анатомії з керівниками, яких знають у Західній Європі, з Патологоанатомічним інститутом, зі своїм науковим товариством патологоанатомів (засноване 1958 p.).