Термінологія до розділу

“ПРИСТОСУВАЛЬНО-КОМПЕНСАТОРНІ ПРОЦЕСИ”

Акромегалія (гр. akros — крайній, високий; megos, megale — великий) — захворювання, що виникає у зв'язку з гіперпродукцією соматотропного гормону (передня доля гіпофізу). Характеризується збільшенням розмірів китиць, ступнів, нижньої щелепи, підвищен­ням артеріального тиску та порушенням обміну речовин.

Атрофія (а + trophe — харчування) — зменшення в розмірах структур (органа, тканини, клітини, неклітинних елементів), що супроводжується заміщенням паренхіми фіброзною сполучною тканиною та зниженням або повною відсутністю функції;

- атрофія бура: супроводжується зафарбуванням органа у бурий колір, що пов'язано з відкладанням пігменту ліпофусцину (печінка, серце, скелетні м'язи та ін.).

Гепатомегалія (гр. megos, megale — великий) — різного поход­ження збільшення розмірів печінки.

Гепатонефромегалія (гр. hepar — печінка; nephros — нирки, megale — великий) — збільшення розмірів печінки та нирок, що спостерігається при глікогенозі 1 типу, пов'язане з нагромадженням у цитоплазмі клітин глікогену.

Гігантизм (гр. gigus, gigantos — велетень; син.:макроса-мія) - синдром, що розвивається внаслідок гіперпродукції сома­тотропного гормону, характеризується надмірним (понад 200 см у чоловіків та 190 см у жінок) пропорціональним або непропорціональним зростом.

Гідроаненцефалія (гр. hydros — вода; an — заперечення; enkephalon — головний мозок) — аномалія розвитку, при якій мозок являє собою порожнину, в якій міститься цереброспінальна рідина, оточена тонким шаром мозкової речовини.

Гідронефроз (гр. hydros - вода; nephro - нирка) - захворювання, що виникає внаслідок порушення відтоку сечі, характеризується розширенням мисок, скупченням у них рідини та атрофією паренхіми.

Гідроцефалія (гр. kephale — голова; син.: водянка головного мозку) - надмірне нагромадження цереброспінальної рідини у шлуночках мозку (внутрішня гідроцефалія) або підоболонковому просторі (зовнішня гідроцефалія).

Гінекомастія (гр. gyne, gynaikos — жінка; mastos — груди) - збільшення розмірів грудних залоз у чоловіків;

— гінекомастія справжня: спостерігається при ендокринних порушеннях, характеризується гіперплазією паренхіми залоз;

—гінекомастія несправжня: спостерігається при надмірному відкладанні жиру в грудних залозах.

Гіпертрофія (гр. hyper — зверх чогось; throphe — живлення) - збільшення розмірів органів, тканини, клітин, неклітинних струк­тур за рахунок збільшення розмірів їх складових елементів;

— гіпертрофія вакатна (лат. vaco — пустіти): справжня гіпертрофія при наявності атрофії паренхіми;

— гіпертрофія вікарна (лат. vicarius—заступник): гіпертрофія одного із парних органів при виключенні з функції або загибелі іншого;

- гіпертрофія гормональна (ендокринна): гіпертрофія при порушенні функцій ендокринної системи;

— гіпертрофія компенсаторна (син.:робоча, функціональна): гіпертрофія у зв'язку з посиленням функції, що спрямована на компенсацію якихось порушень;

— гіпертрофія концентрична: гіпертрофія порожнинного органу без розширення його порожнини;

— гіпертрофія справжня: гіпертрофія за рахунок збільшення об'єму функціонуючих елементів органа;

- гіпертрофія несправжня: збільшення органа за рахунок жирової клітковини, сполучної тканини або порожнини;

— гіпертрофія регенераторна: гіпертрофія, що виникає при атрофії або загибелі органа і, тим самим, компенсує втрачену ним функцію.

Гіпоплазія (гр. hypo - нижче; plasis - формування) - природжене недорозвинення органа, частини тіла або всього організму.

Гіпотрофія (гр. trophe — живлення) — хронічне порушення харчування у дітей раннього віку, що проявляється виснаженням різного ступеня.

Зоб Хасімото (син.: лімфоматозне воло, тиреоїдині лімфоматозний, хронічний тиреоїдині, аутоімунний тиреоїдині) - лімфоїдноклітинна інфільтрація залози з атрофією паренхіми, що проявляється розвитком вола та ознак гіпотеріозу, розвитком склерозу.

Кахексія (гр. kakos — поганий; гр. hesis — стан) — атрофія загальна: крайній ступінь виснаження організму;

— кахексія аліментарна: зумовлена недостатнім харчуванням; - кахексія гіпофізарна (син.: кахексія гіпофізарно-діенцефальна, пангіпопіїтутаризм, хвороба Сімондса): захворювання, зумовлене ураженням ядер гіпоталамусу та недостатністю гормонів коркового шару наднирникових залоз, щитовидної та статевих залоз із прогресуючим виснаженням організму.

Компенсація (лат. compenso — зрівновазісувти, заміщати) - стан повного або часткового заміщення функції ушкоджених систем, органів, тканин за рахунок розвитку компенсаторних процесів.

Метаплазія (гр. meta — перехід з одного стану в інший; plasis — формування, утворення) — стійкий перехід генетичне спорідне­них тканин однієї в іншу в межах зародкових листків.

Панмієлофтіз (гр. myelos — кістковий мозок; phthisis -виснаження, згасання; син.: анаплазія кісткового мозку) — різке зменшення об'єму кровотворної тканини, що заміщується жировою або сполучною тканиною.

Пристосування — біологічне поняття, що об'єднує всі процеси життєдіяльності, завдяки яким відбувається взаємодія організму з зовнішнім середовищем.

Регенерація (лат. regeneratio — відновлення, відродження) — відновлення структур на місці загиблих;

— регенерація внутрішньоклітинна: регенерація загиблих (зруйнованих) органоїдів та мембранних структур;

— регенерація клітинна: регенерація шляхом розмноження тих клітин, що збереглися;

— регенерація неповна (син.: субституція): вид репаративної регенерації, при якій не спостерігається повного відновлення структури пошкодженої частини тканини;

— регенерація патологічна: різновид репаративної регенерації, що характеризується недостатністю чи надлишковим розвитком, або зниженням швидкості регенераторного процесу;

- регенерація повна (син.: реституція): повне відновлення структури пошкодженої тканини.

Status thymico-lymphaticus (син.: тиміко-лімфатичний стан) — природжена конституційна властивість організму, що проявляється надмірним розвитком жирової клітковини шкіри, гіперплазією лімфоїдних органів, тимомегалією, гіпоплазією наднир­кових залоз та серцево-судинної системи, схильністю організму до алергічних реакцій у результаті чого можлива раптова смерть внаслідок дії навіть незначних за силою впливу стресових факторів.

Стеноз (гр. stenosis — звуження) - звуження каналів або отворів;

— стеноз лівого атріо-вентрикулярного отвору (син.: мітральний стеноз): звуження лівого передсердно-шлуночкового отвору, супроводжується гіпертрофією лівого передсердя;

— стеноз легеневого стовбура: звуження шляхів відтоку крові з правого шлуночка серця з гіпертрофією його;

- стеноз правого атріо-вентрикулярного отвору (син.: трикуспідальний стеноз): звуження правого передсердно-шлуноч­кового отвору, характеризується гіпертрофією правого передсердя;

- стеноз устя аорти (син.: аортальний стеноз): звуження отвору аорти, характеризується гіпертрофією лівого шлуночка серця.

ХворобаАльцгеймера - захворювання людей похилого віку, в основі якого лежить атрофія головного мозку з розвитком старечого недоумства (деменції).