Термінологія до розділу "морфологія порушень обміну речовин. Дистрофії. Некроз"

Авітаміноз - патологічний стан, зумовлений відсутністю в організмі певних вітамінів.

Адісона хвороба (Th. Addison) - ендокринне захворювання, пов'язане з пошкодженням коркового шару наднирникових залоз, що супроводжується зменшенням кількості гормонів.

Алкаптонурія (гр. alkapton — гомогентизинова кислота, гр. сеча) — захворювання спадкового характеру, в основі якого лежить порушення обміну тирозину в зв'язку зі зниженням активності гомогентинази та нагромадженням в тканинах гомогентизинової кислоти; у дорослих спостерігається пігментація (продуктом обміну гомогентизинової кислоти) різних тканин та розвиток артрозів, у дітей має місце потемніння сечі.

Альбінізм (лат. albus — білий) — відсутність пігментації шкіри, сітківки та райдужки ока меланіном набутого або спадкового характеру в зв'язку з недостатністю в організмі фермента тирозинази.

Амілоїдоз (гр. атіїоп — крохмаль; eiden — подібний) - мезенхімальний диспротеїноз, що характеризується відкладанням у проміжній тканині амілоїду, що супроводжується атрофією парен­хіми, склерозом та функціональною недостатністю органів. Буває: первинний, вторинний, спадковий, пухлиновидний, старечий.

Антракоз (гр. antrax — вугілля) - пневмоконіоз, що розви­вається внаслідок вдихання кам'яновугільного пилу.

Аргірія — аргіроз (гр. argyros — срібло) — бура або темно-сіра пігментація шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, що зумовлена відкладанням у них срібла, спостерігається у людей деяких професій або у хворих в результаті тривалого лікування препаратами нітрата срібла.

Базофілія (гр. basis — основа; philia — любов, нахил до чогось) — схильність тканин та клітин посилено сприймати основ­ні фарби при проведенні гістологічних досліджень (гематоксилін, азур та ін.).

Вітиліго (лат. vitium — вода) - ідіопатична сегментарна гіпопігментація шкіри, що зумовлена відсутністю в ній меланоцитів, характеризується появою різноманітних за формою та розмірами плям молочно-білого кольору, що оточені нормальною шкірою або смужкою гіперпігментації.

Гематоїдин — пігмент, що зустрічається в патології при розпаді гемоглобіну без доступу кисню (в центрах великих крововиливів), до складу його не входить залізо, у хімічному аспекті ідентичний білірубіну, має позаклітинну локалізацію.

Гемахроматоз (гр. haema — кров; chroma, chromatos — колір, забарвлення), син.: гемомеланоз, бронзовий діабет, пігментний цироз - захворювання спадкової природи, що передається за домінантним або рецесивним типом, характеризується порушенням обміну пігментів, що містять у своєму складі залізо, та нагромад­женням їх у тканинах, супроводжується розвитком цирозу печінки, цукровим діабетом та пігментацією шкіри, іноді — слизових обо­лонок.

Гемомеланін (гр. Haema - кров, melas - чорний) - гемоглобіногенний пігмент, що утворюється з гемоглобіну за участю збудника малярії при розпаді щизонтів, накопичується у цитоплазмі макрофагів, що супроводжується темно-бурим зафарбовуванням тканин.

Гіаліноз (гр. hyalos — скло) — білкова дистрофія, що характе­ризується відкладанням у проміжній тканині і в стінках кровоносних судин оксифільних мас білкової природи.

Гіпоксемія (лат. oxygenium — кисень) - зниження вмісту кисню в крові;

— гіпоксія, киснева недостатність — недостатнє постачання киснем тканин або порушення його використання;

- гіпоксія анемічна - розвивається при анемії внаслідок зменшення кількості еритроцитів або вмісту в них гемоглобіну;

- гіпоксія гемічна (гіпоксія крові) — розвивається внаслідок зменшення кисневої ємності крові;

— гіпоксія гістотоксичпа (тканинна) — спостерігається при отруєнні в результаті пригнічення тканинних окисно-відновних процесів;

— гіпоксія дихальна (респіраторна) - виникає внаслідок порушення газообміну в легенях;

— гіпоксія внаслідок застою — при застої венозної крові;

• гіпоксія циркуляторна — при порушенні кровообігу.

- Гіперкератоз (hyper — багато, надмірно; kiratos — рогова речовина; osis — патологічний стан) — потовщення рогового шару епідермісу.

Гістіон (histos — тканина) — структурно-функціональна оди­ниця сполучної тканини.

Гістіоцитоз — поява осідлих макрофагів (гістіоцитів) в пери­ферійній крові або значне збільшення їх кількості в тканинах при різноманітних патологічних процесах;

- збірна назва групи захворювань невиясненої етіології, що характеризуються ендогенними порушеннями обміну речовин та нагромадженням їх продуктів в осідлих макрофагах різних органів.

Гістогематичний бар'єр (hystos - тканина; haema - кров) — загальна назва структур, що забезпечують існування гісто-фізіологічних механізмів виконання бар'єрних функцій на рівні клітина — стінка судини (гематоенцефалічний бар'єр, аерогематичний бар'єр, гематотестикулярний бар'єр та ін.).

Гістогенез (hystos — тканина; genesis — розвиток) - формування тканини в процесі індивідуального розвитку організму (онтогенезу).

Глікогенози - група спадкових захворювань, в основі яких лежить порушення вуглеводного обміну, що характеризується відкла­данням гранул глікогену в різних органах та тканинах. Виділяють 9 типів глікогенозів.

Гомеостаз (homois — однаковий; staseo — стан) — здатність організму підтримувати стійку рівновагу внутрішнього середовища.

Цекомпозиція (лат. compositio — складати, зіставляти) - механізм дистрофічного процесу, що в основі своїй має розщеплення білково-жирових або білково-полісахаридних комплексів.

Дистрофія (гр. dys — порушення; trophe — живлення) - морфологічне відображення порушеного обміну речовин, в основі якого лежить нагромадження та перерозподіл у тканинах різних речовин.

Ензимопатія (гр. еn — всередині; zymme — дріжджі; pathia — захворювання; син.: ферментопатія) — загальне визначення для різноманітних патологічних процесів, що супроводжується змінами ферментативної активності у тканинах та органах.

Жовтуха (жовтяниця) — зафарбування в жовтий колір шкіри, слизових оболонок, склер жовчними пігментами або жовчю. Існують надпечінкова, печінкова та підпечінкова форми.

Захворювання Леттерера-Сіва, син.: ретикулогістіоцитоз не ліпоїдний - гострий системний прогресуючий гістіоцитоз, що спостерігається переважно у дітей 1 - 2 років життя, характеризується лихоманкою, гепатоспленомегалією, збільшенням лімфатичних вузлів, папулосквамозним висипом, геморагічною пурпурою, уражен­ням слизових оболонок, плоских кісток, легень з розростанням у них сполучної тканини.

Захворювання Німана — Піка (A.Niemann—L.Pick), син.: гістіоцитозліпоїдний — характерним є накопичення сфінгомієліну у макрофагах переважно печінки, селезінки та центральної нервової системи.

Захворювання Хенда — Шулер — Крісчена (A.Hand — A.Schuller — H.A.Christian); син.: гістіоцитоз X, грануломатоз ліпоїдний, Крісчена — Шюлера захворювання.

Інфільтрація (лат. in — розміщено всередині; лат. futrato — проціджування) — проникнення в тканини та нагромадження в них рідини, клітинних елементів або хімічних речовин.

Іхтіоз (гр. ichthys — риба) — підвищення зроговіння великих ділянок тіла або всього шкіряного покриву.

Кальциноз (обвапнування, звапніння) - відкладання вапна (вуглецевокислого кальцію) в мертвих тканинах або в тканинах з пониженою життєдіяльністю.

Квашіоркор (на мові однієї з народностей Гани — "червоний хлопчик"; син.: пелагра дитяча) — важка аліментарна дистрофія у дітей, що виникає внаслідок нестачі в продуктах харчування білків тваринного походження, характерна затримка фізичного та психіч­ного розвитку, виникнення набряків, порушення пігментації, киш­кового травлення, схудлість.

Кератогіалін (keratos — рогова речовина; hyalos — світлий, прозорий) - білок, характерний для зроговілого епітелію, попе­редник кератину та елеїдину.

Конкремент (лат. concresco, concretum — зрощуватись, ущільнюватись) — ущільнення різної форми та розмірів у порожни­нах, протоках та внутрішніх органах (камінь).

Ксеродерма (xeros — сухий; derma — шкіра) — сухість шкіри в результаті розвитку рогової дистрофії.

Ліпогранульоматоз — захворювання з групи гістіоцитозів, що характеризується утворенням у кістках, шкірі, лімфовузлах, кістко­вому мозку та внутрішніх органах окремих скупчень із макрофагів, у цитоплазмі яких містяться ліпіди; захворювання супроводжується проявами нецукрового діабету, екзофтальму, вогнищевою деструк­цією кісток.

Ліпоматоз (lipoma — пухлина з жирової тканини; osis - патологічний процес) — процес підвищеного відкладання жиру на фоні пухлиноподібного розростання сполучної тканини (на­приклад, дифузно-вузловатий ліпоматоз, або хвороба Деркума).

Ліпохроматоз (гр. lipos — жир; chroma — забарвлення) - інтенсивне забарвлення шкіри, підшкірної клітковини та кісткової тканини кератиноїдами у жовтий колір.

Меланодермія (гр. derma — шкіра) — надлишкове відкладання меланіну в шкірі.

Мелена (гр. melaina nosos — чорна хвороба) — наявність крові у калі, який набуває чорного кольору.

Метахромазія (гр. meta — перехід з одного стану в інший, chroma — колір) — зміна кольору під впливом тканинного субстрату.

Мукоїд (лат. Mucus - слиз; гр. eides - подібний) - мукопротеїди — глікозамінопротеоглікани: речовини, молекула яких складається з глікозаміногліканів та білка, що з'єднані між собою ковалентним зв'язком.

Мукоїдне набухання — стромально-судинний диспротеїноз, що характеризується нагромадженням у сполучній тканині глікозаміно­гліканів, глікопротеїдів та білків плазми крові, розвитком базофілії та метахромазії.

Ожиріння - надлишкове нагромадження жиру в організмі. Буває аліментарне, гіпоталамічне, конституційне.

Паракератоз (гр. para — павколо; keratos — рогова речовина) - форма рогової дистрофії, що характеризується повною або частковою відсутністю дернистого шару та наявністю в роговому шарі епідермісу клітин з ядрами.

Пародонтоз (гр. dus, dontos — зуб; син.: амфодонтоз, періодонтоз, піорея альвеолярна) — захворювання пародонта, що харак­теризується пошкодженням усіх його елементів, руйнуванням зубоясенного з'єднання та прогресуючим руйнуванням альвеолярних відростків, що призводить до (без лікування) випадіння зубів.

Пойкілодермія (гр. paikilos — строкатий; derma — шкіра) - дистрофічне ушкодження шкіри у вигляді полосок еритеми, телеангіоектазій, ділянок гіперпігментації, що чергуються з ділянками депігментації.

Сидерофаг (гр. phageiu — пожирати, захоплювати всередину) — фагоцит, в цитоплазмі якого наявний гемосидерин.

Трансформація (лат. transformation — перетворення) - перехід речовини з одного стану в інший;

— перехід клітини з одного виду в інший у процесі диференціації, пухлинного росту, метаплазії.

Тезаурисмози (гр. thesauros — скарбниця; син.: — хвороба накопичення) — загальна назва групи захворювань, що характеризу­ються порушенням обміну речовин з підвищенням вмісту в крові та тканинах продуктів метаболізму різноманітного походження (фукозидоз, мукополісахаридози, глікогенози та ін.).

Фібрипоїд (лат. fibra — волокно, гр. eides -- схожий) - гетерогенне за своїм складом білково-полісахаридне з'єднання, що спостерігається при фібриноїдному набуханні сполучної тканини.

Цитопатологія (гр. pathos — хвороба, logos — вчення) - розділ патології, що вивчає морфологію патологічних процесів на клітинному та субклітинному рівні.

Питання з комп'ютерної програми

та самонавчання до розділу

"МОРФОЛОГІЯ ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ РЕЧОВИН.

ДИСТРОФІЇ. НЕКРОЗ"

Визначення предмету "патологічна анатомія".

Перспективні рівні вивчення структурних основ захворювань.

Класифікація патоморфозу.

Об'єкти досліджень та методи патологічної анатомії.

Основні періоди розвитку патологічної анатомії.

Найбільш видатні вчені в зазначених періодах розвитку.

Представники київської школи патологів.

Загальна характеристика дистрофій. Класифікація залежно від локалізації.

Загальна характеристика дистрофій. Класифікація залежно від типу порушеного обміну речовин.

Загальна характеристика дистрофій. Типи субклітинних систем розвитку дистрофічного процесу.

Морфогенетичні механізми дистрофій.

Види дистрофій залежно від походження та поширення процесу.

Стереотипні процеси, найбільш характерні для дистрофічних змін.

Основні функції мітохондрій як субклітинної системи.

Компоненти системи посередників у регуляції клітинних про­цесів.

Речовини, що беруть участь у формуванні дефінітивних колаге­нових волокон.

Прізвище вченого, який запропонував термін "мукоїдне набу­хання".

Загальна характеристика паренхіматозних дистрофій. Назвати види паренхіматозних дистрофій (диспротеїнозів).

Загальна характеристика паренхіматозних дистрофій. Вказати, у яких органах вони найчастіше зустрічаються.

Основні морфогенетичні механізми паренхіматозних диспро­теїнозів.

Характеристика зернистої дистрофії на основі макроскопічних змін органів.

Характеристика зернистої дистрофії на основі ультраструк­турних змін.

Характеристика нирок та печінки при гіаліново-крапельній дистрофії.

Характеристика паренхіматозних ліпідозів. Дати класифікацію ліпоїдів.

Характеристика паренхіматозних ліпідозів. Механізми розвитку дистрофічного процесу.

Характеристика паренхіматозних ліпідозів. Органи, в яких найчастіше зустрічається дана дистрофія.

Форми порушення обміну нейтральних жирів.

Форми загального ожиріння.

Основні типи ожиріння серця.

Реакції для гістохімічного виявлення ліпідів.

Форми стромально-судинних диспротеїнозів.

Захворювання, при яких найчастіше зустрічається мукоїдне набухання. Ознаки мукоїдного набухання.

Процеси, що лежать в основі мукоїдного набухання.

Морфологічні ознаки фібриноїдного набухання.

Морфогенетичні фактори гіалінозу.

Основні різновидності внутрішньоклітинного гіаліну.

Захворювання, при яких зустрічається судинно-сполучнотка­нинна форма гіалінозу.

Захворювання, що супроводжуються поширеним гіалінозом артеріол.

Орган, у якому найчастіше зустрічається гіаліноз артеріол.

Процеси, що найчастіше призводять до розвитку гіалінозу.

Реакції для виявлення амілоїду.

Субмікроскопічні компоненти амілоїду.

Стадії морфогенезу амілоїдозу.

Захворювання, при яких найчастіше зустрічається набутий (вторинний) амілоїдоз.

Кількість морфогенетичних етапів амілоїдозу.

Основні патогенетичні форми амілоїдозу.

Органи, які найчастіше пошкоджуються при вторинному амілоїдозі.

Основні типи гемолізу.

Початковий та кінцевий етапи формування прямого білірубіну Класифікація пігментів залежно від їх походження. Пігменти, що утворюються в фізіологічних умовах при гемолізі еритроцитів.

Види гемосидерозу.

Пігменти, що зустрічаються в зоні крововиливу при гемора­гічному інсульті.

Морфологічна класифікація жовтух.

Основні зміни в тканинах при подагрі.

Види протеїногенних пігментів.

Основні патогенетичні складові частини меланогенезу.

Форми порушень обміну меланіну.

Локалізація меланін-продукуючих клітин.

Етіологія обтураційної жовтухи.

Гістохімічні методи виявлення муцинів та мукоїдів.

Зміни в печінці при механічній жовтусі.

Основні патогенетичні фактори жовтухи Шафара-Міньковського.

Основні клініко-морфологічні прояви гемохроматозу.

Локалізація вапняних метастазів.

Найчастіша локалізація конкрементів в органах.

Основні процеси та захворювання, при яких має місце порушення фосфорно-кальцієвого обміну речовин.

Основні форми обвапнування.

Різновиди гематинів.

Класифікація ліпідогенних пігментів.

Основні відмінності гемосидерина від гематоїдина.

Види некрозу за зовнішнім виглядом.

Динаміка гістохімічних змін при фібриноїдному некрозі.

Морфологічні наслідки некрозу.

Етіологія непрямого некрозу.

Основні відмінності сухої та вологої гангрени. Гістохімічні ознаки тканинного детриту. Основні морфологічні зміни клітини при некрозі.

Клініко-морфологічні форми некрозу.

Процес, що лежить в основі розвитку сухої гангрени.

Найчастіша локалізація гангрени.

Різновіди гангрени.

Захворювання, при яких можливий розвиток сирчатого некрозу.

Патогенетичні фактори загальної смерті.

Види термінальних станів організму.

Абсолютні ознаки загальної смерті.