- •Моз України
- •Передмова до першого видання
- •Ф. Бекон
- •І.В.Давидовський вступ
- •Термінологія
- •Перші документальні автопсії. Дослідження з допомогою мікроскопа
- •Медичний факультет імп. Київського університету св. Володимира — Київський медичний інститут
- •Медичний факультет Львівського університету — Львівський медичний інститут
- •Медичний факультет імп. Новоросійського університету - Одеський медичний інститут
- •Кишенсъкий
- •Розділ 1 елементи ультраструктурної патології клітини
- •Балтики
- •Причини пошкодження клітин можуть бути різні:
- •Усю різноманітність реакцій клітини в патології можна звести до таких ознак:
- •Патологія поверхневого комплексу
- •Патологія клітинних з'єднань
- •Патологія органел цитоплазми
- •Патологія ядра
- •1. Пошкодження хромосом:
- •II. Пошкодження мітотичного апарату:
- •III. Розлад цитотомії:
- •Хромосомні аберації та хромосомні хвороби
- •Структури клітини та їх можливі зміни при патологічних станах, хворобах і дії різноманітних чинників
- •Структури клітини та їх можливі зміни при патологічних станах, хворобах і дії різноманітних чинників
- •Структури клітини та їх можливі зміни при патологічних станах, хворобах і дії різноманітних чинників
- •Структури клітини та їх можливі зміни при патологічних станах, хворобах і дії різноманітних чинників
- •Розділ 2 морфологія порушень обміну речовин. Дистрофії. Некроз
- •Загальна характеристика
- •Паренхіматозні дистрофії
- •Мал. Жирова дистрофія печінки, макропрепарат
- •Мал. Жирова дистрофія печінки, мікропрепврат
- •Стромально-судинні мезенхімальні дистрофії
- •Мал.Фібриноїдний некроз артеріоли
- •Класифікація змішаних дистрофій
- •Класифікація ендогенних пігментів
- •Класифікація некрозу
- •Термінологія до розділу "морфологія порушень обміну речовин. Дистрофії. Некроз"
- •Ситуаційні завдання до розділу "морфологія порушень обміну речовин. Дистрофії. Некроз"
- •Розділ з порушення крово - та лімфообігу
- •Загальна характеристика
- •Класифікація порушень кровопостачання
- •Класифікація порушень кровопостачання
- •Міграція ембола
- •Термінологія до розділу "порушення крово- та лімфообігу"
- •Питання з комп'ютерної програми та самонавчання до розділу "порушення крово- та лімфообігу"
- •Ситуаційні завдання до розділу "порушення крово- та лімфообігу"
- •Запалення. Імунопатологічні процеси Ніщо не відбувається
- •М. В.Ломоносов загальна характеристика
- •1. Система т- та в-лімфоцитів.
- •2. Система моноцитарних фагоцитів.
- •3. Системна поліморфпоядерного лейкоцита, або система мікрофага.
- •Класифікація ексудативного запалення
- •Класифікація грануломатозного запалення
- •Динаміка розвитку туберкульозного запалення (а.І.Струков, в.В.Серов, 1979)
- •Імунопатологічні процеси
- •Термінологія до розділу "запалення. Імунопатологічні процеси"
- •Питання з комп 'ютерної програми та самонавчання до розділу "запалення. Імунопатологічні процеси"
- •Ситуаційні завдання до розділу "запалення. Імунопатологічні процеси"
- •Розділ 5 пристосувально-компенсаторні процеси
- •Загальна характеристика
- •Класифікація регенерації
- •Форми репаративної регенерації
- •Термінологія до розділу
- •Питання з комп 'ютерної програми та самонавчання до розділу "пристосувально-компенсаторні процеси"
- •Ситуаційні завдання до розділу 'тіристосувально-компенсаторні процеси"
- •Пухлини Красота і велич людського
- •Загальна характеристика
- •Класифікація видів росту та типів будови пухлини пухлина
- •Мал. Метастаз аденокарциноми в реґіонарний лімфатичний вузол
- •Мал. Віддалені метастази у печінку
- •Метастазування пухлини
- •Пухлинна прогресія
- •Порівняльна характеристика доброякісних та злоякісних пухлин
- •Мал. Внутрішньопротокова папілома молочної залози
- •Мал. Фолікулярна аденома щитоподібної залози
- •Мал. Рак на місці, шийка матки
- •Мал. Аденокарцинома товстої кишки
- •Мал. Слизовий рак шлунку
- •Мал. Солідний рак легені
- •Мал. Медулярний рак щитоподібної залози
- •Пухлини молочної залози
- •Пухлини жіночого статевого тракту
- •Шийка матки
- •Тіло матки
- •Маткові труби
- •Бартолінова залоза
- •Яєчники
- •II. Пухлини строми статевого тяжа
- •III. Ліпідно-клітинні (ліпоїдно-клітинні) пухлини
- •IV. Герміногенні пухлини
- •I. Герміногенні пухлини
- •Ендокринні залози
- •Щитовидна залоза
- •Наднирники
- •II. Предракові стани
- •III. Пухлини і ураження меланогенної системи
- •IV. Пухлини м 'яких тканин і пухлиноподібні процеси
- •V. Пухлини і пухлиноподібні зміни гематопоетичної ілімфоїдної тканини
- •Мезенхімальні пухлини
- •Рівень проростання шарів шкіри меланомою (за Кларком)
- •Пухлини нервової системи та оболонок мозку
- •II. Пухлини, що походять з оболонок нервів
- •III. Пухлини мозкових оболонок і споріднених тканин
- •Пухлини у дітей
- •Термінологія до розділу "пухлини"
- •Питання з комп 'ютерної програми та самонавчання до розділу "пухлини"
- •Ситуаційні завдання до розділу 'пухлини"
- •Приложение (для иностранных студентов) ситуационные задачи 1 категории сложности
- •Ситуационные задачи II категории сложности
- •Вопросы для компьютерного контроля
- •Вопросы для бескомпьютерного контроля
- •Основна література
Пухлинна прогресія
с |
|
с |
|
Н - нормальна клітина
С - основна стовбурова популяція
СІ - вторинна стовбурова популяція
М - метастазуюча клітина
Мт - мутант, стійкий до хіміотерапії
Мтх - мутант, чутливий до хіміотерапії
Л - клітина з летальною мутацією
Рр - радіорезистентна клітина
Пп - поліплоїдний варіант
Поруч із такими формами "прямого"рецидиву (неповне видалення пухлини, імплантація її клітин в рановому каналі) мають місце і форми "непрямого" рецидування. У цьому випадку такої ж гістологічної будови, але ще з більш вираженими органами морфологічної анаплазії (катаплазії), тобто виникнення її в межах "пухлинного поля" ("справжній" рецидив).
"Непрямі" рецидиви особливо часто трапляються при хірургічному видаленні сарком кінцівок міогенного та осального генезу, а також при раках шкіри, що виникли в результаті старечого кератозу, дії променевої енергії. Подібного характеру "пухлинне поле" може спричиняти рецидив пухлин при раках молочної залози, наприклад при дифузному фіброаденоматозі.
Класифікація пухлин базується на двох основних принципах - клінічному та морфологічному, що тісно між собою пов'язані, бо морфологічна форма пухлини може визначати особливості її клінічних проявів, а клінічний перебіг пухлини дає підстави для встановлення її гістогенезу. В основу клінічної класифікації покладено оцінку пухлини з точки зору перспектив її розвитку та значення для здоров'я і життя хворого. У зв'язку з цим розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини, перші за своєю будовою нагадують структуру материнської тканини, тому прийнято говорити про них, як про гомотипічні, або гомологічні, пухлини, а оскільки тканина в них має відповідний рівень зрілості, то їх називають також зрілими пухлинами; другі за своєю будовою мають віддалену схожість з материнською тканиною або ж взагалі її втрачають, тому називаються гетеротипічними, або гетерологічними, пухлинами, а оскільки вони представлені незрілою тканиною, інакше називаються незрілими пухлинами (схема XXXV).
Доброякісними можуть бути пухлини дуже різноманітні за своїм гістогенезом (епітеліальні, сполучнотканинні, нервові, м'язового походження). Прогноз їх, як правило, сприятливий, бо вони ростуть повільно, не дають метастазів та рецидивів, однорідні за своїм складом, мітози в них трапляються рідко або відсутні взагалі, ростуть експансивно, добре відмежовані від навколишніх тканин та ін.
Злоякісні пухлини, навпаки, є гетерогенними за своїм складом, дають метастази та рецидиви, ростуть інфільтративне, в них часто спостерігаються мітози та ін.
Разом з тим, така класифікація має відносний характер, бо зазначені ознаки пухлин не можуть розглядатись як правило без винятків. Так, деякі фіброми, наприклад, в ділянці носоглотки, будучи за своєю гістологічною будовою зрілими гомотипічними пухлинами, ростуть, однак, інфільтративне, можуть проростати в порожнину черепа і давати рецидиви, подібно злоякісним пухлинам. Крім того, такі доброякісні пухлини як ліпоми, аденоми, фіброми, досягаючи певних розмірів, можуть здавлювати навколишні тканини або змінювати органи, порушуючи їх функцію та змінюючи структуру. Зокрема, виступаючи в умовах посиленої перистальтики можуть спричиняти інвагінацію у просвіт кишечника, змертвіння його стінок або виразко-утворення, кровотечі. Деякі доброякісні пухлини можуть зумовити розвиток процесу або виникнення іншого захворювання, що закінчується летальним наслідком. Так, аденоми надниркових залоз, паращитовидних залоз, гіпофізу, щитовидної залози, підшлункової залози призводять до тих або інших ендокринних порушень з розвитком у хворих гіпертензії (з крововиливом у мозок), проявів цукрового діабету (з розвитком діабетичної коми), тиреотоксикозу та ін. (схема XXXVI).
Сучасна класифікація пухлин значною мірою базується на морфологічному принципі, хоча й має змішаний характер, бо в першу чергу враховує гістогенез пухлини, а також морфологічну будову, локалізацію, особливості структури в окремих органах (органоспе-цифічність), доброякісність або злоякісність. Це є міжнародна класифікація. Згідно з нею виділяють 7 груп пухлин, що об'єднують більше 200 найменувань.
1. Епітеліальні пухлини без специфічної локалізації (органо-неспецифічні).
2. Пухлини екзо- та ендокринних залоз, а також епітеліальних покривів (органоспецифічні).
3. Мезенхшальні пухлини.
4. Пухлини з меланінутворюючої тканини.
5. Пухлини нервової системи та оболонок мозку.
6. Пухлини системи крові.
7. Тератоми
Схема XXXVI