- •1. Філософія – духовно-теоретична форма опанування світу. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.
- •2 Структура філософського знання
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •4.Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду древніх слов'ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6.Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •7.Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •13 Філософія доби Відродженя гуманізм та антропоцентризм натуралізм пантеїзм
- •14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф. Бекон, р.Декарт).
- •15. Філософія французького просвітництва XVII ст. Погляди на матерію, суспільство, релігію та людину. (Монтеск'є “Про дух законів”)
- •16.Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика
- •17.Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика, розуміння історії
- •18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію
- •19.Марксистская философия
- •24. Російська релігійна філософія кінця 19 – початку 20ст.
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості.
- •28.Антропологічний ренесанс в філософії 20 століття.
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30.Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини у світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична і духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •35. Культура: поняття, сутність, властивості.
- •36. Модерн і постмодерн.
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини, психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга). Свідомість і мова. Національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, х-р (с-ми категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля)
- •40.Категорії рух, простір, час та їх світоглядне та методологічне значення
- •42.Категорії сутність і явище та їх роль в теоретичному мисленні та науковому пізнанні.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм та постструктуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб'єкт та об'єкт пізнання. Еволюційна епістемологія.
- •46.Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні.
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна функція. Концепції істини. Істина як процес.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуіції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Основні форми наукового пізнання.: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •51. Наука і гуманізм. Етика вченого.
- •52. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •53. Класична, некласична та постнекласична науки.
- •54. Поняття наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.
- •55.Философія позитивізма. Позитивістське тлумачення науки.
- •56. Соціальне буття як проблема єдності суб`єктивного і об`єктивного чинників. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57.Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха.
- •60.Людина і суспільство: проблема відчуження
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація.
- •66. Право і правосвідомість.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея.
- •70. Проблема суб’єктів історії: народні маси, особистості, класи, нації, цивілізації (к.Маркс “До критики політичної економії (передмова)”).
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти і консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу і спрямованості історії. Дискусії щодо ідеї та критеріїв суспільного прогресу. (Ясперс “Смысл и назначение истории”.)
- •73. Людина, як субєкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність
- •74. Глобальні проблеми сучасності
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу.
- •76. Техніка і технологія в системі культури.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації
- •78. Основні проблеми та ідеї в сучасній вітчизняній філософії.
7.Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
3-2 тис.до н.е. – перші філ. течії давньоінд. Філ. тривалий час несли сліди міфолог-го походження.
Брахман – найвища об'єктивна реальність, безособисте абсолютне, духовне начало з якого виникає світ з усім, що в ньому знаходиться. Разом з тим, все, що є в світі, руйнується, розчиняючись в брахмані. Сам же він – поза часом і простором, вільний від якості і дій.
Буддизм - 6-5 тис до н.е., принц Гаутама – Будда «пробуджений». Мав етико-практичну направленність, центральна проблема – проблема буття особистості. Зміст вчення має 4 благородні істини:
1. Життя повне страждань /психологічні переживання, нещастя, старість, смерть
2. Причина страждань полягає в нерозумінні людиною того, що життя є страждання, і намагання досягти заможності, тільки посилюють нещастя.
3. Від стрфаждані можна звільнитись, якщо відмовитися від бажань та пристрастей.
4. Щлях звільнення страждань має 8 ступенів: розуміти суть благородних істин, прямувати згідно цих істин, відмовитися від брехні,лайки,на шкодити тваринам, не насильницьке добування засобів до існування, бути послідовним на своєму шляху, бути зосередженим на думках про звільнення, досягти незворушності духу, коли навіть думка про наступне звільнення не повинна радувати. Прямуючи цим шляхом, людина досягає нірвани – стану, коли людина звільняється від земних пристрастей, отже – і від страждань.
Індуізм – сукупність релігійних уявлень, звичаїв, обрядів, характерних для більшої частини людей Індії. Індуізм визнає трьох верховних богів брахманізму:
1 Брахми – творець
2Вішни – хранитель
3 Шила – руйнівник, творець, хранитель
Брахманизм – название поздней ведической религии.
Брахман – сборник ритуальных текстов. Для брахманизма характерно многобожие с включением местных племенных божеств, сохранение тотемистических воззрений, существовал культ предков.. В Б. Решающее значение предавалось обрядам – жертвоприношение богам, поминальных приношений предкам. Обряды сопровождались чтением ритуальных текстов. Б. Развивал представление о способности человека посредством подвигов достичь благословления богов и приобретении сверхестественных способностей.
Брахманизм в борьбе с Будддизмом и под его влиянием в 1–ом тысячелетии н.э. трансформировался в индуизм.
Индуистический политеизм включал местные божества, обычно истолковывая их как частные проявления своих главных богов – В этой вере боги имеют множество имен.
Общим для всех индусов является учение о перевоплощении душ в растения, животных, человека, которую получает после смерти человек в зависимости от кармы – воздаяния за совершенные поступки. Религиозная цель – достичь избавления от цепи перерождений.
8.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство
Даосизм (основал Лао-Цзы - мудрец ребенок), конфуцианство, моизм (Мо-цзы), школа законников (Шан-Ян, Хань-Фай-цзы), натурфилософия, школа исправления имен (идет от Конфуция). Китайская философия гораздо меньше интересовалась вопросом строения мира. Только даосизм более или менее решил этот вопрос. Другие школы: как жить человеку в этом обществе?
Даосизм. В центре внимания стоят природа, космос и человек. Мир пребывает в постоянном движении и изменении, развивается, живет и действует спонтанно, без каких-либо причин. Космический человек - Поньга. Мир появился из его частей. Философия: безличностные начала принадлежат Вселенной. Дао - путь, дорога, причина, цель развития мира. Два Дао: незыблемое, постоянное начало, некая черная дыра, пустота. Оно не познаваемо, мы только догадываемся, что оно есть. Втоpое: реальное Дао - направленность пути человека его судьбой, естественная природа вещей. Появляются еще два первоначала - небо и земля. Поньга рождается, раздвигая пустоту, образуя небо и землю. Безличностные начала: два Дао: Ян - некоторое мужское начало (светлое, активное), Инь - некоторое женское начало (темное, пассивное). Ян устремляется в небо, Инь в землю. Есть еще один элемент - Цзы, выполняющий роль склеивающего начала между Ян и Инь. Дао разлито повсюду - идея пантеистического начала (божественное начало - везде разлито, везде его можно найти). Что надо, чтобы познать? Пpинцип недеяния - Увей. В этом мире ничего нельзя менять, к Дао надо приобщаться. Тот, кто мудр, тот не говорит. Представления о Дао есть и у Конфуция и в других школах.
Моизм. Главное внимание уделяется проблемам социальной этики, которая связывается посредством строгой организации с деспотической властью главы. Весь смысл заключается в идеях всеобщей любви и преуспеваемости, взаимной пользы. Школа моизма (Мен-цзы). Судьбы как таковой нет, все люди равны - образовывать нужно всех. Каждый сам управляет своей судьбой. Самые большие демократы в Дpевнем Китае. Должны быть государственные принципы образования.
Легизм. Шан Ян (природа человека - зло). Почти исключительно учение, сосредоточившее главное внимание на вопросах социально-политических изменений. Его представители занимались проблемами социальной теории и проблемами, связанными с государственным управлением. Законники - не послушание и уважение, а закон, жесточайшие юридические регламентации. Hикто не обязан любить, но каждый обязан исполнять закон. За нарушение – наказание; чем меньше проступок, тем больше наказание. Если пресечь в самом начале, то не будет и далее преступлений. Как наблюдать за исполнением законов, как контролировать? Хань Фан-цзы: надо, чтобы каждый следил за каждым и доносил. Hаказание за недоносительство. Система тотальной слежки и доносительства начальнику.
Конфуцианство (предыдущий вопрос).
Эклектики. Стремление соединить в одну систему взгляды и концепции различных школ. Они утверждали, что каждая из школ постигает действительность своим способом и необходимо эти способы объединить в такую целостность, которая была бы новой универсальной системой интерпретации мира.