17.Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика, розуміння історії

Видатним представником нім. кл. філ. є Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Народився в Штутгарті в 1770 році у родині великого чиновника. Вивчав філ. і телеологію в Тюбингенському ун. Після його закінчення деякий час працював домашнім учителем. У 1801 році захистив докторську і став проф Ієнського ун. Першим видатним твором Г є “феноменологія духу” (1806) У 1818 м Г був запрошений у Берлінський ун, де він працював проф і навіть ректором.

Тотожність буття і мислення - вихідний пункт навчання Гегеля.

На об'єктивно ідеаліст основі він розвив навчання про закони і категоріях діалектики, вперше в систематизованому виді розробив осн принципи діалект логіки і покритикував метаф спосіб мислення, що панував як у ідеаліс так і мат плинах фил. Кантовской речі “самої по собі” він протиставив диал принцип : сутність виявляється, явище істотне. Гегель стверджував, що категорії суть об'єктивні форми дійсності, в основі яких лежить світовий розум, абс чи ідея світ дух. Це - діяльний початок, що дав імпульс до виникнення і розвитку світу. Діяльність абс ідеї полягає в мисленні. Ціль - у самопізнанні. У проц самопізнання розум світу проходить 3 етапи : перебування що самопізнає абс ідеї в її власному лоні, у стихії чистого мислення ( логіка, у кіт ідея розкриває свій зміст у системі категорій і законів діалектики); розвиток ідеї у формі інобуття у виді явищ природи (розвивши не сама природа, а лише категорії); розвиток ідеї в мисленні й в історії людства (історія духу). На цьому останньому етапі абс ідея повертається до самої себе й осягає себе у формі челов свідомості і самосвідомості.

Фил погляди Г. проникнути ідеєю розвитку. Він вважав, що неможливо зрозуміти явище, не усвідомивши всього шляху, кіт воно зробило у своєму розвитку, що розвиток происх не по замкнутому колу, а поступально від нижчих форм до вищих, що в цьому проц відбувається перехід від колич змін у якісні, що джерелом розвитку є протиріччя: противор рухає світом, воно є корінь усякого руху і життєвості, составяет принцип усякого саморуху. У фил системі Г дійсність представлена як ланцюг діалект переходів.

Однак гег фил перейнята глибоким протиріччям. Що ж це за протиріччя? Метод, разраб Г., спрямований на нескінченність пізнання. Посколльку ж об'єктивною основою його явл абс дух, а метою - самопізнання цього абс духу, остільки позание звичайно, обмежено. Тобто система пізнання, пройшовши цикл познават ступіней, завершиться последей ступінню - самопізнання, реалізацією якого явл сама фил Гегеля. Т.о., противор методом і системою Г. є протиріччя між кінцевим і нескінченним. Дане противор у Г. аж ніяк не диалектично, тому що не явл джерелом подальшого розвитку.

Ідеї діалектичної логіки у філософії Гегеля.

Діалектичний підхід Гегеля. Раціоналізм, доведений до вищого ступеня досконалості. Панлогізм (логіка на всіх рівнях, є визначальним фоктором і для природи і, для усього світу). Починається з категорії чистого буття. Просто є чисте буття. Становлення - щось взаємодіє з чистим буттям. Категорії якості і кількості. Якість це те, без чого об'єкт існувати не може. Кількість байдужна до об'єкта, але до визначеної межі. Кількість плюс якість є міра. Три закони діалектики (суть історії розвитку). 1. Закон переходу кількісних відносин у якісні (при зміні кількісних відносин після визначеної стадії відбувається зміна якості через неруйнування міри). 2. Закон напрямку розвитку (заперечення заперечення). Голе заперечення - щось идущее після даного об'єкта, цілком його нищівне. Діалектичне заперечення: зберігається щось від першого об'єкта - відтворення цього об'єкта, але в іншій якості. Вода - лід. Змолотити зерно - голе заперечення, посадити зерно - діалектичне заперечення. Розвиток іде по спіралі. 3. Закон єдності і боротьби протилежностей. Протиріччя між формою і змістом, можливістю і реальністю. Причина розвитку - єдність і боротьба протилежностей. Це присуще духу. Споконвічна тотожність, але потенційно таїть розходження. Тотожність - розходження - протилежність. Протилежності взаємодіють, тобто борють. Боротьба веде до трьох исходам: взаємне знищення, ілюмінація однієї з чи сторін компроміс. Судження, ідеї, поняття можна аналізувати діалектично. Сперечатися це мистецтво. Раніш думали, що не повинно бути протиріч. Гегель же вважає це необхідною стадією інтелектуального розвитку. Розумова стадія переходить у розумну стадію. На розумній стадії важлива діалектична логіка. Принцип сходження від абстрактного до конкретного. Раніш вважали, що думка абстрактна. Для Гегеля саме абстрактне це почуттєве сприйняття.