51. Наука і гуманізм. Етика вченого.

Поняття “наука” та “гуманізм” тісно переплітаються, особливо останніми роками. Це перш за все пов'язано з розвитком науки, з НТП.

Питання про природу науки, про вивчення науки вже давно стало предметом уваги в філософії.

Кант: Н. – це система знань, складовими елементами якої є факти, певний метод, закони і принципи.

Суч.авт.: Н. – спеціалізований орган с-ва, функцією якого є пізнання дійсності, визначення шляхів його практичного використання. Н. – сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об. знання про дійсність.

Н. – це знання в динаміці, це пошук і вироблення нового знання. Діяльнісний підхід зосереджує увагу на питаннях наукової методології і стосується актуальної проблеми раціональної Н. – відповідності пізнавальної діяльності певним нормам, ідеалам, стандартам і критеріям.

Н. слід розглядати як один з феноменів культури. Соц.природа Н. виявляється в тому, що Н. виникає і розвивається лише в певних соц.умовах. Соціально визначеними є об., які досліджує Н., її методи, сам суб. пізнання, його спосіб мислення, категоріальний апарат, засоби і знаряддя пізнавальної діяльності. Соціальність науки знаходить своє вираження в тому, що вона перетворюється в соц.інститут, що зумовлено наступними явищами:

досягнення високого рівня розвитку системи наукових знань

формування особливих критеріїв, норм, стандартів

формування корпорації науковців з спільними пізнавальними інтересами

визначення з боку с-ва необхідності наукової діяльності.

Гуманізм – історична с-ма, що визнає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток, що враховує благо людини критерієм оцінки соціальних інститутів, а принципи рівності, справедливості, людяності – бажаною нормою відношень між людьми.

Вплив і могутність науки настільки зростають, що в ХХ ст. виникли серйозні колізії в співвідношенні науки та культури, виявився розрив науково-технічної та гуманітарної (мистецтво, мораль, релігія) культури, х-р та результати розвитку науки привели до її відчуження від соціо-гуманітарної та гуманістичної орієнтації. Наука підтримує в с-ві раціоналізм та інтелектуалізм, культура, в її широкому розумінні, дозволяє суспільству зберегти гуманістичну спрямованість самої науки.

Існують моральні вимоги до науки, тобто іде мова про “етику вченого”. Його діяльність повинна узгоджуватися з моральними нормами. Мартон, амер. соціолог, виділяє 4 моральні вимоги:

принцип універсалізму або об'єктивності – об'єктивно оцінювати результати досліджень

принцип комуналізму (всезагальності) – щоб наукове знання належало всьому науковому співтовариству, наука повинна бути відкритою

принцип безкорисливості вимог – щоб вчений діяв в ім'я досягнення та етики

принцип організованого скептицизму – щоб наукове знання не приймалося на віру без належної перевірки

52. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.

Зараз ми живемо у період розвитку НТР. Історично склалося так, що прийнято було відокремлювати проблеми соціальні від проблем технічних. Насправді цього не слід робити. Адже не існує технічних завдань, які б не торкалися с-ва. Завдання які вирішують техніки це перш за все замовлення с-ва.

Починаючи з епохи Нового часу, с-во і техніка переплелися одне з одним. Реальні видатні досягнення науки та техніки були безпосередньо зумовлені суспільною потребою. При раціоналізації праці головним стимулом є не покращення умов праці, а збільшення виробництва. За Жоржом Фрідманом, сучасний соціо-психологічний розвиток стає значно залежним від сьогоднішніх форм технічного виробництва.

Таким чином технологічна необхідність, якою б строгою вона не була, завжди водночас являє собою спосіб вияву суспільної необхідності.

Та обставина, що техніка і с-во одночасно співпадають і ніби прірвою відокремлені одне від одного, в кінцевому випадку свідчить про ірраціональний, безплановий, анархічний стан с-ва. Адже все духовне має технічні елементи, тому що духовні продукти не впали з неба.

Проблема взаємозв'язку техніки та культури полягає і втому, що техніки важко сприймають культуру, вони не вважають культуру якоюсь справою. Хоча, як говорить адорно, є науковці-техніки, які в вільний час читають романи, відвідують театр і т.д. але він думає, що ці техніки були б ближче до культури, коли б піклувалися про місце, смисл, і мету того, що вони роблять.

Сьогодні в споживчій культурі є багато такого, що заслуговує покращення і техніка могла б цьому допомогти.

Одночасно вчені науковці повинні відчувати відповідальність перед с-вом. Адже більшість техніків втілюють в собі носія функцій, які на нього покладені, не задумуються про наслідки своїх винаходів чи творінь. Тому завдання, яке ставиться техніку полягає в тому, що саме він повинен попередити від непередбачуваних наслідків. Якими його винаходи можуть загрожувати людству.

Але, ставлячи це завдання вченому науковцю, Адорно говорить, що це не вирішить проблеми. Приносить техніка користь чи шкоду людству залежить не від техніків і не від техніки, а від того як вона використовується с-вом.

Тобто зараз необхідно створювати нову культуру, яка буде вирішувати всі ці питання, одночасно буде тісно пов'язана з технікою і буде стояти на шляху створення нового с-ва, в якому буде реалізовано ідеал синтезу людини-гуманітарія та людини-техніка.

(Адорно Т. О технике и гуманизме// Философия техники в ФРГ. – М., 1986).

Останнім часом наша цивілізація розглядається як технотронна, індустріальна. Це пов’язано в першу чергу з розвитком техніки. Техніка і технологія - основні поняття філософії техніки.

Під технікою розуміється система, створених людиною засобів праці, а також прийоми і операції, вміння і мистецтво проведення трудового процесу.

Технологія – називається сукупність операцій по цілеспрямованому використанню техніки. Технологія виступає як розвиток техніки, досягнення нею стадії системності.

Проблеми техніки. Зріс інтерес до соціальних і біологічних аспектів техніки. Він вивчається філософами, соціологами, антропологами.

1. Співвідношення і різниця природного і штучного. Техніка, як правило, має фізико-хімічну природу, хоч зараз є і біологічні технології. При цьому в принципі вони не відрізняються від природних явищ. Але артефакти є символами людської діяльності, і їх необхідно оцінювати з соціологічної точки зору. Якої оцінки заслуговує феномен техніко-символічного буття людини? Техніка озброює людину, робить її більш сильною, швидшою, здоровою. В той же час вона її послаблює, вкорочує життя, веде до хвороб. Тому є необхідність пошуку оптимального поєднання різних наслідків техніки буття.

2.Взаємовідносини техніки і науки. Техніка раніше розумілась як прикладна наука. Тепер вона дуже впливає на науку. На відміну від наукового підходу, технічний не є полюванням за знанням, а є устремлінням діяти, виробляти апарати і технології.

3. Проблема оцінки техніки. Необхідно систематична оцінка техніки, співставлення альтернатив, запобігання небажаних наслідків. Ідеали техніки - технічні проекти повинні бути розумними, корисними, нешкідливими для людинпи, відповідати дійсно людському, їх часові горизонти повинні розглядуватися. Питання про те, хто повинен приймати технічні рішення – політик, менеджер, експерт? Хто несе за них відповідальність? Оцінка техніки – справа не окремого екземпляра, колективу, державної структури.

Підходи оцінки. 1) натуралістичний: людині для своєї життєдіяльності мало своїх органів в порівнянні з тваринами, а тому він вимушений компенсувати це розвитком техніки. 2) волевий: реалізує через розвиток артефактів свободну волю до влади на всіх рівнях як індивідуальному, національному, класовому і державному. Техніка не може бути нейтральною в політичному змісті. 3) природничо-науковий: техніка є прикладною наукою.4) раціональний: технічно - свідомо регульована діяльність людини, в наукове розуміння вносяться корективи соціокультурного плану.

Сучасна філософія техніки: сутність, направленість і тенденція розвитку. В зв”язку з розвитком способів праці велика увага надається проблемам змісту і застосування техніки, про що поки що не склалося єдиного філософського поняття. Деякі вчені навіть говорять, що дати визначення такому складному явищу взагалі неможливо. Наприклад, відомий вчений з Германії Генріх Рот писав, що ми не знаємо по суті нічого про техніку, не можемо знати і куди вона нас приведе.

Логічна структура технічних наук має три рівні взаємопов’язаних знань:

1)технічні науки реально невід’ємні від природничих знань; 2) власне технічні, в тому числі технологічні; 3) соціально-технічні.

Адорно Т. “О технике и гуманизме”. Основні положення:

Можливості у вирішенні компромісів, що являє собою гуманізм є нижчі за можливість інженера і хіміка знайти рішення того, що перед ним конструюють.

Технічні проблеми передбачають строго замкнені і організовані, відповідно до законів математичного природознавства, духовні і реальні процеси. Але водночас ці процеси проходять не у вакуумі. Не існує технічних задач, які б не торкались суспільства. Ці задачі йдуть у вигляді замовлення від суспільства.

Суспільство і техніка переплелися. Приоріотет економіки чи техніки – що раніше – курка чи яйце?

Історія музики – це історія прогресивної раціоналізації, тобто, історія прогресивного оволодіння матеріалом. В техніці внутрішні закони більш однозначні і обов’язкові, ніж в музиці чи іншому подібному занятті.

Техніка і суспільство одночасно співпадають і відділені один від одного. В сильному суспільстві техніка повинна стати суспільною сутністю, а суспільство переплетене з культурою технічними досягненнями. Суспільство, яке не знає свою сутність висуває концепцію, яка вертає техніку від духовної культури. Все духовне має технічні елементи.

Техніки важче сприймають культуру, вони не вважають, що розслабитися, це бути ближче до культури, їм треба працювати. Технік повинен застерігати від непередбачених наслідків, які загрожують народу.

Приносить техніка користь чи шкоду людству – залежить не від техніки чи техніків, а від того, як суспільство цю техніку використовує. Тому треба створити таке суспільство, яке б відповідало людській гідності.

Форма, в якій ми можемо пізнати гуманізм – це непідкупність думок і не стояння перед обличчям не людяності, яка виходить не з техніки і не від окремих людей. В руйнуванні гуманістичного ідеалу ніхто не сумнівається. Культурі не вдалося створити власну людськість – вина людей і культури.

Техніка – похідна форма організації людської праці.