- •1. Філософія – духовно-теоретична форма опанування світу. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.
- •2 Структура філософського знання
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •4.Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду древніх слов'ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6.Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •7.Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •13 Філософія доби Відродженя гуманізм та антропоцентризм натуралізм пантеїзм
- •14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф. Бекон, р.Декарт).
- •15. Філософія французького просвітництва XVII ст. Погляди на матерію, суспільство, релігію та людину. (Монтеск'є “Про дух законів”)
- •16.Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика
- •17.Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика, розуміння історії
- •18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію
- •19.Марксистская философия
- •24. Російська релігійна філософія кінця 19 – початку 20ст.
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості.
- •28.Антропологічний ренесанс в філософії 20 століття.
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30.Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини у світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична і духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •35. Культура: поняття, сутність, властивості.
- •36. Модерн і постмодерн.
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини, психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга). Свідомість і мова. Національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, х-р (с-ми категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля)
- •40.Категорії рух, простір, час та їх світоглядне та методологічне значення
- •42.Категорії сутність і явище та їх роль в теоретичному мисленні та науковому пізнанні.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм та постструктуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб'єкт та об'єкт пізнання. Еволюційна епістемологія.
- •46.Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні.
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна функція. Концепції істини. Істина як процес.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуіції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Основні форми наукового пізнання.: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •51. Наука і гуманізм. Етика вченого.
- •52. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •53. Класична, некласична та постнекласична науки.
- •54. Поняття наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.
- •55.Философія позитивізма. Позитивістське тлумачення науки.
- •56. Соціальне буття як проблема єдності суб`єктивного і об`єктивного чинників. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57.Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха.
- •60.Людина і суспільство: проблема відчуження
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація.
- •66. Право і правосвідомість.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея.
- •70. Проблема суб’єктів історії: народні маси, особистості, класи, нації, цивілізації (к.Маркс “До критики політичної економії (передмова)”).
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти і консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу і спрямованості історії. Дискусії щодо ідеї та критеріїв суспільного прогресу. (Ясперс “Смысл и назначение истории”.)
- •73. Людина, як субєкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність
- •74. Глобальні проблеми сучасності
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу.
- •76. Техніка і технологія в системі культури.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації
- •78. Основні проблеми та ідеї в сучасній вітчизняній філософії.
6.Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
Проблема взаємозв'язку чи взаємовпливу філософії та науки – одна з істотних світоглядних і отже філософських проблем.
Філ. та наука виникли неодночасно . Філ. передує науці.
Людський розум мав пройти тривалий “вишкіл” інтелектуальної праці, самоусвідомлення, розвитку логічного мислення, щоб врешті виникла наука в сучасному розумінні. Починаючи з античності, коли виникає новоєвропейська наука, філ-ію розглядають, як першу, вищу науку, Яка визначає загальні принципи і перші начала всього буття і якій всі інші науки підпорядковані або складають її частини. Декарт порівнював філ. з деревом: коріння-метафізика, стовбур-фізика, гілки-всі інші науки.
На початку 19 ст. Домінуюче становище критикується. “Для більшості вчених натурфілософія набула характеру пишномовних безглуздих спекуляцій, які свавільно проводяться з фактами і які на кожному кроці на кожному кроці фактами спростовуються. (И.Пригожин. Порядок із хаоса)
Виникла філ-я позитивізму (позитивізм –філ. напрямок, що заперечує зв'язок між філ-ю і наукою. Прагнучи звільнити науку від абстрактних, напівфантастичних теорій, позитивізм єдиною і абсолютною пізнавальною цінністю проголошує “позитивну науку”, яка спирається на досвід і факти. Отже позитивізм підпорядкував філ-ю конкретній науці: філ-я має обслуговувати конкретні науки і відповідати канонам конкретного наукового знання.
Особливе місце в критиці позитивіської доктрини посідає “постпозитивізм” (Поппер, Кун, Дж. Агассі), який визнає цінність філ-ії для розвитку науки, і стверджує, що метафізичні твердження “входять в науку”. Ейнштейн, Бор, Вернадський вказували на плідність і ефективність взаємодії філос-го і конкретно-наукового мислення.
Роль філ-ї в розвитку науки:
1.Філ-я розробляє і вдосконалює логічний апарат мислення, який необхідний для функціонування наукового мислення, наукового методу, створення наукової картини світу. Наука користується широкою сіткою загальнофілософських і загальнонаукових категорій, вивчення і аналіз яких є предметом філ-ії.
2. Філ-я впливає на наукове мислення як загальна концепція світу, як певне світосприйняття і світорозуміння, як світогляд.
3 .Світоглядні настанови, які сприймає вчений, тісно пов,язані з теорією пізнання і з методологією науки. Вчений спирається на уявлення, які стосуються розуміння знання і пізнання, істинної чи хибної теорії, виходить з певних уявлень про структуру наукового дослідження і користується поняттями “проблема”, “гіпотеза”, “закон”, “теорія”.
Філ-я виконує роль ланки, що поєднує, з одного боку, природничо-технічні науки з соціогуманітарними, створюючи можливість для збереження цілісності наукового знання, і, з другого боку, поєднуючи науку в цілому з культурою, забезпечуючи в такий спосіб можливість збереження цілісності культури.
Розвиток науки призвів до великих досягнень в технології, призвів до зростання комфортності життя, але і створив проблеми з екологією. Філ-я виконує функцію “виправдання” науки від “антинаукових” течій в культурі, розділяє з наукою відповідальність за майбутнє науки і майбутнє нашої цивілізації.
Якщо коротко: метод. роль філ.у розробці найбільш загальної методології, яка вчить, як потрібно пізнавати навколишню дійсність, щоб одержати знання.