30.Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло

Наука про розуміння, тлумачення текстів. Г.Г. Гадамер Створив теорію розуміння. П.Рикер аналізував мову в шир контексті соц життя і культури, застосовує гермен для дослідження літератури.

Мистецтво і теорія тлумачення, що має метою виявити зміст тексту, виходячи з його об'єктивних (граматичне значення слів і їх історично обумовлені варіації) і суб'єктивних (наміри авторів) основ. Виникає в період еллінізму в зв'язку з завданнями наукового дослідження і видання класичних текстів і розвивається далі в рамках тлумачення “Свящ писання”. У 19 столітті починається розвиток так називаної вільної Г., не обмеженої предметом, границями змісту тексту. У Дильтей Г. перетворюється в специфічний метод суспільних наук, покликаний забезпечити розуміння суспільних подій, виходячи із суб'єктивних намірів історичних діячів. При цьому розуміння протиставляється поясненню в природознавстві, що зв'язується з абстрагуванням і встановленням спільного, закону. У 20 столітті Г. поступово оформляється в одну з основних методологічних процедур філософії, спочатку в рамках екзистенціалізму, потім власне у філософію Г. Так у Гадамера Г. здобуває функції онтології, оскільки “буття, що може бути зрозуміло, є мова”, соціальної філософії, оскільки розуміння є форма існування громадського життя і “критики ідеології”. Результатом виявляється замикання філософії в колі мови, що ріднить Г. з неопозитивістським аналізом мови. У рамках Франкфуртської школи (Ю.Хабермас) Г. як критика ідеології повинна розкрити на аналізі мови “ засіб панування і соціальної влади”, що служить виправданню відносин організованого насильства. У Хабермаса Г. виступає одним з консолідації різних плинів збрешемо буржуазної філософії.

Дилтей - Г. - це сполучна ланка між фил і истор науками.

31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки

Комунікація (повідомлення) – це категорія для позначення процесу передачі один одному думок, ідей, повідомлень. Комунікація – це категорія для позначення процесу спілкування між людьми за допомогою знаків, зафіксованих на матеріальних носіях.

Основна проблема ком.філ. – взаємозв'язок між людьми та людини зі світом. Представлена у філ.працях екзистенціалістів (Ясперс, Бубер, Апель). Ця філософія запропонувала своє бачення фундаментальних проблем людського буття в його соціальних та особистих вимірах в світлі інтерсуб'єктивності (інтерсуб'єктивність –звязок між суб'єктами), ч/з призму міжлюдського спілкування. За вихідний пункт філософії береться факт міжособистісної комунікації.

Ясперс: комунікацію можна визначити як життя людини серед людей.

Муньє: людина відрізняється від тваринного світу. Комунікацію треба використовувати для розв'язання основних соціальних проблем. Це знання, яке полягає не в тому, щоб змінити світ, а щоб сприяти духовному самовдосконаленню особистості. Не існує іншої філософії як екзистенціалізм.

Хабермас: можна розрізняти дві форми комунікації – комунікативна дія та дискурс.в межах першої – мета обміну інформацією. В межах дискурсу –вирішення проблемних претензій. Комунікативна дія відбувається у живій та нормативно забезпеченій мовній грі. В дискурсі люди намагаються відновити згоду, що стала проблематичною в комунікативній дії, тобто іде мова про дискурсивне взаєморозуміння. В дисскурсі звичайне тлумачення замінюється теоретичним. Комунікативна дія є первинною, дискурс – вторинний. Для наукових цілей головну роль відіграє дискурс.

Бубер: комунікація – це справжній спів буття, оскільки кожна людина, що перебуває в процесі спілкування ставиться до іншої людини не як до об'єкту, а як до свого супутника життя.

Історичне вчення про комунікацію виникло на противагу концепції суспільного договору, розробкою якого займалися представники Просвітництва (сусп.договір – це домовленість, контракт, учасники якого обмежені двосторонніми зобов'язаннями, що деякою мірою роз'єднує людей). Комунікативна філ. пропонує контакт замість контракту і основним засобом комунікації оголошується дискусія, в ході якої пізнається індивідуальне, неповторне кожному учаснику дискусії.

Основними поняттями комунікативної філософії є: інтерсуб'єктивність, комунікативна дія, порозуміння, контакт, зустріч, дискурс, свобода, відповідальність.

Функціями ком.філ. є переконання, комунікативний зв'язок, проста розмова, інформативна.

Одним з найголовніших завдань комунікативної філософії є вивчення універсальних умов, що уможливлюють людське спілкування, комунікацію, будь-яку інтеракцію між людьми