Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Filosofiya / Filosofiya.doc
Скачиваний:
123
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
793.6 Кб
Скачать

78. Основні проблеми та ідеї в сучасній вітчизняній філософії.

(Лук’янець В., Соболь О. Філософський постмодерн. – К., 1998).

В сучасній філософії спостерігається зсув в сторону духовної проблематики, з’являється багато робіт етичного і естетичного змісту. Ще одна тенденція сучасної філософії – в конкретизації філософського знання з ретельним використанням апарату науки. Невпинно зростає значимість аналітичних і раціоналістичних тенденцій в філософії, подальший розвиток отримали некласична і посткласична тенденції при збереженні сприймання з класичною. Все більш продуктивним стає діалог різних філософських направлень. Все людське життя в цілому стає, у філософському відношенні, все більш насиченим. Чим більше в світі новацій, творчості, тим більше філософія необхідна людству.

Особливість нової культури філософствування – стурбованість становищем особистості в інформаційному суспільстві, яке постійно вдосконалює індустрію комп’ютерних засобів, які ідейно, інтелектуально, світоглядно оволодівають людиною. Постмодерністський світ – це світ процесів самоорганізації, спонтанного встановлення незворотних змін. Це світ – відкритий, плюралістичний, в ньому домінують випадковість, незворотність, нестабільність, спонтанність, тому він являє собою середовище вільного становлення, в якому виникає щось нове. Постмодерн спрямовує вченого на виявлення аномалії, плюральності, мінливості. Тут творець науки – “художник”, “слуга безладдя”, “деконструктор метафізики”. Постмодерністська свідомість орієнтована на неперервне оновлення. Для неї можливий консенсус, але як тимчасовий і локальний стан. (У філософії постмодернізм протистоїть сцієнтизму).

Лук’янець В., Соболь О. Філософський постмодерн.

Сучасна світова філософська думка занепокоєна питаннями, які породжені проблемами входження нашої цивілізації у нову епоху – епоху зживання тоталітаристських ідеологій, все пояснюючих систем і інших фантомів “ілюзорної свідомості”. Утопічні проекти модерну, які орієнтують цивілізацію на тотальне перевлаштування світу, на оволодіння його ресурсами і більш надійне формування “нової людини”. Створення “світлого майбутнього” постмодерном критикується. Філософія входить у новий стан, у форму свого існування в Європейській культурі. Цей її стан домінується нині неологізмом “філософський постмодерн”.

Філософський постмодерн – своєрідний стан практики колективного обговорення філософських проблем, яке чиниться не заради досягнення загального консенсусу всіх філософів, бо консенсус – несвобода творчої індивідуальності, диктатура загального над індивідуальним.

Постмодерністське обговорення проблем – конфлікт ситуацій (Ріквор), агоністика, розбрат (Ліотар). Консенсус тут – стан процесу обговорення, що є випадковим, локальним.

У центрі постмодерністського філософського дискусу спочатку стояли питання про роль, місце, значення тієї культури, яка домінувала в епоху модерну – епоху Декарта – Канта –Гегеля. Обговорювалося питання: який сенс та призначення має філософія модерну в історії Європейської цивілізації?

Чи заслуговує на увагу філософський постмодерн? Постмодерністське мислення шукає відповіді на філософські питання: Що являє собою світ? Хто ми у ньому після Чорнобиля? Які стратегії поведінки прийме цивілізація, щоб зберегти себе? Чи збереже метафізичний спосіб філософствування свою універсальність? Чи померла філософія учора після Гегеля-Маркса?

Книга орієнтує на виконання завдань:

Сприяння становленню України як незалежної європейської держави з плюралістичною демократією.

Емансипація реальної практики освіти в Україні від влади ідеологізмів.

Дезактивування утопічно-тоталітаристських метамоделей гуманітарної освіти (комуністичних, технократичних).

Подолання однобічної, одномірної свідомості модерну і формування критичного мислення, що сприяє становленню громадянського суспільства в Україні, у якому свобода особистості – пріоритетна цінність.

Розвиток практики толерантності, тобто, повноважного відношення до альтернативних точок зору у релігійній, філософській, інтелектуальній та інших сферах нашого життя.