15. Філософія французького просвітництва XVII ст. Погляди на матерію, суспільство, релігію та людину. (Монтеск'є “Про дух законів”)

Просвітництво –це суспільно-політична течія, представники якої намагалися викорінити недоліки існуючого с-ва, змінити його мораль, політику, побут шляхом пропагування ідеї добра, справедливості, наукового знання. В основі П. Лежить ідеалістичне уявлення про визначну роль свідомості в розвитку с-ва. Діячі епохи П. – Вольтер, Руссо, Шиллер, Монтеск'є. Основними ідеями П. були:

Пріоритет розуму стосовно науки, а науки та наукового світогляду щодо релігії

Зміна суспільства за рахунок освіти – сприяння політичному розкріпаченню

У центрі філософії питання: про відношення знання до віри, про відношення природознавства до священного писання

Деїзм - визнання Бога як першопричину, але відмовлення від всіх інших положень релігії.

Особливого розквіту напрямок набув у Франції. Як і в Англії, П. виникло на основі нової науки. Ідеї і вчення англійського П. стали важливими джерелами ідей і учень французького П. Але ці ідеї були не єдиними джерелами П. у Франції. Інше джерело - національна філософська думка. Ф. фр. просвітителів була неоднорідною (матеріалістичне й ідеалістичне крило, деїстичний і атеїстичний напрямок).

Вольтер - не будучи філософом, багато дав філософії П. Основне: боротьба проти релігійного фанатизму. Релігія розуму – головна, на його думку; займав деїстичну позицію.

Руссо – перш за все відомий як мислитель, мораліст, психолог, педагог, а не як філософ – ідея політичної рівності, гармонійна людина повинна стати у суспільстві. Джерело протиріч цивілізації - соціальна нерівність. Вихід - зміна систем і методів виховання, де на перший план висуваються почуття.

Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755). Праці “Роздуми про причини величі і поведінки римлян”, “Досвід про смаки і витвори мистецтва та природи”, “Про духи законів”.

В творі “Дух законів” – вчення про залежність юридичних норм держави від законів, обумовлених типом державного ладу - республіка, монархія чи деспотизм. Першим застосував метод порівняння при вивченні питань права і філософії права. Натуралізм - у тім, що розвиток формування країни (суспільства) у першу чергу залежить від географічних умов, а потім від інших. Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

В своїй праці “Про духи законів” він аналізуючи людську історію та історію матеріального та ідеального, робить висновок що все існуюче підкоряється певним законам. Під законами Монтеск'є розуміє необхідні відношення, які випливають з природи речей. В цьому розумінні все, що існує, має свої закони: вони є і у Бога, і в матеріальному світі, і у істот нелюдського розуму, у тварин та у людини.

Закони поєднуються між собою і існують у постійному взаємозв'язку. Є закони постійні, є змінні, є встановлені, а є надумані.

В поглядах на оточуючий світ, тобто на матеріальні явища, Монтеск'є бачить узгоджену дійсність законів, за якими цей світ створився і продовжує існувати. Відкидає роль сліпої долі чи випадковості в формуванні світу. Закони ці є визначеними і їх функціонування є об'єктивним. Бог створив світ за правилами, а не просто так, і цими ж правилами він керує світом.

Щодо людини, то вона керується законами, які створила ж сама, а також підвладна законам, яких і не створювала. Що стосується перших, то людина може їх ігнорувати, а другі є для неї обов'язковими, причому якщо вони є об'єктивними, то людина виконує їх незалежно від своєї волі. Тобто людина, як істота фізична, подібно до всіх інших тіл, керується незмінними законами, але одночасно, як істота розумна, вона порушує закони, встановлені Богом і змінює ті, які сама створила.

Що стосується суспільства, то як тільки люди об'єднуються, утворюючи його, вони втрачають усвідомлення слабкості і рівність, які існували між ними до того, між ними починається точитися боротьба. Кожне окреме с-во створює закони, якими намагається керувати. Але знаходяться люди, які порушують закони створені с-вом і звідси починається “війна” між суб'єктами цього с-ва. Для гармонійного існування с-ва створені міжнародне право (між народами), політичне право (між керівниками та підлеглими) та громадянське право (між суб'єктами с-ва)

Релігія, як одна з форм світогляду, теж має свої закони, які повинні узгоджуватися і взаємодіяти з усіма іншими законами, які діють в певному с-ві на певній території.

Повинна бути гармонійна єдність та взаємосумістність всіх законів, які Монтеск'є називає “Духом законів”