1. Філософія – духовно-теоретична форма опанування світу. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.

2 Структура філософського знання-с.2

3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.-с.2

4.Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду древніх слов'ян.- -с.2

5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури

України. Релігійне життя в сучасній Україні. -с.3

6.Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні. -с.3

7.Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм. -с.3

8.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство-с.3

10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу. -с.3

13 Філософія доби Відродженя гуманізм та антропоцентризм натуралізм пантеїзм-с.4

14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (Ф. Бекон, Р.Декарт). -с.4

15. Філософія французького просвітництва XVII ст. погляди на матерію, суспільство, релігію та людину. (Монтеск'є “Про дух законів”)-с.4

16.Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика-с.5

17.Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика, розуміння історії-с.5

18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію-с.5

19.Марксистская философия-с.5

21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. -с.6

22. Філософсько-етичні погляди Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію-с.6

23.Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур. -с.6

24. Російська релігійна філософія кінця 19 – початку 20ст. -с.6

25. Соціально-філософські мотиви в творчості Т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості. -с.7

28.Антропологічний ренесанс в філософії 20 століття. -с.7

29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму. -с.7

30.Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло. -с.7

31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки. -с.7

33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії. -с.7

34. Діяльність як спосіб буття людини у світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична і духовно-теоретична. Поняття духовності. -с.8

35. Культура: поняття, сутність, властивості. -с.8

36. Модерн і постмодерн. -с.8

37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини, психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального. -с.8

38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів К.Юнга). Свідомість і мова. Національна свідомість. -с.9

39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, х-р (с-ми категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля). -с.9

40.Категорії рух, простір, час та їх світоглядне та методологічне значення. -с.9

42.Категорії сутність і явище та їх роль в теоретичному мисленні та науковому пізнанні.

44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм та постструктуралізм. -с.10

45. Проблема пізнання. Суб'єкт та об'єкт пізнання. Еволюційна епістемологія. -с.10

46.Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні. -с.10

47. Істина як гносеологічна та культурологічна функція. Концепції істини. Істина як процес. -с.11

48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні.

Проблема інтуіції. -с.11

49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання. -с.11

50. Основні форми наукового пізнання.: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія. -с.12

51. Наука і гуманізм. Етика вченого. -с.12

52. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності. -с.12

53. Класична, некласична та постнекласична науки. -с.12

54. Поняття наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання. -с.12

Класифікація методів наукового пізнання. -с.13

55.Философія позитивізма. Позитивістське тлумачення науки. -с.13

56. Соціальне буття як проблема єдності суб`єктивного і об`єктивного чинників. Філософія історії: специфіка, головні проблеми-с.13.

57.Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. -с.13

60.Людина і суспільство: проблема відчуження. -с.13

64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право. -с.13

65. Політика і політична організація. -с.14

66. Право і правосвідомість. -с.14

67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні. -с.14

68. соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку.

Проблема формування національної еліти. -с.14

69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея. -с.14

70. Проблема суб’єктів історії: народні маси, особистості, класи, нації, цивілізації (К.Маркс “До критики політичної економії (передмова)”). -с.14

71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти і консенсус як форми суспільних трансформацій. -с.14

72. Проблема сенсу і спрямованості історії. Дискусії щодо ідеї та критеріїв суспільного прогресу. (Ясперс “Смысл и назначение истории”.)-с.14

73. Людина, як субєкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. -с.15

74. Глобальні проблеми сучасності. . -с.15

75. Наука в контексті формування нової моделі світу. . -с.15

76. Техніка і технологія в системі культури. . -с.15

77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. . -с.15

78. Основні проблеми та ідеї в сучасній вітчизняній філософії. . -с.16

1. Філософія – духовно-теоретична форма опанування світу. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.

Філософія виникає у 7-6 ст. н.е. Це своєрідна форма світогляду. Філософію розуміють як систему загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, вияснення, усвідомлення різних форм відношень людини до світу. За орієнтацію філософська думка обрала розум. Філософія розглядає співвідношення людиною та світом. Проблема людини –основне питання філософії. Чи адекватне наше мислення про навколишній світ? Чи дух створив природу, чи навпаки? Принцип пізнання світу є чи ненайголовнішим. Філософська думка дає можливість пізнати світ. Філософія зароджується, коли виникає сумнів.

Духовно-теоретична форма є однією з форм освоєння дійсності, не виходить за межі свідомості, здійснюється в самій свідомості за допомогою розумових ідей, понять, теорій, в якій відображається наявна чи бажана дійсність, внаслідок якої розвивається пізнавальний процес, отримуються нові знання, створюються поняття, теорії, в яких відображається реальна дійсність. Змінюються не предмети, а знання про них. (існує також дух.-практична – пов'язана з ідеальними перетвореннями дійсності, світ не тільки відображається, а й перетворюється ідеально, створюючи образи бажаної дійсності Людина оперує ідеальними образами предметів, а не самими предметами (наука, релігія) і матеріальна, або предметно-практична, або чуттєво-практична –здійснюється поза свідомістю в реальному світі. об'єктом є реальні чуттєві об'єкти, які змінюються в процесі матеріальної Д. Людина змінює навколишнє середовище й саму себе, виробляє предмети, необхідні для її існування)

Специфікою філософських проблем є те, що вони входять у будь-яку життєву проблему. Життєвим проблемам притаманний момент філософії, наявності цілісного образу ситуації в його аналогійній співвіднесеності з образами інших ситуацій, бачення ситуації в ракурсі її типового устрою. Філософські проблеми є типовими схемами цілісних образів життєвих ситуацій.

Складовими частинами типового устрою життєвих проблем є сама людина, її "Я". В будь-якому філософському творі ховається філософська проблема - схематичний розгляд життєвої проблеми, її вивчення в аналогіях, у співвіднесеності з іншими життєвими проблемами. Визначення філософії, не в словах, а в більш глибинних сутностях, повинно полягати в апелюванні до схем, до цілісних образів аналогічних життєвих ситуацій, а не просто у вербальній назві проблеми. Філософія осягається серцем - і обволікається, затуманюється словами. У той же час філософія може поширюватися і словами: туман слів іноді кристалізується в нові образи, як би спонукує серце пробитися крізь слова й осягнути, чи ж винайти, що ховається за цими образами.

Що стосується х-ру філ.знання, то воно є світоглядним, загальним, виражає відношення людини до дійсності.

Соловйов в творі “На шляху до істинної філософії” намагається науково підтвердити самостійність нашого індивідуального існування і знайти для нього місце між “абсолютним” та “природнім”. Відомо, що філософські проблеми по різному трактувалися в ідеалізмі та в матеріалізмі. Проблеми, які не вирішував ідеалізм чи матеріалізм, не вирішувалися не ч/з хибність напрямків, а через те, що ці напрямки є змістом, продуктом людського розуму. Те, що світ – абс. ідея (Гегель), це твердження мислиться в людському дусі, тому невідомо чи це є насправді. Світ – це механізм руху атомів (матеріалісти), але це теж продукт людської уяви. Соловйов звертає увагу на те, що пізнати світ не можна, бо світ – це механізм, будова якого розглядається мозком, а мозок – це малесенька ланка цього механізму. Пізнати світ – це зрозуміти співвідношення між людиною (та, що пізнає) і природою (та, що пізнається). Але цього важко досягти, бо в матеріалізмі ці терміни розкладаються до атомів, а в ідеалізмі вони втрачають свою індивідуальність в діалектиці понять. Оскільки це все пізнається розумом, а для нього х-не “відволікання”, яке і є причиною того, що не можна в один і той же момент мислити все, тобто погляди зосереджуються на одному – це зумовлено обмеженістю нашого розуму. В області ідеалізму ця проблема привела до створення наук і відокремлення від них філософії. Наш світ – результат безперервної дії ідеальної і матеріальної природи.

Вирішення основного питання філософії: наш мислимий світ є продуктом матерії, чи матеріальний світ є продуктом нашої свідомості – можливе в тому випадку, коли відкинути “відволікання” і сказати, що перше і друге положення вірні, коли вони існують в чомусь, а це щось – життя. Це так, тому що ми життя поділяємо на людське, божественне і природне. Але щоб життя існувало потрібна душа – це те, що живе, діє, змінюється але не знищується в житті.

Душі – індивідуальні, це з'єднуючі ланки між началом і цим світом. Але тут виникає два нових питання: яку ці душі взаємодіють і як вони взаємозв'язані з началом (Божеством).

Байдужість до вищих метафізичних завдань може прижитися лише на ґрунті матеріалізму, який за принципом і послідовно притискає людину до землі і приглушує свідомість тієї душі, для якої ці завдання можуть мати значення. Так вважав Соловйов.