67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні.

Громадянське с-во – це с-во з розвиненими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами. Незалежне від держави, але взаємодіюче з нею с-во громадян з високим соціальним, економічним, політичним та моральним статусом, що створює разом з державою розвинені правові відносини. Суть його в оптимальному поєднанні трьох складових: влади, с-ва, людини. Для нього є х-ми розвинені горизонтальні зв’язки. Наявність все можливих об'єднань та асоціацій, партій, намагання обмежити владу держави за рахунок децентралізації і місцевого самоуправління.

Держава – апарат законодавчої, виконавчої, судової влади, який здійснює свою діяльність в інтересах владних в с-ві соціально-класових сил.

Економічною основою взаємодіючих різноманітних сил повинні бути розвиваючі різноманітні форми власності. А захищати ці інтереси зобов'язані органи правової держави, в якій все повинно бути підпорядкованим закону.

Можна сказати, що в Україні існує громадянське с-во: багато політичних партій, організацій, розвинена публічна сфера; продекларована свобода приватної власності і ринок втягують багато прошарків населення. Але складніше з етносом громадянського с-ва, що повинен орієнтуватися на високі моральні цінності. Створення громадянського с-ва в Україні потребує морального відродження, реконструкції почуття солідарності і відновлення людської гідності. Фон основного громадянського с-ва – власність. В Україні зараз етап багатопартійності. Україну не мине загальна тенденція поступового угрупування партій, але це відбудеться після сформування зрілого громадянського с-ва, в якому будуть дві основні партії або два блоки партій. Поки не сформуються компоненти демократичної політичної системи, не відбудеться об'єднання в ім'я демократичного, стабільного і прогресивного руху Української держави, заможного, спокійного і впевненого життя її громадян.

68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.

Соціальна структура представляє собою сукупність відносно стійких і стабільних суспільств людей, певний порядок взаємозв'язку та взаємодії. Соц.ст-ра містить елементи

Соціально-етичні суспільства – рід, плем’я, народність, нація

Соціально класові групи людей – класи і прошарки (соціальні страти).

Існують різні теорії соціальної стратифікації. Це концепція Сорокіна: існує три форми стратифікації – професійна, політична, економічна. Виділяють основні та неосновні класи. Тепер можна виділити багато класів соціальних страт (фермери, підприємці, та ін.)

Маргінали – це люди відірвані від свого соціального коріння в зв’язку з індустріалізацією с-ва, ростом міст, міжнаціональними конфліктами. Ці прошарки як правило поповнюються в результаті перебудови економіки, росту безробіття, реформ.

Люпленські прошарки – соціальне дно с-ва (бомжі, наркомани)

Інтелігенція – соціальна група, члени якої професійно зайняті складними видами розумової праці, її основна функція –виробництво знань, створення і розвиток духовної культури. Її притаманне прагнення до поєднання добра і красоти, цілісного світогляду.

Соціальні відносини створюються між суб'єктами з приводу задоволення їх потреб і відповідних умов праці, споживання матеріальних благ, покращення їх побуту і відпочинку, отримання освіти, доступу до предметів духовної культури.

Основоположниками теорії еліт є італійці Моска, Міхельс, Парентон. Згідно з цією теорією, еліта – необхідна складова частина будь-якої соц.структури, превілегійований прошарок, що здійснює функції правління та розвитку культури. Еліту порівняно з масами х-є висока ступінь діяльності, активності, ці люди користуються в с-ві найбільшим престижем, багатством, статусом, володіють моральними та інтелектуальними перевагами над масами, володіють найвищим почуттям відповідальності.